Накопичувальна і розподільна пенсійні системи
В даний час розглядаються дві альтернативні моделі пенсійної системи. розподільна і накопичувальна.
Прихильники накопичувальної пенсійної системи будують свою позицію на принципі індивідуальності: кожна людина формує пенсію сам собі. Тобто його внески надходять на індивідуальний рахунок, зареєстрований в спеціальній страхової компанії.
Накопичувальна пенсійна система на виході гарантує реалізацію принципу справедливості. скільки заробив - скільки вклав - стільки отримав.
Однак накопичувальна пенсійна система має безліч недоліків. а саме:
- при слабкому законодавстві України спеціальна страхова компанія не є гарантійною організацією, яка через n років виконає свої зобов'язання перед громадянином. Ризик вкладу дуже великий (банкрутство, злодійство і т. Д.);
- кому будуть належати пенсійні кошти громадян, які не дожили до пенсійного віку: залишаться у власності страхової компанії, перейдуть державі або їх отримають родичі за заповітом ?;
- кому будуть належати грошові кошти, отримані від комерційної діяльності фонду (страхової компанії), і суми, отримані на відсотки за вкладами або передані під відсотки комерційним структурам? Страхової компанії або громадянину, або ділитися між ними в якійсь пропорції ?;
- хто визначить фонд заробітної плати адміністративним працівникам страхової компанії і в якому розмірі? А це означає, що за рахунок пенсійних коштів величезні суми підуть на виплату заробітної плати.
В значній мірі цих недоліків позбавлена нині існуюча розподільна пенсійна система. побудована на принципах колективності, гарантованості, гуманності.
По-перше, пенсійна система. якби була розподільної або накопичувальної. повинна забезпечити гарантію прав громадян на гідне пенсійне забезпечення в умовах нестабільності развітіяУкаіни і її недосконалу законодавчу базу.
По-друге, реформування пенсійної системи має йти в напрямку оптимізації організаційної структури системи та підвищення її ефективності за рахунок скорочення числа ланок пенсійного фонду, а можливо, і його ліквідації як організаційної ланки.
Виділення пенсійних коштів має бути передбачено в бюджетах місцевого рівня, і органи місцевого самоврядування повинні нести персональну відповідальність за пенсійне забезпечення громадян або весь пенсійний фонд повинен бути зосереджений в федеральному бюджеті і визначено окремою статтею згідно з бюджетною класифікацією, як це передбачено в бюджеті для військовослужбовців та службовців силових міністерств і відомств.
По-третє, реформування пенсійної системи необхідно вести в напрямку, щоб базові пенсії були надані всім громадянам з урахуванням прожиткового мінімуму пенсіонера і ступеня втрати працездатності.
Розмір трудової пенсії по старості повинен визначатися з урахуванням трудового стажу і заробітку. Вихідним критерієм визначення розміру пенсії повинна бути ціна одного року страхового стажу, виражена у відсотках до заробітку, з якого обчислюється пенсія. В цьому випадку базова пенсія буде мінімальним розміром трудової пенсії.
Пенсії по інвалідності та у разі втрати годувальника мають базуватися на тих же принципах, що і пенсії по старості і бути порівнянні за розмірами з пенсіями по старості.
Пенсії, які призначаються у зв'язку з нещасними випадками на виробництві та професійними захворюваннями, повинні надаватися в рамках системи страхування від нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві за рахунок роботодавців.
Індексація пенсій є необхідною умовою будь-якої пенсійної системи, що дозволить попереджати падіння реальної вартості пенсій в періоди інфляції.
По-четверте, при реформуванні пенсійної системи слід враховувати відносно низький пенсійний вік вУкаіни, високу частку пенсіонерів-пільговиків, можливості отримання пенсій при продовженні трудової діяльності після досягнення пенсійного віку.
По-п'яте, реформування пенсійної системи має йти з урахуванням реалізації в практику наступних заходів:
- прийняттям нових законодавчих актів, що визначають розвиток нових форм і методів пенсійного забезпечення;
- вдосконаленням системи управління пенсійним забезпеченням;
- вдосконаленням і оптимізацією структури пенсійної системи;
- введенням обов'язкового пенсійного страхування, побудованого за накопичувальним принципом;
- створенням системи недержавних пенсійних фондів, побудованих за принципом добровільності пенсійного страхування з урахуванням державних гарантій;
- урахуванням світового досвіду та досвіду найбільш розвинених країн забезпечення громадян пенсіями різного виду.