Це явище увійшло в плоть і словник російського суспільства. Про "кришуванні" кажуть бізнесмени, політики, міністри. А що реально стоїть за цим поняттям?
Щось дивне відбувається в країні. Зовні начебто все, як раніше: десь вирують вибори, хтось з кимось судиться через права покерувати заводами, іноді гримлять вибухи, подекуди стріляють. Але є в цьому потоці звичних подій щось неправильне, якийсь важковловимий нюанс. Щось не так, а що - незрозуміло.
Стоп, а при чому тут Кукура? Адже він не чиновник, та й не стріляли в нього. Може, і ні до чого. А може, і він по праву виявився в одному ряду з великими чиновниками.
Дивіться: протягом лічених місяців відбувається ціла серія гучних злочинів проти людей, які знають, куди течуть фінансові потоки. Раніше чиновники такого високого рівня вкрай рідко ставали мішенню кілерів, а тут - один за іншим. Чи не дивно? Крім того, всі напади носять демонстративний характер, немов би переслідують ще й другу ціль: налякати когось. Попередити: мовляв, дивіться, якщо що - з вами буде те ж саме. Так от чого ж застерігають замовники злочинів? І хто вони?
Тінь є у кожного
Говорячи про ситуацію, що структурі власності, ми зазвичай маємо на увазі ту власність, яка на увазі, - її умовно називають "білою" економікою. Умовно - тому що абсолютно "білої" економіки у нас в країні, здається, немає в принципі. Подвійні бухгалтерії, сумнівні схеми відходу від податків, "чорний нал", відкати, "боковики" - все це речі, без яких жоден сучасний російський підприємець обійтися не може. Будь-яке легальне підприємство - це айсберг.
Обсяг тіньової економіки - давній предмет суперечок експертів. Одні говорять про 25 - 30 відсотках ВВП, інші - про 80. А як її порахувати, якщо вона принципово ховається від будь-яких обліковців? Тільки за непрямими ознаками.
Ось недавно фонд "Індем" (керівник - Г. Сатаров) провів дослідження російського ринку корупції і вийшов на цифру: в рік на хабарі йде 36 - 38 мільярдів доларів. При цьому дослідники обмовилися, що до найбільших, "олігархічних" компаній вони не дісталися. Тобто підсумкову цифру слід збільшити. Округлимо її до 40 мільярдів доларів - думаю, це не буде перебільшенням, скоріше, навпаки.
Про те, що відбувається в "білій" економіці, ми погано-бідно знаємо. "Білу" економіку регулюють закони, інструкції та розпорядження, що виникають в ній конфлікти розбираються в судах. Про те, що діється в тіньовий, ми не знаємо майже нічого. Крім того, що вона живе "по понятіям" і що конфліктами всередині неї займаються "даху".
"Дахи" бувають різні
Завдяки численним детективам і "ментовським" телесеріалів ми добре уявляємо собі, як виглядає типова "дах": бритоголові пацани на джипах і з Волині, влаштовують розбирання з "відморозками", не за поняттями наїхав на чужу "корову". Ці уявлення дійсності відповідають приблизно так само, як американські гангстерські бойовики - життя сучасного Чикаго. Звичайно, є і пацани, і данина ще подекуди збирають по-старому - йде мордоворот по ринку і складає в сумку конвертики. Але все це видимість. При збереженні зовнішнього антуражу змінилася сама сутність поняття "даху".
Ні, вже де-де, а на ринках все давно влаштовано "по-дорослому". При тому, що декорації раннебандітского романтизму зберігаються: безмозкі пацани-бійці як не можна краще підходять для контролю за різношерстої волелюбної ринкової публікою.
Або візьмемо таке в минулому золоте для бандитів дно, яким були автосервіси. Це раніше "дядя Вася" міг в своєму гаражі або в будь-який халупі на коліні лагодити "Жигулі". Зараз навіть вітчизняні машини напхані електронікою, а що вже говорити про іномарках. Для ремонту складної техніки потрібно дороге обладнання, потрібні спеціально пристосовані приміщення. Тут без тісного контакту з місцевою владою ніяк не обійдешся - з одного боку. З іншого - добре б мати силове прикриття на випадок конфлікту з автовласником, адже в дорогих іномарках різні люди їздять. Чисто бандитської "дахом" проблему не вирішиш - ну не стануть пацани допомагати із землевідведенням і вибиванням ліцензій. Простіше і дешевше обзавестися однієї-єдиної, але "червоним дахом". Тут тобі і силова підтримка, і подзвонять, куди треба, прохання твою підтримають. Тобі потім залишиться тільки накрити "поляну" для потрібної людини.
Кілька витонченішими влаштована "дах" на більш серйозних підприємствах. Скажімо, лікеро-горілчаний завод (ЛГЗ) цілком може охороняти відділ позавідомчої охорони місцевого УВС, а "дах" у нього все ж буде як там не є "синя", тобто бандитська. Як так? А запросто: весь збут продукції у ЛГЗ (як і у багатьох інших підприємств) зазвичай йде через окрему приватну фірму, так званий трейдер. Через трейдера йдуть все - і легальні, і тіньові - фінансові потоки, тому сам ЛГЗ може охороняти хто завгодно, для визначення кольору "даху" треба знати, "під ким ходить" трейдер. І якщо раптом у заводу змінюється трейдер, досить імовірно, що у нього змінилася і "дах". А це процес дуже болісний, часто супроводжується стрільбою.
Корова під кашкетом
ЧОПи бувають двох різновидів: одні створюються оргзлочинністю угрупованнями (ОПГ) для легалізації своєї діяльності по "кришування", інші - колишніми співробітниками силових держструктур. Перші вироджуються, оскільки не можуть запропонувати своїм підопічним конкурентоспроможний набір послуг (контакти з держчиновниками у них ускладнені, наприклад), та й чистять їх систематично - ті ж "червоні" ЧОПи наводять органи на своїх конкурентів. Зрештою послуги ОПГ обходяться дорожче - ментовські ЧОПи завжди можуть скористатися комп'ютерною базою даних УВС "по дружбі"; ОМОН і СОБР, до чиєї допомоги вони можуть вдатися, таку собі зарплату теж отримують і задовольняються всі тієї ж "галявиною", накритою колишніми товаришами по службі, і можливістю майбутнього працевлаштування в цю ж охоронну фірму.
Нещодавно був у Смоленську. Там зараз йде ну просто обвальний процес зміни бандитських "дахів" на "червоні". Самі працівники органів внутрішніх справ (і діючі, і колишні) називають це витонченіше: ліквідація економічної бази організованої злочинності. Протистояння "червоних" і "синіх" придбало настільки жорсткий характер, що породило легенду про "Білу стрілу". Начебто є така ментовська банда, яка мочить бандитів без суду і слідства.
Всю "тінь" під одну "дах"?
Спочатку мені здавалося, що процес переходу підприємств з-під бандитських "дахів" під заступництво "дахів" міліцейських - штука стихійна. Якраз те саме прояв "невидимої регулюючої руки ринку", про яку стільки нам твердять ліберальні економісти. Адже по-людськи зрозуміти міліцію можна: платять їм мало, а навколо такі "бабки" крутяться, їх мало не насильно пхають - за старанність в пошуку викраденої машини, за розшук втікача з грошима бухгалтера, за супровід важливого вантажу. Важко втриматися від спокуси. А тим більше що і грішити ні проти совісті, ні проти службових обов'язків майже і не доводиться. Адже треба захищати людей від бандитів? Потрібно. І якщо люди добровільно (!) За це гроші платять, то чому від них треба відмовлятися?
Міліцейська "дах" вигідна і для підприємців - надійніше, дешевше, безпечніше. Нарешті, престижніше. Або ти бандитам платиш, постійно ризикуючи всім своїм бізнесом (а часто і здоров'ям: хіба мало яким чином тебе можуть підставити, ти ж для них всього лише "корова"), або пристойним людям, на державу працюють.
Словом, конкурентні переваги - на боці "червоних дахів", однозначно. І не було б нічого дивного, якби вони почали видавлювати бандитські "сині дахи" в порядку природного відбору. Але потім почали кидатися в очі дивні збіги.