Методи побудови музейних експозицій
Методом побудови експозиції називається науково об- ний, що виходить із змісту експозиції порядок угруповання та організації експозиційних матеріалів. У вітчизняному музеї- веденні традиційно виділяють наступні основні методи експонування: колекційний (систематичний), ансамблевий (в природничо-наукових музеях йому відповідає ландшафтний ме тод), ілюстративний (ілюстративно-тематичний), музейно-образний.
Колекційний (систематичний) метод експонування передбачає відбір, розміщення і інтерпретацію однорідних предметів відповідно до класифікаційної системи конкрет- ної наукової дисципліни або галузі виробництва. Основна струк- турна одиниця систематичної експозиції - типологічний (системний) ряд. Він дозволяє показати біологічну, технологічна чний, естетичну та інші види еволюції предметів. Найбільш часто систематичний метод експонування застосовується в естест- веннонаучних, науково-технічних, археологічних і етнографіче- ських музеях, в музеях декоративно-прикладного мистецтва, а також в фондових виставках музеїв інших профілів.
Ансамблева експозиція зберігає або реконструює на основі достовірних наукових даних реально існувала або типову для певної епохи соціокультурну обстанов ку. Ансамблева експозиція характерна для меморіальних музеїв, для музеєфікувати пам'ятників історії і культури - палаців, садиб, селянських хат. Її прикладом можуть служити історичні інтер'єри або їх фрагменти, відтворювані в музеях гуманітарно го і природничого профілю. Структурною одиницею ансамбле- вого показу є експозиційний комплекс, який зберігає або реконструює існуючу середу побутування музейних предметів (знарядь праці, зброї, одягу, меблів, виробів декору- тивно-прикладного мистецтва, образотворчих та письмових источ- ників). Такий комплекс за своїм змістом і в зоровому вос- прийнятті являє собою закінчене ціле. У світовій музейній практиці саме ансамблеві експозиції набули найбільшого поширення, оскільки вони легко сприймаються посетітеля- ми і роблять сильний емоційний вплив (наприклад, ет- нографіческіе музеї «під відкритим небом»). Паралельно з ансамблевими формувалися ландшафтні експозиції, що відтворюють «природні ансамблі». Їх основна структурна одиниця - біогрупи (експозиційні комплекси з об'єктів тваринного і (або) рослинного світу) і ландшафтні діорами (експозиційний простір, як правило, заглиблене всередину стіни з художньо оформленою задньою стіною і об'єктивним тами фауни і флори на передньому плані). У біогрупами і діорамі крім тварин і рослин розміщують макети валунів, скель, косогорів, берегів річок, озер, болотистих ділянок лісу. Передаючи ландшафт місцевості, діорами і біогрупи дозволяють відтворити дійсний вигляд тварини і динаміку його руху. Ланд- шафтний метод експонування став практикуватися в багатьох му- зеях світу з першої третини XIX в. а в Росії - з 1930 р
Ілюстративний (ілюстративно-тематичний або тематичний) метод дозволяє за допомогою експозиційних матеріалів розкрити певну тему, сюжет, проблему, створює музейну ілюстрацію розкритих подій чи явищ. Основною структурною одиницею тематичної експозиції є тематико-експозиційний комплекс, який представляє собою групу предметів різних типів - речі, документи, образотворчі мате- ріали. На відміну від систематичної і ансамблевої експозиції їх об'єднують не типологічні ознаки і не реальні або типовий- зв'язкі в середовищі побутування, а виключно змістовна сто рона, здатність виступати в якості наочного підтвердження певного концептуального положення. З 1930-х рр. тематичний (комплексно-тематичний або хронолого-тематичний) метод став переважним методом експонування в радянських музеях.
Музейно-подібний метод використовується для створення експозі- ционно-художнього образу, своєрідного твору музейного мистецтва, де відбувається трансформація предметних ре- зультатів людської діяльності в духовні цінності і ідеали, а «обстановка» перетворюється в художній портрет її володів- ца. Основною структурною одиницею музейно-образної експозиції є експозиційно-художній комплекс, в якому музей-ний предмет стає засобом, елементом «форми». Традиційні методи експонування об'єктивно прагнуть об'єднати експозицію в щось ціле - колекцію, інтер'єр, іллю- стратівний комплекс, музейний образ і т.п. Цього вимагають не тільки закони експонування в певному просторі, але і закони сприйняття музейної експозиції як об'єкта пізнання, нуждающе- гося в умовних межах, в послідовності освоєння. Стремле- ня до внутрішнього єдності, до інформаційної ємкості об'єктивно наближає музейну експозицію (як просторову структу- ру) не просто до образності, а до образності художньої, до спокуса- ству, тобто до такої системи або, точніше, організму, в якому немає нічого випадкового і механічно службового. Таким чином, перед лежання музеолог Т.П. Поляковим новий метод проектування музейних експозицій - художньо-міфологічний - стре- мится до створення повноцінного музейного твору мистецтва.
Принциповою основою нового методу є ставлення до музейної експозиції як до нового виду мистецтва, а музейний предмет повинен стати основою мови цього мистецтва. Принципові ної особливістю художньо-міфологічного методу є прагнення до предметної дійсності. Однак музейний предмет сприймається як свого роду актор, позбавлений голосу і способно- сти до руху. І те, і інше відновлюється за рахунок коштів функціонально-декоративного оформлення, серед яких особливу роль відіграють метафоричні скульптурні конструкції в якості умовної вітрини. Розвиваючи ідею вітрини-образу і «музейного натюрморту», тобто розробляючи концепцію музейної інсталяції, прихильники нового методу зберігають музейну специфіку нового методу експонування. Побудована художньо міфологічним методом музейна експозиція сприймається як художньо-міфологічна модель (картина) певного історичного процесу (явища, події), покликана відобразити його символічну суть, використовуючи специфічні музейні кошти і жанрові форми (так побудована в 1989 р експозиція Державного музею В. В. Маяковського в Москві).
1. Назвіть принципи побудови музейної експозиції. 2. Визначення методу побудови експозиції. 3. Визначення та сфера застосування колекційного (систематичного) методу. 4. Визначення та сфера застосування ілюстративного (ілюстративно-тематичного або тематичного) методу. 5. Визначення та сфера застосування музейно-образного методу. 6. Визначення та сфера застосування художньо міфологічного методу.