У 1924 р було розроблено і затверджено перше Положення про лікарсько-трудової експертної комісії (МСЕК), в якому оп-чати критерії встановлення групи інвалідності. У 1942 р було прийнято нове положення про ЛТЕК, а в 1954 р встановлений новий підхід у визначенні груп інвалідності.
- формування даних державної системи обліку інва-
лидов, вивчення стану, динаміки інвалідності та факторів,
до неї призводять;
інших особливостей регіонів бюро можуть створюватися з розрахунку на іншу чисельність населення і число оглянутих в рік громадян.
Залежно від рівня, структури захворюваності і інва-лідності утворюються бюро загального профілю, спеціалізований-ного профілю (психіатричного, онкологічного, туберкульоз-ного та ін.) І змішаного профілю.
При необхідності в штатний норматив бюро можуть бути вве-ку лікарі-педіатри, фахівці з функціональної диагно-стик, профорієнтації, ергономіці, фізіології праці, педа-Гог, сурдоперекладач та інші фахівці.
- визначає структуру та ступінь обмеження жізнедеятель-
ності оглянутих осіб і їх реабілітаційний по-
циал;
- встановлює факт наявності інвалідності, визначає груп-
пу, терміни і час настання інвалідності;
- визначає причинний зв'язок смерті потерпілого особи з
виробничою травмою, професійним захворюванням,
перебуванням на фронті і з іншими обставинами, при ко
торих законодавством Укаїни предусматріва-
ється надання пільг сім'ї померлого;
- формує і коригує індивідуальні програми ре-
абилитации інвалідів;
сти служб юридичного консультування та інформаційно-статистичного забезпечення.
У разі необхідності при головному бюро може бути створено стаціонарне відділення.
- формує і коригує індивідуальні програми ре-
абилитации інвалідів у випадках, що вимагають застосування спеці
альних методів обстеження, а також контролює їх реалі-
цію;
- надає консультативну допомогу лікарям-експертам і дру-
гим фахівцям бюро.
Медичні критерії оцінки стану здоров'я і функціонально-ональних порушень ґрунтуються на чітко розроблених схе-мах обстеження пацієнтів: рентгенологічних, лабораторних, ендоскопічних, електрофізіологічних і ін. При кожному кон-конкретного захворювання і огляді повинні бути строго виконані всі необхідні обстеження і правильно оформ-лени документи, тобто медичне заключення. У випадках, вимагаю-щих застосування складних видів реабілітаційно-експертної діагностики, інвалід може бути направлений для розробки або корекції ІПР в вищестояще установа державної служ-би МСЕ.
Для того щоб скласти повну картину про стан здоро-ров'я обстежуваного, необхідно вивчити не тільки медичні показники, а й особливості характеру і поведінки людини. Хвороба і інвалідність - це реальні труднощі, під впливом третьому яких змінюється ставлення до світу, до себе, оточуючих людей.
Велике значення мають особистісні властивості, здатність протистояти стресам, адекватно реагувати на свою хворобу. Особистісні деформації, психічні розлади (сприйняття, уваги, пам'яті, емоцій, психомоторики) в залежності від ступеня тяжкості самі по собі можуть викликати порушення життє-діяльності.
Аналізуються збереження або порушення професійно-трудового статусу, професійні інтереси і по ним виноситься висновок. Інтегрально професійно-трудової ста-тус оцінюється в залежності від збереження професійної працездатності при зменшенні обсягу трудової діяльно-сті, від втрати професійної працездатності при можливості роботи за іншою професією в звичайних виробничих умовах, від можливості працювати тільки в спеціально створений-них умовах або констатується факт повної втрати трудосп-ності.
Сам факт наявності будь-якого хронічного захворювання, по-наслідків травми або фізичного дефекту ще не служить ос-вання для встановлення групи інвалідності. Вона устанав-ється лише в тих випадках, коли наслідки захворювань або травм ведуть до обмеження тих чи інших сфер життєдіяльності-сти і обумовлюють необхідність здійснення заходів соці-альної захисту.
Підставою для встановлення групи інвалідності можуть слу-жити також наступні причини:
- часті і тривалі лікарняні листи, тобто необхідність
тривалого стаціонарного або амбулаторного лікування, обуслов-
ленного як гостро виникли, так і хронічно поточним забо-
Леваном;
- неможливість виконувати роботу за своєю професією через
наростаючих ознак хронічно поточного захворювання;
- неможливість продовжувати роботу за своєю спеціальністю
через гострий епізоду хвороби.
Згідно з Класифікацією порушень основних функцій орга-нізму людини виділяють наступне:
- порушення психічних функцій (сприйняття, уваги,
пам'яті, мислення, мовлення, емоцій, волі);
- порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху,
дотику);
- порушення статодинамічних функції;
- порушення функцій кровообігу, дихання, піщеваре-
ня, виділення, обміну речовин і енергії, внутрішньої секре-
ції.
Належність до тієї чи іншої групи пов'язана з характером пільг і привілеїв.
1. Здатність до самообслуговування - здатність самостоя-
кові задовольняти основні фізіологічні потреби,
здійснювати повсякденну побутову діяльність, дотримуватися
особисту гігієну.
2. Здатність до самостійного пересування - спосіб-
ність самостійно переміщатися в просторі, подолавши-
вать перешкоди, зберігати рівновагу тіла в рамках ви-
няемое побутової, громадської, професійної діяль-
ності.
4. Здатність до трудової діяльності - здатність осу-
вати діяльність відповідно до вимог до міс-
жанію, обсягом і умовами виконання роботи.
5. Здатність до орієнтації - здатність визначатися у
часі і в просторі.
6. Здатність до спілкування - здатність до встановлення
контактів з людьми шляхом сприйняття, переробки і передачі
інформації.
При виявленні обмежень життєдіяльності хворих з будь-якою патологією необхідно спиратися головним чином на оцінку вираженості функціональних порушень, обумовлений-них диннимі захворюваннями. При будь-яких захворюваннях розрізняють кілька ступенів порушення функцій органів і систем. Шафи-ла оцінки ступеня обмеження життєдіяльності, рекомендуємо-травня Міжнародною класифікацією, пропонує виділення ше-сти ступенів тяжкості обмеження життєдіяльності за допомогою одного з параметрів:
0 - немає обмеження життєдіяльності;
1 - легке обмеження життєдіяльності, що викликає ряд
труднощів і не вимагає використання допоміжних засобів;
2 - помірне обмеження життєдіяльності, що вимагає ис
користування допоміжних засобів;
3 - помірне обмеження життєдіяльності, що вимагає
сприяння оточуючих поряд з використанням вспомогатель-
засобів;
4 - значне порушення життєдіяльності, викликає
повну залежність від оточуючих;
5 - виражене обмеження життєдіяльності, визиваю-
ний повну залежність від оточуючих і потребує вико
вання оточуючими допоміжних засобів;
6 - повна нездатність діяти навіть за сприяння
оточуючих осіб і допоміжних засобів.
Фахівці бюро МСЕ використовують 4-бальну шкалу огра-ніченний життєдіяльності за ступенем вираженості.
лише пристосованого заняття у звичайній діяльності, роботи лише в спеціально створених умовах, часткову еконо-мічного залежність, обмежену участь в деяких формах або у всіх формах життя суспільства, т. е. неповну Інтегра-цію.
Критерії встановлення I групи інвалідності:
- нездатність до самообслуговування чи повна залежність
від інших осіб;
- нездатність до самостійного пересування і повна
залежність від інших осіб;
- нездатність до орієнтації (дезорієнтація);
- нездатність до спілкування;
- нездатність контролювати свою поведінку.
Порушення життєдіяльності не викликають необхідності постійного догляду, але вимагають використання допоміжних засобів і створення спеціальних умов для компенсації нару-шенних функцій. Що стосується трудової діяльності, то ці біль-ні або повністю непрацездатні, або можуть виконувати працю лише в спеціальних особливо створених умовах. За здатністю до виконання трудової діяльності інваліди II групи диффе-ренціруются наступним чином:
- особи, у яких наступила повна втрата працездатності
внаслідок порушених функцій організму;
- особи, яким всі види трудової діяльності на длитель-
ний період часу протипоказані внаслідок можливості
погіршення перебігу захворювання під впливом трудової діяль-
ності;
- особи з важкими хронічними захворюваннями, комбіні-
рова дефектами опорно-рухового апарату і значи-
котельної втратою зору, яким праця не протипоказаний, але
доступний лише в спеціально створених для них умовах.
III група інвалідності встановлюється також при на-
щих умовах:
-необхідність переведення за станом здоров'я на роботу за іншою професією нижчої кваліфікації внаслідок неможливе можности продовжувати роботу в своїй професії. Наприклад: фр-юровщік - роздавальник інструментів, прядильниця - вахтер, за-Забійник - вахтер і т.п .;
- необхідності за станом здоров'я значно ви-
нитка умови роботи в своїй професії, які призводять до
шачітельному скорочення обсягу виробничої діяль-
ності і тим самим до зниження кваліфікації. Наприклад, тка-
чиха-багатоверстатниця може працювати на 1 - 2 верстатах, лікар -
на 0,5 ставки;
- значному обмеженні можливостей працевлаштування внаслідок виражених функціональних порушень у осіб Неви-сокой кваліфікації або раніше непрацюючих (вузьке коло дос-тУпНЯ професій). Наприклад, розумово відсталий підліток, вдови, раніше не працювали, і ін.
Для прикладу в таблиці 2 наведена схема визначення групи інвалідності при порушенні зору.
Причинами інвалідності можуть бути загальне захворювання, тру-довое каліцтво, професійне захворювання, інвалідність з дитинства, інвалідність з дитинства внаслідок поранення (контузії, каліцтва), пов'язана з бойовими діями в період Великої Оте-чественной війни, військова травма або захворювання, отримані в період військової служби, інвалідність, пов'язану з аварією на Чорнобильській АЕС, наслідками радіаційних впливів і особистою участю в діяльності підрозділу осо-бого ризику та ін.