Народний костюм - одне з найяскравіших проявів культу-ри етносу, де відбиваються уявлення про красу і доцільність-ності. Форми костюма залежали від природно-кліматичних, соці-ально-економічних, історичних умов.
Марійський костюм, як чоловічий, так і жіночий, складався з сорочки, штанів, каптана, пояса з підвісками, головного убору. обу-ві. Жіночий костюм доповнювався прикрасами. Традиційний костюм проводився переважно домашніми способами. Одяг та взуття марійців виготовлялася з полотна (винер), частіше з конопляного, рідше - льняного, домашнього сукна (штраш) і напів-сукна, вироблених шкур тварин, вовни, лика.
Чоловічий одяг марійців підпадала під вплив українського кос-тюма, що було пов'язано з великою рухливістю цієї частини на-селища, оскільки чоловіки займалися кустарними і відходжу-ми промислами і швидше сприймали російську і фабричну одяг. Однак в костюмі марійців-чоловіків збереглися спеці-фические риси, які проявляються в крої, оздобленні, способі но-шення тих чи інших елементів костюма аж до 20-30 років XX століття.
Традиційна натільна сорочка (тувир) мала тунікоподібний крій. Перегнути навпіл полотнище становило перед і спинку сорочки, до нього пришивали рукави під прямим кутом в ширину точи полотна, а під рукава до стану пришивали боковини у вигляді прямокутних полотнищ, перегнути по поздовжній ніт-ке. У різних локальних груп марійців сорочка відрізнялася розташуванням розрізу на грудях. Старовинні чоловічі сорочки годину-ти лугових (Уржумський повіт) і східних (уральських) марі шили з правим асиметричним грудним розрізом. Лівий грудної розріз був на сорочках невеликої частини лугових марійців Яранськ повіту. Сорочка з центральним грудним розрізом побутувала серед гірських, частини лугових і східних марійців. Грудної розріз традиційної чоловічої сорочки скреплялся за допомогою двох ні-тяних зав'язок. Сорочки шили з підосновою (тупий) з грубого по-Сконе полотна, з листівці (ОЛТО, киштек). У гірських марі ластовіци робили з кумача. Чоловічі сорочки в середині XIX століття були довгими - нижче колін. Однак до початку XX століття вони стають значно коротше - не досягають і середини стегна.
Штани (йолаш) лугових і гірських марійців були з вузьким ша-гом, у східних - з широким. Традиційні чоловічі штани шили з домашнього білого полотна. З початку XX століття для цієї мети нача-ли вживати пофарбований полотно або пістрі (у східних). Взимку носили штани з домашнього полусукна. Святкові (Сулм) шили з фабричних тканин темного забарвлення. У групи гір-них марі для цієї мети набували бавовняний оксамит (плис).
пояс (ÿштö) Був незамінною деталлю чоловічого одягу і ви-виконував не тільки утилітарну функцію - до нього підвішували піхви, шкіряні мішечки для тютюну, кресала і губки, гаманець для грошей і т. Д. Але він також був забезпечений і різними приріст-ками, які грали роль оберегів. У марійців побутували різні ткані пояси з вовняних, шовкових і конопляних ниток. Відомими були шкіряні ремені. Весільні та святкові чоловік-ські пояса прикрашалися бісером, срібними монетами, іноді вишивкою.
Кафтан - важлива частина традиційного чоловічого костюма. Ле-том носили легку орні верхній одяг з білого полотна (шовир). Вона була двох типів: прямий тунікоподібний каптан і каптан-борчатка. Перший побутував у більшості лугових і вос-точних мари. Другий був поширений серед гірських і частини лу-гових марійців. Борти святкових жупанів прикрашалися кума-чом, тасьмою, у лугових марійців - вишивкою.
Демісезонні каптани (мижер) шили двох типів: прямоспинного туникообразного крою з шалевим коміром і тунікооб-різний прямоспинного зклинами в боках і запахом на ліву сторону. Буденні каптани шили з домашнього чорного сукна, святкові - з білого. Білі каптани обшивалися чорної до-мотканой тасьмою. Заможні родини вживали на святковий-ні каптани фабричне сукно. У східних марійців, поряд з вищеописаними кафтанами, побутувала верхній одяг, характер-ва для тюркського населення (камзол, легкий бешмет).
Зимової чоловічої верхнім одягом була шуба (ужга, доÿрик) прямоспинного або отрезная в талії, переважно з овчин, забарвлених в червоний або чорний кольори. Нерідко їх крили полотном або сукном. Найбільш цінною вважалася шуба, покрита фабричним сукном. У сильні морози або в дорозі користувалися кожухом і азям. Кожух по крою не відрізнявся від прямоспинного шуби, але був значно довший і мав великий комір. Азям шили з товстого грубого домашнього сукна у вигляді халата з великим коміром. Він застосовувався тими, хто займався через возом.
Серед чоловічих головних уборів марійців переважали валяні капелюхи (теркупш) різноманітної форми. Капелюхи валяли в домашніх умовах, святкові з білої шерсті, повсякденні - з чорної. З кінця XIX століття в костюм чоловіків проникає кар-туз, який спочатку стає приналежністю костюма моло-діжі. Згодом кашкет, що замінила картуз, витіснила всі інші типи літніх головних уборів. Взимку чоловіки одягали шапки (УПШ) з овечого окільником i суконним верхом і шапки-вушанки, зшиті з овчини і сукна.
Основним взуттям чоловіків були постоли (йиндал, йидал), пліток-ні з семи лик з волоками з цього ж матеріалу. Марійські лап-ти поєднували пряме і косе плетіння. Підошва у них була подвійною. Їх завжди носили в комбінації з онучами, влітку - полотняними, а взимку - сукняними. У дощову погоду під постоли взували ко-жание м'які чоботи-бахіли.
З шкіряного взуття чоловіки носили чоботи (ким). Східні марійці використовували чоботи-коти з сукняними і повстяними халявами, які були сприйняті від башкирів. Шкіряне взуття цінувалася. Найбільш модними вважалися чоботи зі зборами в ниж-ній частині халяви. Взимку носили валянки (портишкем, межгем). Серед заможних марійців були популярні візерункові валянки. Службовці носили міський костюм.
Важливе значення для виділення варіантів жіночої ру-бахи має розташування грудного розрізу. Він міг бути на правій стороні і в центрі. У лугових марійців побутували обидва цих варіан-та. У гірських - переважав центральний розріз. Ймовірно, розмі-щення грудного розрізу в центрі основної точи полотна виникло пізніше - до другої половини XIX століття.
Орнаментація сорочок різних локальних груп мала спеці-фические особливості, що визначалися давніми традиціями. Жінки-ські сорочки різних територіальних груп лугових марі так-же мали особливості та в оздобленні вишивкою. Орнаментація розрізнялася не тільки місцем розташування на сорочці, але і кольорово-вим поєднанням, сортом ниток, мотивами вишивки. Найбільш бо-Гатою обробкою відрізнялася жіноча сорочка маріек Царевококшайского повіту, на якій вишивка розташовувалася не тільки на грудях, кінцях рукавів, подолі, як на сорочках більшості лугових маріек, а й уздовж усього рукава, уздовж швів, на спині. Для орнаменту-ції такої сорочки Марійки цього повіту застосовували фарбовану шер-стягніть пряжу, на відміну від маріек Уржумского повіту, де з першої чверті XIX століття замість вовни використовували шовк-сирець, окра-шенний в домашніх умовах. Оздоблення сорочок стрічками, тасьмою, гудзиками, бісером, як і розташування вишивки, визначалася також давніми традиціями.