1.1. Географічний детермінізм як основний принцип традиційної геополітики
Ідеї, які в наш час прийнято зараховувати до геополітичних, в тих чи інших формах, мабуть, виникли одночасно з феноменом державної експансії та імперської держави. У сучасному розумінні вони сформувалися і отримали популярність на рубежі XIX і XX ст. Виникнення саме в той період геополітичних ідей і самої геополітики як самостійної галузі досліджень міжнародних відносин і світової спільноти було викликано цілим комплексом факторів. Передбачаючи деякі висновки, які будуть більш детально розроблені нижче, тут відзначимо лише деякі з них.
Це, по-перше, що намітилися на той час тенденції до поступового формування глобального ринку, ущільнення ойкумени і «закриття» світового простору. По-друге, уповільнення (не в малому ступені в силу цього закриття) європейської, чисто просторово-територіальної експансії внаслідок завершення фактичного переділу світу і посилення боротьби за переділ уже поділеного світу. По-третє, перенесення в результаті цих процесів нестійкого балансу між європейськими державами на інші континенти «що закрився» світу. По-четверте, образно кажучи, історія починала переставати бути історією однієї тільки Європи або Заходу, вона перетворювалася вже у справді всесвітню історію. По-п'яте, в силу тільки що названих чинників саме тоді почали розроблятися теоретичні основи силовий політики на міжнародній арені, що послужили надалі наріжним каменем політичного реалізму.
Традиційні уявлення про міжнародні відносини грунтувалися на трьох головних китах - території, суверенітет, безпеки держав - акторів міжнародної політики. У трактуванні ж батьків-засновників геополітики центральне місце в детермінації міжнародної політики тієї чи іншої держави відводилося його географічному положенню. В їхніх очах міць держави міцно корениться в природі самої землі. Сенс геополітики бачився у висуванні на передній план просторового, територіального початку. Тому головне завдання геополітики вбачалася у вивченні держав як просторово-географічних феноменів і осягненні природи їх взаємодії один з одним.
Інакше кажучи, традиційна геополітика розглядала кожна держава як свого роду географічний або просторово-територіальний організм, що володіє особливими фізико-географічними, природними, ресурсними, людськими та іншими параметрами, власним неповторним виглядом і який керується виключно власними волею і інтересами.
Думка про те, що суспільно-історичні явища визначаються умовами середовища, становить стрижневою елемент матеріалістичного розуміння історії. В даному контексті географічний детермінізм є частиною цього філософського напряму. Ідеї про обумовленість життя людей і товариств географічної середовищем висловлювали ще стародавні мислителі, такі як Демокріт, Геродот, Страбон, Полібій та ін. Подібні ідеї висувалися середньовічним арабським мислителем Ібн Хальдуном.
Одним із засновників сучасної географічної школи можна вважати французького філософа і політичного вченого XVIII ст. Ш.-Л.Монтескье. Монтеск'є намагався вивести з географічних умов характер, звичаї і традиції народів, їх господарський і політичний лад. Цю проблематику в тих чи інших аспектах зачіпали багато вчених і дослідників XIX ст. Чимало в цьому напрямі зробили відомий англійський історик Г.Т.Бокль, французький географ Р.Елізе, американський географ Е.Хантінгтон, відомий український вчений Л.И.Мечников і ін.
Ідеї самого Ратцель в свою чергу сходили своїм корінням до поглядам І. Канта, В. фон Гумбольдта, К. Ріттера та інших німецьких мислителів, які значну увагу приділяли фізичній оточення і його впливу на суспільно-історичний розвиток. Наприклад, на думку Гумбольдта, елементи ландшафту, повторюючись в нескінченних варіаціях, надають вельми важливе впливом на характер народів, що живуть в тих чи інших регіонах земної кулі. Відповідно до цього Ратцель розглядав земну кулю як єдине ціле, нерозривному частиною якого є людина. Він вважав, що людина повинна пристосовуватися до свого середовища точно так же, як це роблять флора і фауна.
Одним з основних шляхів нарощування мощі цього організму, вважав Ратцель, є територіальна експансія чи розширення життєвого простору - Lebensraum. За допомогою цього поняття він намагався обгрунтувати думку про те, що основні економічні та політичні проблеми Німеччини викликані несправедливими, затісними межами, стесняющими її динамічний розвиток.