У постійній рубриці на TP студенти, які виїхали вчитися за кордон, розповідають про різницю в підході до навчання і діляться враженнями від зміни обстановки. Аліса Степанова зважилася виїхати з Карелії до Цюріха, щоб бути в центрі сучасної архітектури, жити на найдовшій вулиці Швейцарії і слухати лекції Герцога і де Мерона.
Аліса Степанова, 25 років
- Де, чому ти вчишся, як давно?
- Я вчуся в Швейцарії, у Вищій технічній школі Цюріха, на факультеті архітектури. Отримую ступінь бакалавра. Через тиждень починається 4-ий семестр.
- Ти вчилася в українському вузі? Які спогади?
- Так, я закінчила відділення іноземних мов в Карельському державному педагогічному університеті. З більшістю викладачів були дуже теплі, майже родинні стосунки: в цьому плані у мене залишилися дуже хороші спогади. Але було багато вільного часу, і через це 5-річний термін навчання здається невиправдано затягнутим.
Серед випускників та викладачів в історії Вищої технічної школи Цюріха - 18 Нобелівських лауреатів.
- Як ти вирішила поїхати? Чому вирішила змінити спеціальність?
- Мені здається, у багатьох студентів іняза в якийсь момент життя закрадається ідея покинути батьківщину, розширити перспективи. Такий момент настав і в моєму житті. До того ж я давно зрозуміла, що хочу займатися архітектурою - відповідно мені необхідно здобути профільну освіту. А на факультет іноземних мов надійшла відразу після школи, рішення було не особливо обдуманим, як це часто буває.
Під час вибору університету, в першу чергу, я хотіла знайти місце, де могла б бути в центрі сучасної архітектури. Мені хотілося, щоб я була оточена студентами і викладачами, які з трепетом б ставилися до цього предмету. Я дивилася не тільки іноземні університети, але в навчальному плані різних українських архітектурних вузів мене відлякало надмірне вивчення академічного малюнка і споруд античності. При цьому дуже мало уваги приділялося сучасним рішенням і практикам. Тому вирішила поїхати.
- Як виглядав процес надходження?
- Я вчуся на бакалавра, і так як у мене вже є одну вищу освіту, то мені було необхідно:
- перевести і завірити документи з університету.
- заповнити онлайн-заявку і докласти всі перераховані вище документи. Заявка коштує 150 швейцарських франків (приблизно 165 доларів).
Вид на головний корпус ETH.
- У Цюріху дуже складно знайти житло, це може зайняти кілька місяців. До того ж процес досить нервовий. мешканці просять заповнити анкету про себе, часом навіть роблять твою фотографію з порядковим номером в руках і в підсумку говорять «Sorry, nein. Справа не в тобі."
Зараз ми знімаємо квартиру з двома однокурсницями. Живемо на найдовшій вулиці Швейцарії, яка тягнеться від Цюріха до іншого міста - Базеля. Квартиру шукали спеціально поруч з нашим кампусом, так як частенько доводиться повертатися додому після навчання вночі, коли автобуси вже не ходять. Є досить багато студентів, які кожен день їздять на навчання зі своїх рідних міст - Берна, Базеля і т.д.
- Розкажи про своїх однокурсників.
- На моєму факультеті більшість студентів з різних куточків Швейцарії: з Цюріха, Берна, Базеля, Женеви, Лозанни, Лугано. Є багато італо і франкомовних студентів. Дуже хотіла зустріти хоч одного студента ізУкаіни, але так і перебуваю в активному пошуку. Лише один раз на дошці рідними літерами було кострубато написано «Я працюю на Путіна». Моя радість з приводу знайденого співвітчизника тривала недовго: виявилося, це написав швейцарець, який вивчає українську мову.
- Останній проект був містобудівна. Потрібно було запропонувати ідеї для перепланування невеликої області Цюріха. Завданням була проаналізувати міське і приватний простір, підвищити його якість. Проект тривав півроку, і в підсумку, був зроблений план міського простору, фасади нових будівель, планування квартир.
- Як виглядає процес навчання? Опиши свій звичайний навчальний день.
- Навчання починається о 8 ранку і закінчується о 8 вечора, якщо пощастить. Перший час мені не раз доводилося залишатися на ніч в університеті, щоб впоратися з кількістю завдань. Важливіше відвідування лекцій - тільки робота над своїм архітектурним проектом. У цьому процесі допомагають асистенти професора, а сам професор лише дає фінальну критику, яка триває цілий день. Це чудова можливість подивитися презентації різних проектів, і послухати, що думають досвідчені практикуючі архітектори про твоїх ідеях.
- Який у тебе найкрутіший професор?
- Складно когось виділити. Усі професори тут дуже успішні, досить відомі архітектори, інженери, історики мистецтва і архітектури. Наприклад, на 3 курсі можна потрапити на курс до таких архітекторам, як Герцог і де Мерон. Також постійно приїжджають гестспікери з усього світу.
- Які бонуси дає те, що ти - студент?
- У Швейцарії студентів люблять, і любов ця виражається в різних знижки в магазинах, музеях, кафетеріях, вільне відвідування спортзалів.
- Як зазвичай проходить твоє вільний час і чи багато його у тебе?
- Вільного часу майже немає. Студентські спілки організовують вечірки, які зручно вписуються в навчальний процес (наприклад, після фінальної презентації проекту). Але екран комп'ютера і машини з різання дерева я бачу набагато частіше, ніж Цюрихское озеро або вітражні вікна Фраумюнстер.
- Яке найголовніше знання чи вміння, яке ти отримала в процесі навчання?
- Напевно, найголовніше, я стала набагато краще відчувати простір, фізичне і тимчасове. Хм, звучить досить докладно, але це так.
Скільки коштує навчання?
Витрати на навчання: 580 швейцарських франків / семестр = 3480 франків за 3 роки = 3800 доларів за 3 роки.
Витрати на проживання: приблизно 500 швейцарських франків на місяць = 18 000 франків за 3 роки = 19500 доларів за 3 роки.
Витрати на візу: 110 швейцарських франків (приблизно 120 доларів).