лібералізм
(Від лат. Ьberaus вільне володіння) - вільне переконання, що прагне позбутися від традицій, звичаїв, догм і т. Д. І стати на.
(Від лат. Ьberaus вільне володіння) - вільне переконання, що прагне позбутися від традицій, звичаїв, догм і т. Д. І стати на власні ноги. Сильний поштовх своєму розвитку лібералізм отримав в епоху Просвітництва (на противагу схоластиці), Реформації (проти католицизму), пиетизма (на противагу лютеранства). Як політичне спрямування лібералізм протистоїть консерватизму і реакції; як економічна доктрина виступає за вільне змагання, через не обмежуваний державою товарообмін; в області світогляду - за космополітизм, терпимість і гуманність; в релігійній області бореться проти ортодоксії. З точки зору філософії лібералізм близький індивідуалізму, підкреслюючи цінність особистості на противагу цінності колективу. Носієм лібералізму в усі часи була буржуазія.
лібералізм
(Від лат.-вільне володіння): сукупність філософських, політичних і правових ідей, спрямованих на захист особистості, її прав.
(Від лат.-вільне володіння): сукупність філософських, політичних і правових ідей, спрямованих на захист особистості, її прав і свобод від диктату державної влади. Свою практичну задачу лібералізм бачить в тому, щоб за допомогою законних засобів оберігати простір індивідуальної свободи від неправомірних вторгнень ззовні, особливо, з боку держави.
лібералізм
(Від лат. "Свобода") - в загальному сенсі слова - сукупність інтелектуальних і культурно-моральних установок.
(Від лат. "Свобода") - в загальному сенсі слова - сукупність інтелектуальних і культурно-моральних установок, орієнтованих на визнання особистості, її свободи і самореалізації найвищою цінністю культури і суспільства. У такій якості Л. є не тільки елементом політичної і правової культури, а й духовно-практичної культури в цілому. У вузькому сенсі - це ідеологія, теорія і практична політика ліберальних партій, що діють в рамках політичних систем країн Заходу з середини XIX ст.
1. Апріорна цінність людської особистості.
2. Початкове "природна рівність" людей.
3. Ототожнення сутності людини з целеполагающей раціональністю, а цільових мотивацій особистості - з моральної чеснотою.
4. Реальність невідчужуваних прав і свобод особистості (право на життя, свободу, власність і т. Д.).
5. Головна функція держави - забезпечення і захист природних прав.
6. Взаємовідносини індивіда і держави визначаються фундаментальними договірними актами - метафізичним суспільним договором, артикульованих у конституції.
7. Верховенство конституційно-правового закону, якому підпорядкована діяльність держави і в рамках якого особистість діє вільно (дозволено все, що не заборонено законом).
8. Обмеження прерогатив держави в сфері приватного життя громадян (сімейної, економічної, культурно-духовної).
9. Система поділу влади як гарант стабільності правового простору самореалізації індивіда, відносне верховенство законодавчої влади у вигляді представницької системи.
10. Легітимність правосвідомості особистості укупі з автономністю її морально-ціннісної орієнтації.
лібералізм
лібералізм
(Від лат. Liberalis - свобод-щй) - поняття, що означає тих, хто сподівається на прогрес в об-ве, причому в основному лише шляхом.
лібералізм
(Від лат. Liberalis - вільне володіння) - в політичній філософії захист індивідуальних свобод і самореалізації, прагнення.
лібералізм
(Від лат. Liberalis - вільне володіння) - ідейна течія, в основі якого лежить переконання в необхідності поступового реформування.
Л. розрізняє політичну і громадянську свободу. Політична свобода гарантує право громадянина брати участь в управлінні д-вою; громадянська свобода - це ті основні права, на визнання яких будується громадянське суспільство. Л. розглядає політичну свободу тільки як доповнення до свободи громадянської. Однак політична свобода є необхідне доповнення до громадянської свободи, єдино дієвий її доповнення. Без політичної волі - громадянська свобода тендітна і ненадійна. Дві основні гарантії свободи - як цивільної, так і політичної - Л. бачить у приватній власності і правовому гос-ве.
лібералізм
- бурж. рух та ідеологія; виник в період боротьби проти феодалізму. В Л. на перший план висувається індивід як суб'єкт.
- бурж. рух та ідеологія; виник в період боротьби проти феодалізму. В Л. на перший план висувається індивід як суб'єкт і вищ. інстанція всякої діяльності, гос-во повинно бути підпорядковане інтересам індивіда. За цією вимогою крилася боротьба буржуазії проти феод- політичне життя. привілеїв. Л. властиві віра в прогрес і вимога терпимості. Протягом 19 в. христ. церква в цілому виступала проти Л. з позицій феод. реставрації. «Культур-кампф» в бісмарковской Німеччини був зіткненням Л. з ультрамонтанства. Як реакція на ідеї Просвсшенія в 19 ст. в протестантизмі виникла т. н. ліберальна теологія. Грунтуючись на вченні Ф. Шлейермахер, ліберальні теологи (Рітчль, Гарнак, Трёпьч) поставили питання про співвідношення одкровення з історією. До Біблії був застосований історико-критичного. метод. У історич. аспекті розглядалося співвідношення релігії і культури. Бурж. прогрес оцінювався як шлях до здійснення «царства божого», в християнстві підкреслювалася етичні. доктрина. В умовах загальної кризи імперіалізму ліберальна теологія втрачає вплив. Як її заперечення в 20-х рр. виникає теологія кризи.