Дитячі роки
Його тато - Микола Петрович Агутін - на той час уже був хорошим, досить відомим музикантом. У популярному в ті роки ансамблі «Блакитні гітари» він був вокалістом, був лауреатом конкурсу «Братиславська ліра». Пізніше працював на посаді адміністратора в музичних групах «Пісняри», «Веселі хлопці», «Співаючі серця» і в колективі Стаса Наміна. Зараз Микола займається музичною критикою.
Мама Льоні, Людмила (дівоче прізвище Школьникова), працювала вчителькою початкових класів середньої московської школи № 791. Як її чоловіка домоглися успіху на музичному поприщі, так і вона досягла успішних висот в педагогіці. Мамі Леоніда Агутіна було присвоєно звання Заслуженого вчителя України.
Зовсім скоро після народження сина сім'я Агутін отримала своє окреме житло, це була кооперативна квартира в районі Бєляєва.
Професія батька багато в чому визначила майбутнє Леоніда. Творчі погляди і інтереси хлопчика все більше поверталися в бік музики.
Шкільна пора
Навчання Льоня почав одночасно в двох школах - загальноосвітньої № 863 та музичної. Єдину дитину в родині батьки виховували в певних рамках. Він повинен був не тільки добре вчитися в середній школі, а й щодня приділяти увагу і час розучування музичних композицій на фортепіано.
Дитині спочатку було складно поєднувати стільки занять, іноді доходило до ударів кришкою піаніно і відмов від музики. Це вже потім, через багато років, ставши відомим музикантом, Леонід Агутін буде з вдячністю згадувати свою маму, яка наполегливо, але в той же час ласкаво переконувала сина в необхідності продовження музичних занять.
Коли Леоніду було 11 років, він склав свою першу пісню під назвою «Море», в якій вже в той час проскакували трохи вловимі латиноамериканські нотки.
У школі він завжди був душею компанії - веселий, завзятий, до того ж грав на гітарі. Жодне позакласне захід не обходився без Агутіна, будь то вечірки, дівич-вечори, парубочі або туристичні походи на природу.
Після музичної школи, в 14-річному віці, Льоня почав займатися в джазовій студії при будинку культури «Москворечье». Від будинку це було далеко. Будинок культури перебував на Каширському шосе, і юнак іноді дуже пізно добирався до свого район, бувало, що й після 12 години ночі. Але навіть це не затьмарювало того задоволення, яке він отримував від музичних занять.
Трохи провчившись в джазовій студії, Агутін почав свою музичну діяльність в створеному колективі «Credo» в якості клавішника. А гітаристом в цій же групі був Андрій Логінов, який згодом став продюсером і чоловіком співачки Марини Хлебниковой. Найцікавіше, що потрапив в «Credo» Агутін абсолютно випадково. У поліклініці під час медичного огляду він почув розмову молодих хлопців про музичний гурт і про те, що для неї ніяк не можуть підшукати відповідного клавішника. Льоня просто підійшов і запропонував свої послуги, після проб він залишився в колективі.
Вступ до інституту
У 1985 році, закінчивши середню школу, Леонід Агутін складав вступні іспити в Московський Державний інститут культури. Конкурс був великий - більше 3-х абітурієнтів на одне місце. Льоня на іспитах набрав 16 балів і був практично впевнений в надходженні. Але в вивішених списках на зарахування його прізвища не виявилося.
Мама вирішила розібратися в ситуації і звернулася в деканат, де їй відповіли чесно, що екзаменаторів Агутін сподобався, але надійшла вказівка понад зарахувати кілька людей поза конкурсом. Декан пообіцяв Лёніной мамі, що якщо хтось передумає і відмовиться від навчання, то на місце цієї людини зарахують Агутіна.
На це навіть ніхто і не став сподіватися, Леонід почав підшукувати роботу. Але в житті кожної людини іноді відбувається маленьке диво. Так сталося і з Агутіним. Для оформлення на роботу потрібні були документи, які так і залишалися в інституті. Льоня пішов за ними, і щось підштовхнуло його ще раз підійти до дошки зі списками зарахованих на навчання. Він в буквальному сенсі слова очам своїм не повірив, коли на початку списку побачив своє прізвище. Так почалася його студентське життя.
Заняття музикою він не переривав, а навпаки, вже на першому курсі виступав на студентських сценах.
Служба в армії і початок музичного шляху
Коли прийшов час служби в армії, у Леоніда була можливість завдяки зв'язкам відомого батька, уникнути строкової служби. Але він від армії не відмовився і потрапив на карело-фінський кордон в прикордонні війська. Перший час він служив на заставі в Калевале, де відразу почав співати в загінній ансамблі і навіть був героєм газетної статті під назвою «Нам пісня служити допомагає». А в наступному році Агутіна перевели в Ленінград в Червонопрапорний ансамбль північно-західного прикордонного округу.
У 1988 році Леонід закінчив службу і повернувся в інститут, продовжив навчання, але і про музику не забував. Вдень ходив на заняття, а по ночах складав пісні. Приятелька мами познайомила Агутіна зі звукорежисером, який допоміг йому записати першу пісню. Хоч на це потрібні були і чималі гроші, Леонід їх знайшов і записав композицію «Морський етюд», а слідом за нею ще пару пісень. Музичні роботи молодого композитора припали режисерові до душі, і він надав допомогу в їх розкрутці на радіо. У програмі «Доброго ранку» восени 1989 року перший раз звучав голос поки ще нікому не відомого, молодого виконавця Леоніда Агутіна.
Вершина музичного Олімпу
Особливо хочеться відзначити альбом «Cosmopolitan Life», який Леонід Агутін записав разом з виконавцем джазу Елом Ді Меола. Диск вийшов в Америці і Європі, особливою популярністю користувався в Канаді і Німеччині.
Чудові композиції вийшли в творчих дуетах Леоніда Агутіна:
- з Володимиром Пресняковим;
- з Анжелікою Варум »
- з групою «Відчайдушні шахраї».
У Росії Леонід збирав повні стадіони і концертні зали, його виступи завжди проходили з аншлагом. Альбоми Агутіна виходили величезними тиражами:
Леонід Агутін має 4 диплома лауреата фестивалю «Пісня року» і 10 статуеток «Золотий грамофон».
Особисте життя
