Рятувальник Рятувальник 3-го класу Рятувальник 2-го класу Рятувальник 1-го класу Рятувальник міжнародного класу
Спеціальна навчально-курсова підготовка Робота рятувальником не менше двох років і володіння однією із зазначених в спеціальному переліку спеціальністю Робота рятувальником 3-го класу не менше двох років і володіння двома спеціальностями Робота рятувальників 2-го класу не менше двох років і навички командирської або інструкторської підготовки Робота рятувальником 1-го класу не менше двох років, участь в міжнародних рятувальних роботах і сертифікат курсів іноземних мов
Юридичні основи прав і обов'язків рятувальників визначено Законами України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру», «Про аварійно-рятувальні служби і статусі рятувальників», іншими нормативно-правовими актами в галузі попередження і ліквідації НС.
Так, у Федеральному законі «Про аварійно-рятувальні служби і статусі рятувальників» стверджується, що в ході проведення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій рятувальники мають право на:
повну і достовірну інформацію, необхідну для виконання своїх обов'язків;
безперешкодний прохід на територію та виробничі об'єкти організацій, в житлові приміщення для проведення робіт з ліквідації НС;
вимога від всіх осіб, які перебувають в зонах надзвичайних ситуацій, дотримання встановлених норм безпеки;
екіпіровку та оснащення відповідно до технології проведення аварійно-рятувальних робіт;
використання для порятунку людей і в разі крайньої необхідності в порядку, встановленому законодавством РФ, засобів зв'язку, транспорту, майна та інших матеріальних засобів організацій, що знаходяться в зонах НС.
Закон встановлює такі обов'язки рятувальників.
бути в готовності до участі в проведенні робіт по ліквідації надзвичайних ситуацій, удосконалювати свою фізичну, спеціальну, медичну і психологічну підготовку;
удосконалювати навички дій в складі аварійно-рятувальних формувань;
неухильно дотримуватися технологію проведення аварійно-рятувальних робіт;
активно вести пошук постраждалих, вживати заходів щодо їх порятунку, надавати їм першу медичну та інші види допомоги;
неухильно виконувати накази, що віддаються в ході проведення робіт з ліквідації НС командирами (начальниками), в підпорядкуванні яких знаходяться рятувальники;
роз'яснювати громадянам правила поведінки з метою недопущення НС і порядок дій у разі їх виникнення.
Однією з найважливіших, основних обов'язків рятувальника в зоні НС є пошук постраждалих, вжиття заходів щодо їх порятунку і надання їм першої медичної та інших видів допомоги. Своєчасно і правильно надана перша медична допомога рятує життя ураженому і попереджає розвиток несприятливих наслідків.
Статистика свідчить про те, що в першу годину після виникнення НС при відсутності допомоги вмирають близько 40% тяжкопоранених, через 3 години - 60%, через 6 годин - 95%. Протягом 3 годин після початку землетрусу вдається врятувати 90% постраждалих, через 6 годин це число скорочується до 50%, а після закінчення декількох днів надавати допомогу вже нікому. У перші хвилини під лавиною гине 20% засипаних снігом людей, протягом першої години кількість загиблих збільшується до 60%, а після закінчення двох годин в живих залишається один з десяти чоловік. Тому на проведення пошуково-рятувальних робіт та надання допомоги постраждалим повинні бути спрямовані всі сили, які беруть участь в ліквідації НС.
Федеральний закон «Про аварійно-рятувальні служби і статусі рятувальників» встановлює також відповідальність рятувальників за невиконання своїх обов'язків, умисне заподіяння шкоди здоров'ю, що спасалися громадян при проведенні аварійно-рятувальних робіт, нанесення шкоди природному середовищу, матеріальним і культурним цінностям.
Рятувальники несуть відповідальність, встановлену законом «Про аварійно-рятувальні служби і статусі рятувальників» з урахуванням особливостей свого правового становища.
Адміністративну відповідальність рятувальники несуть на загальних підставах відповідно до законодавства про адміністративні порушення. Однак до них не можуть бути застосовані адміністративні стягнення у вигляді штрафу, виправних робіт, адміністративного арешту і інші адміністративні стягнення, встановлені законодавством Російської Федерації.
Цивільно-правову відповідальність рятувальники несуть за невиконання або неналежне виконання передбачених законодавством обов'язків, за заподіяння умисного шкоди державі, фізичним та юридичним особам в процесі ліквідації НС.
Матеріальну відповідальність рятувальники несуть за матеріальну шкоду, навмисне заподіяну державі, відповідно до Положення про матеріальну відповідальність.
Кримінальну відповідальність рятувальники несуть за скоєні злочини відповідно до законодавства Російської Федерації.
2.2. Індивідуальні психологічні особливості особистості та їх врахування при професійному відборі і підготовці рятувальників.
У НС людина піддається впливу різних вражаючих факторів, в число яких входить і психогенний вражаючий фактор (див. Матеріали навчального предмета «Медична підготовка»).
Рятувальникам, які прибувають в зону НС, не слід недооцінювати вплив цього фактора. Так, наприклад, рятувальники, які прибули в район залізничні-ної катастрофи, що сталася під Уфою в 1989 році через вибух га-зопровода, не проходили спеціальну психологічну підготовку. Побачивши обпалених і поранених 98% з них зазнали «страх і жах», 62% - розгубленість і сла-бость в кінцівках, 20% - переднепритомний стан, у 30% відзначено зниження кистьовий сили, у 10% - вим-ня серцевої діяльності . Були у рятувальників та інші порушення фізіології і психіки. В цілому, в пер-ші години проведення рятувальних робіт работоспособ-ність рятувальників знизилася на 50%. Тоді як своевремен-ве проведення психологічної підготовки дозволило б не знижувати працездатність рятувальників, підвищити еф-ність їх дій в перші години після катастрофи, тобто в той час, коли є найбільша можливість допомогти постраждалим.
Підготовленість фахівців і населення до действи-ям в НС істотно знижує людські, а нерідко і ма-матеріальні втрати. Навіть саме по собі інформування населення, працівників підприємств про психогенного воздей-наслідком НС і про особливості поведінки людей при катаст-Рофе істотно зменшує силу психотравмирующего віз-дії різного роду катастрофічних явищ.
Однак, крім інформування про можливі НС і сценаріях їх розвитку, важливим фактором підвищення пси-хіческім стійкості працівників різного роду під-приємств, населення в НС, є облік їх індивідуальних психологічних особливостей. Так, різного роду руко-водії і, що важливо, неформальні лідери кол-колективів та груп, що володіють психологічним складом, що виявляється в манірності, артистизм, бажанні при-залучати до себе увагу, надмірно демонструвати ре-альні або уявні переваги або страждання, перебувати в центрі загальної уваги, часто в надзвичайній ситу-ації стають генераторами паніки. Тому від їх пове-дення в критичних умовах може залежати поведінка всіх інших.
Заходами профілактики таких "провокацій" може слу-жити спеціальний тренінг, в результаті якого особистості демонстративного типу навчаються правильним діям в НС (в цьому випадку вони можуть стати зразком поведінки), а члени колективу навчаються в екстремальній обстановці не реагувати на істеричні реакції. Взагалі ж лю-дей з явно вираженими ознаками демонстративного типу характеру слід вкрай обережно призначати на посади, пов'язані з необхідністю дій в екстра-мінімальних умовах.
Для людей з чутливою психікою (вразливість, тре-вожность, сором'язливість) важливі тренування в ситуаціях, близьких до екстремальних. Це загартовує їх психіку, і в критичних умовах психологічно підготовлені спе-ціалістів з такими особистісними особливостями діють не гірше за інших, а часто набагато краще через розвиненого почуття співпереживання, чуйності, відповідальності за інших.
При організації підбору і підготовки кадрів сліду-ет враховувати явища так званого синдрому посттрав-тичних стресу, які не обходять стороною не тільки постраждалих, а й самих рятувальників, що діють в зоні НС. Приблизно протягом місяця після катастрофи у не-яких рятувальників в тій чи іншій мірі проявляються душевні порушення, типові для гострої стадії психи-чеського захворювання, відомого як синдром посттравма-тичного стресу. Це різні вегетативні неврози, які проявляються в порушенні роботи серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, функціонально не-достатності гормональної та імунної систем, порушен-нях сну, настирлива думка, переживання. Можуть виник-нуть прояви так званої «дратівливою слабо-сті", коли запальність поєднується з психічної истощаемостью, тривожністю.
Через деякий час, як правило, не більше ніж через 30 діб, нормальний стан, як правило, відновлюється і дає про себе знати лише рідкісними, дуже незначну-них проявами.
Серед рятувальників можуть виявитися люди з низькою емоційно-вольової стійкістю, які не пройшли спе-ціальної психологічної тренування, а також ті, хто ра-неї переніс глибоку психотравму (пов'язану, наприклад, за участю в бойових діях, з неправильним, незадовільно-летворітельним поведінкою в тієї чи іншої екстремали-ної ситуації і т.п.). Тому процедура професійні-ного відбору рятувальників повинна включати тестування глибинних психічних властивостей і особливостей особистості для того, щоб попереджати небажані явища і своєчасно коригувати психічний стан рятувальника.
Існує також велика кількість інших індивіду-альних особливостей, що враховуються при профвідбору, профорієнтації та підготовці рятувальників, які відносяться до компетенції фахівців-психологів.
2.3. Професійно важливі якості рятувальника.
Як уже зазначалося, рятувальники, які прибули на місце катастрофи, не застраховані від різних психиче-ських відхилень. Це може істотно знизити темпи і якість пошуково-рятувальних робіт.
Засобами, що дозволяють підготувати рятувальника до дій в екстремальній обстановці, є професії-сиональной психологічний відбір, практичне навчання в ситуації, наближеній до реальної, вивчення факторів психогенного впливу НС і реакції людини на них, освоєння рятувальниками навичок аутогенного тренування.
Для професійного психологічного відбору при-змінюються спеціальні тести, які дозволяють оцінити психологічну схильність людини до тих чи інших видів діяльності, виявити наявність у нього необхідних професійно важливих якостей (ПВХ).
До психологічних професійно важливих качест-вам рятувальників пред'являються наступні основні вимоги:
- висока нервово-психічна стійкість;
- високий рівень самоконтролю;
- невисокий рівень тривожності.
Для керівників усіх рівнів важливо, крім того, володіти хо-рошімі організаторськими здібностями.
Також психологічні ПВК рятувальників: як рівень демонстративності, прагнення до позерства, егоцентризм, бажання привернути до себе увагу не повинні перевищувати середньостатистичної норми. Особи з сильним розвитком цієї групи особистісних рис можуть послужити причиною дезорганізації со-вместно діяльності рятувальників в екстремальних умовах;
крім того, рівень занепокоєння за своє здоров'я повинен бути досить низьким, в іншому випадку спаса-тель не зможе ефективно діяти в обста-новки, яка загрожує небезпекою;
Психологічні якості особистості рятувальника не є-ються чимось застиглим. Навчальні заняття і тренування, внутригрупповое взаємодія, самостійні вправи і прийоми аутогенного психокоррекционного воздей-наслідком здатні істотно змінити і розвинути ті чи інші особистісні психологічні риси. Крім того, вла-дення рятувальниками навичками саморегуляції дозволить в екстремальних умовах швидко долати стомлення, в значній мірі відновлювати працездатність.
Підвищити емоційну стійкість рятувальника до та-ким психотравмирующим факторів НС, як вид обезобра-дені живих і загиблих людей, крики і стогони і т. П. Позволя-ють тренування на полігонах, де застосовуються спеці-ні муляжі, звуковий супровід. Такими досить дорогими і «жорстокими» способами навчання не слід нехтувати, тому що в реальній обстановці навчений спа-сатель не втратить кілька годин на психологічну адаптацію до екстремальних умов.
Детальні відомості про ПВК, їх вплив на працездатність рятувальників, а також питання вдосконалення психологічної стійкості рятувальників до стресового впливу психогенних факторів НС, викладаються в навчальному предметі «Психологічна підготовка».