Сторінка 8 з 12
Всі інші фактори відносяться до області, яку можна на-звати позаетичний ( «внеморальной»). Їх відмітною чортів є те, що самі по собі вони не визначають етичної на-правлю-ності поведінки, не роблять його моральним або німо-ральних. Наприклад, здатність відчувати почуття страху пе-ред небезпекою сама по собі ні моральна, ні аморальна, тобто до певної міри морально нейтральна. Залежно від ситуації вона може грати як позитивну, так і негативні-тільну роль; страх перед покаранням може перешкодити здійс-ствленію злочинного наміру, але страх може перешкодити і виконання боргу. Так само йде справа і зі знаннями, які можуть використовуватися і в інтересах добра, і в інтересах зла.
Знаючий аудитор-професіонал може провести аудиторську перевірку на високому рівні, а може і спритно «обстряпать справу», тобто увійти в змову з обслуговується клієнтом і майстерно приховати виявлені спотворення і порушення. За моральної значущості насамперед слід виділити особисті потреби і інтереси, міркування особистої вигідності чи невигідності вчинку, відповідні потягу, почуття, симпатії і антипатії і т.п. які можуть виступати в якост-стве мотивів, що визначають ставлення особистості до моральної мети.
Етична та позаетичний сфери спонукань не розділені непрохідною кордоном, вони впливають одна на іншу, зокрема в процесі формування мотивів. Потяги і бажання раз-Віва під контролем розуму, від якого істотно зави-сят характер кожного з них і його місце у всій системі по-буждение.
Глибокий вплив на формування потреб, бажань, прагнень надає моральний ідеал. Моральнийідеал - уявлення, в якому пред'являються до людей моральні і характер недержавні вимоги виражаються у вигляді образу морально досконалої особистості, яка втілила в собі найвищі моральні якості (чесноти). Він спонукає до то-му, щоб розміряти задоволення бажань і самі бажання до суспільних можливостей, із загальним рівнем життя, з власною працею, з вимогами моралі. Задоволення тих чи інших бажань не повинно вступати в конфлікт із загальним прагненням до особистого щастя і на щастя інших людей, всього суспільства. Отже, бажання повинні бути морально вос-харчується, кожне з них має включати моральний елемент.
Найбільш прямо на поведінку впливають імпульсивні бажання, афекти, які можуть штовхнути на такі вчинки, на які людина в звичайному стані ніколи б не наважився. Загалом же і цілому дію потреб на поведінку опосередковується інтересом, міркуваннями вигідності чи неви-придатності вчинку для створення умов, що забезпечують удов-летвореніе власних потреб і потреб інших людей.
Особистий інтерес, перш за все, особиста матеріальна заинте-Ресованая - це, безсумнівно, моральне спонукання, бо безпосередньою метою цього спонукання служить благо від-слушною особистості. Метою вищого морального спонукання яв-ляется узгодження особистого блага з громадським. Напрямок реалізації особистого інтересу в умовах ринкових відносин не суперечить прагненню особистості брати участь у створенні суспільного блага. Як і буждая до праці на благо суспільства, особистий інтерес виступає як мотив, який діє в одному направ-лення з мо-ральних мотивом, отже, підтримує і підсилюю-ного дію послід-нього. Оскільки особистий інтерес поєднується з моральним спонуканням, він набуває морально поклади-тельное значення. В якійсь мірі він може відшкодовувати відсутність про-ний моральний мотив, забезпечуючи корисний для блага суспільства результат.
Відомо, яку специфічну роль особиста матеріальна зацікавленість у праці грала в соціалістичному і комуністичному будівництві. В умовах соціалізму вона з'єднувала людину, що бере участь у спільній праці, з колективом, сприяла формуванню у нього сфери колективістської свідомості. Вважалося, що якщо особистий інтерес був головним стимулом трудової діяльності, то він мав внеморальний, суто прагматичний характер. Якщо ж особистий інтерес доповнювався моральним стимулом, по відношенню до якого він для багатьох відступав на другий план, хоча і продовжував зберігати істотне стимулююче значення, то такий особистий інтерес набував моральне значення.
Звичайно ж, особистий інтерес може грати і дійсно грає роль позитивного фактора морального пове-дення, зокрема, в сфері трудової діяльності. Однак при певних умовах особистий інтерес може забезпечуватися за рахунок порушень моральних (а часом і правових) норм. Мораль і право, захищаючи інтереси суспільства і його членів, ставлять кордону домаганням тих чи інших особистих інтересів. Якщо чоло-вік занадто вузько дивиться на життя, якщо він не відрізняється достатньою свідомістю, він може віддати перевагу такій особистий інтерес, який суперечить публічному. З будь-якого об'єктивного явле-ня можна витягти ту чи іншу вигоду. У цьому сенсі будь-яка умова здатне породити відповідний інтерес, і постоли-ку інтерес має об'єктивне підґрунтя. Але приватна вигода часом виявляється в протиріччі з благом суспільства, тоді об'єктивно обумовлений відмова від її використання. Отже, є дві протипожежні-помилкові можливості, вибір між якими ви-ступає в формі боротьби мотивів. Результат її залежить від ряду внут-ренних і зовнішніх обставин.
В якості особливого фактора поведінки виступають моральні знання і переконання. Моральноеубежденіе - раціональна основа моральної діяльності особистості, що дозволяє їй созна-тельно здійснювати той чи інший вчинок. Знання і переконання кожної людини відіграють роль своєрідного, щодо самостійного чинника, що впливає на його ставлення до моральної мети. Для аудиторів вони є вимогами як норм їх професійної етики, так і нормативних документів, що регулюють аудиторську діяльність.
Так, система контролю якості роботи аудиторської організації повинна включати:
а) дотримання професійними співробітниками аудитор-ської організації вимог неза-лежно, чесності, об'єктивним тивности, конфіденційності та професійної етики;
б) укомплектування аудиторської організації профессио-національними співробітниками, володію-ські знаннями, вміннями і навичками, необхідними для належного виконання ними своїх обов'язків;
в) доручення аудиторських завдань професійним со-никами, кваліфікація яких відповідає особливостям цих завдань;
г) отримання співробітниками при нестачі досвіду або зна-ний в конкретних обставинах відповідних консульта-ций як всередині аудиторської організації, так і поза нею.
Протиставлення морального раціональному нерідко засновують на тому, що мораль може вступати в протиріччя тим, що «вигідно», «доцільно», «найбільш корисно». Це действи-тельно так зовсім не тому, що сама мораль недоцільна. Як було показано раніше, мораль корисна в певному відношенні, саме в аспекті узгодження, поєднання особистого та гро-венного. Але те, що корисно в одному відношенні, в силу суперечливості суспільного життя може прийти в зіткнення з корисним в будь-якому іншому відношенні. Звідси не випливає, що саме воно не володіє корисністю.