Рубіж 40-50-х років у світовій етнології був ознаменований народженням нових наукових шкіл в США і Європі, серед яких чільне місце зайняв культурний релятивізм. Ця школа в етнол-гии виникла як реакція на європейський етноцентризм, бачивши-ший в неєвропейських народів насамперед риси варварства і дикості. Головна ідея культурного релятивізму полягає у визнанні рівноправності різних культур, створених і созда ваемих різними народами (незалежно від рівня їх розвитку, складності та самобутності), і абсолютному запереченні етноцен-тризму в будь-якій формі, в тому числі і пануючого досі европо- і американоцентризму. Прихильники культурного реляті-візма проголошують ідею непорівнянність культурних типів різних народів, неможливості їх вимірювання єдиним масшта-бом, оскільки кожна культура представляє унікальну систе-му цінностей, несумісних між собою. Будь-яка культура по-своєму складна, цінна і самобутня, так як є особливим спо-собом пристосування до даних умов, цілком рівнозначним будь-якого іншого. Кожна культура повинна розглядатися в своїх власних рамках, як закрита система специфічних форм існування.
Вихідні ідеї релятивізму були сформульовані ще Боа-сом, який першим висловив думку про самоцінності окремих-них культур. Її підтримали і розвинули А.Кребер, Р. Бенедикт, М.Херсковіц, які розробили в результаті концепцію культурного релятивізму.
Одним з основоположників школи культурного релятивізму став учень Боаса і Гольденвейзера - видатний американський ан-трополог Мелвілл Херсковіц (1895-1963). В узагальненій формі він виклав свої погляди в роботах «Аккультурация» (1938), «Людина і його творіння» (1948), «Культурна антропологія» (1940). У них він насамперед відокремив свої ідеї від усіх предшест-
чих теорій культури. Херсковіц рішуче висловився проти трьох головних детермінант культури, які визнавалися колишніми теоріями: расистських пояснень специфіки культури, які зводять все культурне різноманіття до мінливості ті-лісовий організації індивіда; географічного детермінізму, який пояснював своєрідність культур особливостями природ-ної середовища проживання; економічного детермінізму, згідно ко-торому визначальним фактором культури є спосіб про-ництва матеріальних благ.
З цими теоріями Херсковіц протиставив відмова від етноцен-тризму і європоцентризму в описі і поясненні культур раз-них народів. Загальний культурно-історичний процес представ-лялся йому у вигляді суми різноспрямовано розвиваються куль-тур. Культуру він розумів в найзагальнішому плані як створену людиною середовище проживання. Кожну окрему культуру він рас-подивлявся як неповторну, унікальну модель, яка визначається постійно присутньою традицією, яка проявляється в при-сущих кожному народу специфічних системах цінностей, часто несумісні з системами інших народів. У культурі кожного народу, вважав Херсковіц, завжди є якийсь «культурний фокус» -самая істотна риса цієї культури.
Історію людства Херсковіц розумів як суму само-стоятельно розвиваються культур і цивілізацій. При цьому ис-цом динаміки культур він бачив у їх єдності і мінливості. Він особливо підкреслював, що будь-яка культура має бути од-ночасно і стабільною, і мінливою і всяке її зміна можлива лише при збереженні деяких консервативних структур, які і складають суб'єкт культурного розвитку. На його думку, відсутність змін взагалі означає смерть культури. У той же час руйнування стійких структур в куль-турі на догоду її швидких змін означає її деградацію, ут-Рату самобутності.
Дотримуючись американської антропологічної традиції, Херску-віц відділив поняття «культура» від поняття «суспільство». За його поданням, культура - це спосіб життя людей, в той час як суспільство є організований взаємодіє агрегат індивідів, що ведуть певний спосіб життя. Простіше кажучи, суспільство складається з людей, а спосіб поведінки, ними обирається, є їх культура.
складових культуру. Інкультурацію необхідно відрізняти від соціалізації, як від освоєння в дитячому віці общечеловеч-ського способу життєдіяльності. Насправді ці про-процеси співіснують, розвиваються одночасно і реалізуються в конкретно-історичній формі.
Поняття «інкультурація» становить у Херсковица ядро принципу культурного релятивізму, сутність якого укладаючи-ється в тому, що судження людини грунтуються на досвіді, а досвід інтерпретується кожним індивідом в термінах власної інкультурації. Відносність уявлень, обумовлена різними культурами, стосується також і фактів фізичного світу, таких, як час, відстань, вага, розмір і ін. Які теж розглядаються через призму даної культури. Херску-віц стверджував, що остаточне визначення того, що нор-мально і що ненормально, залежить від організації відносин в культурі. Ряд стереотипів поведінки, форм шлюбу, звичаїв, що не вписуються в євро-американські культурні стандарти, проте вважаються абсолютно нормальними для інших культур (полігамія, поліандрія, ініціації і т.д.). Тому основною ідеєю культурного релятивізму є визнання рівноправності культурних цінностей, створених і створюваних різними наро-дами. Цей висновок передбачає визнання самостійності і повноцінності кожної культури, заперечення абсолютного пре-восходства євро-американської системи оцінок, принципова відмова від етноцентризму і європоцентризму при порівнянні раз-особистих культур.
Розкриваючи сутність культурного релятивізму, Херсковіц ви-ділив три його аспекти: методологічний, філософський і практи-чний.
Методологічний аспект передбачає пізнання культур на основі цінностей, прийнятих у даного народу; це означає, що опис життєдіяльності індивідів необхідно проводити в термінах їх власної культури.
Філософський аспект культурного релятивізму полягає в при-знанні збільшення шляхів культурного розвитку, в Плюр'ян-лізм поглядів при оцінці культурно-історичного процесу. Він заперечує обов'язкову еволюційну зміну стадій культурного зростання і домінування однієї тенденції розвитку.
І, нарешті, практичний аспект передбачає залучення в індустріальну цивілізацію архаїчних культур при сохране-ванні їх культурної самобутності. При цьому деякі культури бажано залишати в недоторканності. Плідність цих ідей Херсковица стала очевидною в наш час, коли спокуса-ного створення «культурних» умов існування відсталих
народів нерідко призводить до масової деградації населення, ал-коголізму, розкраданню і т.д.