Переверзєв Данило Сргеевіч
Краснодарський край, Сіверський район, станиця Новодмитріївська
МБОУ Середня загальноосвітня школа № 36, 10 клас
Відображення в прозовому фольклорі діалектних особливостей кубанського говірки Науковий керівник: Абраменкова Олена Петрівна, вчитель, МБОУ ЗОШ № 36
Актуальність моєї роботи полягає в багатстві та розмаїтті фольклору Кубані. Далеко за межами краю відомі великі кубанські пісні, пустотливі частівки, мудрі прислів'я і приказки. Дослідники усної народної творчості Краснодарського краю, І. Варавва, В. Захарченко видали кілька пісенних збірок, І Бойко представив збірники Отрадненського частівок, приспівок і страждань, а також танцювальних приспівок Кубані. Але набагато менше уваги приділено фольклорну прозу. Я живу в козацькому краї, і тому мені стало цікаво познайомитися з козачим прозаїчним фольклором: переказами, легендами, билічка, усними розповідями, проаналізувати його з точки зору діалектних особливостей кубанського говірки.
Мета моєї роботи - проведення паралелі між особливостями кубанського говірки і історією розвитку фольклорної прози з історією кубанського козацтва.
Завдання дослідницької роботи: вивчити народну прозу Кубані; дізнатися про звичаї і побут людей тих далеких років; отримати нові відомості про реально існуючих людей, які стали прототипами козацьких легенд, переказів, казок.
Переверзєв Данило Сргеевіч
Краснодарський край, Сіверський район, станиця Новодмитріївська
МБОУ Середня загальноосвітня школа № 36, 10 клас
Відображення в прозовому фольклорі діалектних особливостей кубанського говірки Науковий керівник: Абраменкова Олена Петрівна, вчитель, МБОУ ЗОШ № 36
I Кубанські говори
Діалекти виникли раніше, ніж літературна мова; вони його завжди збагачували і досі зберегли багато звукові поєднання, граматичні форми, слова, які втрачені літературною мовою. У говорах відображено старе територіальний поділ держави. Межі сучасних діалектів сприймаються як існували в минулому кордону між питомими князівствами. Недарма ж виділяють новгородські, псковські, курські, рязанські і інші говірки [1].
Кубанські ж говори складалися інакше. По-перше, вони є говорами вторинного освіти, що виникли на базі вже існуючих мов і діалектів, в результаті переселення людей з різних територій. По-друге, кубанські говірки утворилися на базі двох літературних мов - російської та української і їх діалектів. Таким чином, відбувалося змішування населення, мов, діалектів і утворення нових варіантів місцевої мови. Два джерела формування козацтва на Кубані посилили мовну строкатість, так як козаки Чорноморського війська несли українську мовну стихію, а козаки Лінійного війська - російську мовну стихію, пронизану південноросійськими говорами.
Сформовані на Кубані говори настільки своєрідні в порівнянні з іншими російськими діалектами, що швидше нагадують унікальну мову, здатний обслуговувати і російське, і українське населення і однаково зрозумілий йому.
Зараз Кубань відноситься до найбільш багатонаціональним регіонах Росії. У краї тісно сусідять носії мов різних сімей і груп: слов'янських, кавказьких, тюркських, вірменської, грецької та інших - з їх обрядами, звичаями, побутом, культурою, менталітетом, релігіями. Така поліетнічність впливає на мову, перш за все на його лексику. Кубанські говори свідчать про історію краю, поетапності його заселення, про взаємини і зв'язки етносів, про міграційні процеси.
Специфіка кубанських діалектів полягає ще і в тому, що іноді важко відмежувати діалект від української мови, так як українізми пронизали систему місцевих говірок на всіх рівнях - фонетичному, лексичному, граматичному.
Межі між кубанськими говорами розпливчасті: мало не кожен населений пункт має свого приватного діалектної системою. Чіткі відмінності виявляються лише між двома групами говірок: говорами, сформованими на основі російської мови, і говорами, сформованими на основі української мови.
Діалектна мова має ряд особливостей, які відрізняють її від літературної.
По-перше, на відміну від літературної мови, який завжди має письмову форму, діалекти існують тільки в усній формі, а так як говірки не закріплені на листі, вони менш стійкі, більш рухливі, мінливі, в них багато варіантів.
По-друге, в діалектах немає спеціально розроблених норм, як в літературній мові. Всі сторони діалектної мови розвиваються стихійно і утримуються скоріше не за правилами, а за звичаями.
По-третє, в діалектах немає того, що в мові називають функціональними стилями. Діалекти використовуються переважно для побутово-побутового спілкування. Найчастіше це невимушений діалог. Крім того, говори широко поширені в місцевому фольклорі: казках, піснях, прислів'ях, приказках. Місцеві діалектні особливості відображаються в регіональній художній літературі, особливо в мові персонажів.
По-четверте, діалектом користується в повному обсязі населення території, а перш за все сільське. Діалект - це засіб спілкування в селянській родині, серед односельчан. І навіть в умовах одного населеного пункту говір в його чистому вигляді можна почути тільки в мові людей старшого покоління [1].
Зовеца - зветься (поворотна форма)
Був - був (минулий час)
Стояв - стояв (минулий час)
Про Христа у колодязя
Під тінню навис на виступи у колодязя сидів Христос. Підошла молода селянка, наповнила свій відніс. Тут Христос попросивши подилиться водою. Вона відповіла, что неможна їй з ним говорити. А Христос сказав їй, шо, якщо б вона знала, хто воду творити живу, то сама б просила його з ний поговорити.
Молода баба сказала, шо воду в колодязі для людей давши наш батько Яків. «Чи Ти більший за його? »Тоді Христос сказав їй:« Приведи сюди чоловіка ». Селянка відповіла, шо у її НЕТ чоловіка. Христос дорікнув їй у тому, шо у її НЕ мужі були, а пьять коханця.
Баба спугалась, поклонитися Христу, почала молитца, побіжала бігом, навіть забувши про відніс, і всим встречним кричала і запрошувала: «Ідіть, Христос явився. Він сидить, відпочиває біля колодязя. Очі його вогнем палають. Він мені розповів, шо я зробила, як таємно згрішила ». люди почули
бабу, шли до колодязя, шепотіли молитву і вихваляли Христа.