ч. 1
Кожна людина гідна поваги
Повага до людей - одна з найважливіших моральних рис людини. По суті, вона визначає всі інші моральні якості особистості та є стрижнем її морального світу. Відомий туркменський поет XVIII в. Махтумкулі писав: «Краща мо-раль-поважати людей». Ті, хто поважає оточуючих, завжди доброзичливі, гуманні, справедливі. Вони бачать в людях перш за все хороше, то, що гідно схвалення. У наро-де з великою похвалою відгукуються про челове-ке, який з повагою ставиться до людей.
Необхідно вже з самих ранніх років Вира-бативает у дітей звичку уважно, з повагою, шанобливо і дбайливо відно-ситься до оточуючих їх людей.
Пропонуємо матеріали для бесіди про фор-мування у школярів поваги до людей. Її план може бути таким:
1. Яка сутність поваги до людей як морального якості?
2. У чому проявляється повага?
3. Які шляхи формування у дітей поваги до людей?
Багато видатних учених, письменників вка-нази вали: хто не поважає інших людей, тому важко стати шанованою людиною.
Ось як висловився про це видатний китайський вчений Конфуцій: «Володіти собою настільки, щоб поважати інших, як самого себе, і надходити з ними так, як ми бажаємо, щоб з нами поступали, - ось що можна на-звати вченням про людинолюбство».
Ф.М. Достоєвський з цього приводу написав так: «Хто легко схильний втрачати повагу до дру-гим, той насамперед не поважає себе». А В.А. Сухомлинський справедливо вважає: «Право на повагу має лише той, хто ува-жает інших людей».
У сучасній російській мові слово «ува-ються» означає розуміння вагомості, зна-чімості іншої людини, його цінності і до-стоінства.
Звернемося до словників, які допоможуть краще зрозуміти, що ж таке повага.
«Повага - почуття, засноване на при-знанні чиїхось достоїнств, заслуг, якостей; повагу ». (Словник російської мови: В 4 т. / Под ред. А.Л. Евгеньевой. Т.4. М. 1984.)
«Повага може бути різним - персо-нальним (до даної людини), груповим, професійним, цивільним, націо-нальним і т.п. Але за всіма цими видами ува-вання виявляється повага до людини як такої, засноване на визнанні його вищої, ні з чим незрівнянну цінності ». (В. А. Блюмкін. Етика і життя. М. 1987.)
У Конфуція (VI -V ст. До н.е.) є такий текст. «Цзи-Гунь запитав:« Чи є слово, ко-менту, котрим можна було б керуватися все життя? »Філософ відповів:« Це зглянутися-ність. Чого собі не бажаєш, того і не де-лай іншим ». У різних народів існують прислів'я, які відображають цю нравствен-ву орієнтацію, визначають поведінку лю-дей: «Як відгукнеться - так і відгукнеться», «Що людям бажаєш, то і сам отримуєш», «Не рий іншому яму - сам в неї потрапиш ».
Письменник А. Крон згадує про своє де-тстве: «Чому ж вчили мене стіни рідного до-ма? Які істини намагалися вселити мені ок-ружа мене люди, в тому числі самі близ-кі - батько і мати? Основну я сформулював би так:
- Поважай людей. Поважай їх права, їх праця, їх спокій, їх думки, їх гідність.
Не треба думати, що ці слова, як якісь за-клінанія, я чув кожен день. Не пам'ятаю, чи чув я їх взагалі в той час. Зате я не чув багато чого іншого.
Я ніколи не чув, щоб про кого-небудь, хто буває у нас в будинку, говорили погано і нешанобливо. Я ніколи не чув, що хтось гірше нас тому, що він біднішими, ніж ми, менше освічений, належить до іншої на-циональности. Точно так же я ніколи не чу-шал, що ми гірші за когось. З дитинства я спостерігав відносини прості, позбавлені як чо-порності, так і зайвої фамільярності. На «ти» переходити не поспішали, цілувалися ре-ДКО, в жартах знали міру і навіть близьких дру-зей звали по імені-по батькові. До старшим від-носилися з повагою, іронізувати над їх відсталістю було не прийнято, і я був привчений ставитися з великою пошаною до своїх провінційним дідам. Якби мені в той ча-ма стали говорити без жодного приводу, що лю-дей треба поважати, що брехня принижує і того, хто бреше, і того, кому брешуть, і т.п. я б, веро-ятно, пропускав всі ці слова повз вуха. Повага до людини і відраза до брехні дитина повинна бачити на власні очі, тільки тоді вони можуть зміцнитися і стати другою натурою ».
Повага до людей як одне з найважливіших моральних якостей виражається в правилах ввічливості, делікатності, тактовності, запопадливості, доброзичливості, в терпимості, в умінні берегти чужий час.
Англійський філософ Ф. Честерфілд сові-Това своєму синові. «Стався до інших так, як тобі хотілося б, щоб вони ставилися до тебе, - ось найвірніший спосіб подобатися людям, який я тільки знаю. Уважно помічай, які риси тобі подобаються в людях, і дуже може бути, що те ж саме в тобі сподобається іншим. Якщо тобі приємно, коли люди уважні і чуйні до твого настрої-ня, смакам і слабкостям, можеш бути збіль-рен, що уважність і чуйність, які ти в подібних же випадках викажешь іншим, будуть їм також приємні ».
Чим розумніше, добріше, значніше людина, тим він доступніший, простіше, легше в спілкуванні. Повага до оточуючих - його природний стан, воно постійно.
Людям, які з повагою ставляться до інших, притаманні делікатність і такт. Це дуже схожі благородні якості. Щоб розвинути їх, треба частіше ставити себе на місце іншого і думати: що неприємно мені, то неприємно і йому, що обрадує мене, то принесе радість і йому.
Той, хто має почуття такту, глибоко розуміє душевний стан інших людей. Така людина з довірою, дбайливо ставиться до людей, щадить їх внутрішній світ, прояв-ляє інтерес, увагу до їх проблем, за-ботів, співчутливо ставиться до їх пережив-ваниям, вловлює їх настрій і зважає на нього. Він завжди відчуває ту грань, через ко-торую не можна переступити, інакше скривдиш людино. Тактичний людина боїться понапрас-ну образити іншого словом, тому оглянь-кові, з великою обережністю аргументи-рует свої висловлювання. Звертаючи увагу на недоліки людини, він не керується прагненням викрити його. І ніколи не протиставляє себе того, з ким веде раз-говір: мовляв, я хороший, а вам треба б послабшають шити свій характер. Подібна позиція не тільки не делікатна. Вона невірна. У кожної людини, звичайно ж, є недоліки, і ні-хто не застрахований від помилок. За нестачі-ми, помилками людина, яка поважає інших, намагається побачити хороші якості, адже вони є у кожного.
Необхідно бути тактовними по отноше-нию до людей, які мають будь-які фіз-ські недоліки. Діти часто виявляють до них нетактовність, яка йде не від зла, а, скоріше, від нерозуміння, що вони болять, об-ращаясь до них зі словами: «Ей, очкарик», «Ну ти, товстун» і т.п.
Стати тактовним може кожен. Нагадаю висловлювання римського філософа Епіктет: «Кожен знає, що будь-яка звичка від упраж-вати посилюється і зміцнюється. Щоб зро-латься хорошим ходоком, треба часто і багато ходити. Те ж саме і зі здібностями на-шей душі: коли ти сердишся, то знай, що робиш не тільки це зло, але що в той же час ти помножуєш звичку до гніву - ти підкладаєш дров у вогонь. А тому, якщо ти не хочеш привчати себе до гніву, то всіляко стримуй свій гнів і не давай звичкою на-розтане. Пам'ятай і те, що важко утриматися, якщо одного разу переступиш її ».
Ідеальних людей не буває. У кожного людино свій темперамент, свої звички, ув-лікування, смаки, з якими треба рахуватися. Це означає ставитися до чужих інтересів, звичок та уподобань так само серйозно і з такою ж повагою, як до своїх.
Кожна людина надходить по сво-йому характеру. Необхідно виявляти терпи-тість до манерам, звичкам, до индивидуаль-ному своєрідності людей.
Терпимість - це здатність входити в положення людини, щадити його самолюбство, навмисно не помічаючи виявленої їм не-спритності, помилки, великодушно про щать мимовільну помилку, прорахунок, спалах. Терпимість у відносинах з людьми - це похідне не тільки від поклади-стого характеру, але і від розуму, від розумі-ня життя. Давно помічено, що відносини між ро-уря і дітьми бувають важкі і драма-тично. Десятикласниця надіслала до редакції газети лист. З нього випливало, що дівчина-ка соромиться своїх батьків; вони необразо-ванні, одягаються старомодно, тримаються не-уклюже, не розуміють жартів. При знайомстві з сім'єю з'ясувалося, що за останній рік дочка жодного разу не вийшла з дому разом з ро-уря. Вона приховує від батька і матері, на який день призначено батьківські збори, щоб батько і мати не прийшли в школу. Сумно, що дівчина не поважає людей, давши-ших їй життя, тих, хто виростив і виховав її. У нашому суспільстві чимало сімей, де діти грамотніше батьків. В цьому немає ні особливої заслуги дітей, ні провини їх батьків.
За безкорисливу, безмежну любов, невтомні труди, самовіддачу батьки до-стойни поваги. Діти зобов'язані цінувати і ува-жати своїх батьків, дідусів і бабусь та-кими, якими вони є, бути терпимими до їхніх вчинків, не помічати їх окремих слабо-стей, не завдавати їм прикрощів, образ, болю, занепокоєння, тривоги, піклуватися про них, ко-ли вони стануть старими, хворими, безпорадний-ними.
Неприпустимо зневажливе, користі-ве, споживацьке ставлення дітей до ро-ник. Особлива розмова про бабусь і де-душка. Нерідко в сім'ях вони перетворені в няньок, кухарок, домробітниць, яким не вис-тане місця за святковим столом. Діти повинні вникати в турботи сім'ї, по-сильно допомагати по дому батькам, бабусі і дідуся. Це знак поваги і любові до них. Наведу відкритого листа письменника А. Алек-сина одного, вірніше, колишнього друга.
Пам'ятаєш, коли ти скінчив аспірантуру, твоя мати приїхала в Москву? І як раз була зустріч Нового року. Всі сиділи за столом, а вона, яка накрила стіл, яка влаштувала все це тор-дружність, була на кухні. Тільки в самий тор-жественний момент, о дванадцятій годині, ти милостиво покликав її в кімнату. Ти соромився її. І перед тим як покликати, довго предупреж-дав нас: «Все життя прожила в селі. Самі розумієте. »І винувато поглядав на Ма-рину.
Але ти не знав нашу Маринку!
Ти ніяк не міг зрозуміти, чому Марина пе-РЕСТАВ зустрічатися з тобою, чому не відпові-чала на твої листи. А недавно вона все об'єк-ясніла. Пам'ятаєш, тоді, після Нового року, дня че-рез три, у твоїй матері був важкий сердеч-ний напад (думаю, стомилася, готуючи наше новорічне свято). І в той же день ви з Мариною повинні були піти на концерт Гілельса. Марина, стоячи в коридорі, чула, як ти на ходу крикнув матері: «Якщо буде дуже погано, постукай в стінку сусідові. Він до-ма! »Марина нічого не зрозуміла. Тільки пізніше, в консерваторії, ти їй все пояснив. І в цей же вечір ти втратив її назавжди. Ти востор-гался, з якою легкістю бив по клавішах Гілельс, а вона чула інші удари, слабкі і безпорадні. Їй здавалося, що ось зараз, в цю саму хвилину, стукає в стінку твоя мати, а сусід заснув і не чує.
І ще хочу сказати: даремно ти соромлячись-ешься своєї матері. Скільки разів за це літо я годинами розмовляв з нею! І якби ти тільки знав, як добре, як тонко вона все відчуває і все розуміє! Вона кожен раз хвалила тебе, і найбільше за те, чого в тебе немає: за синівську любов, за синівську турботу і ласку. Це її мрія, можливо, найбільша і остання мрія в житті. І адже як легко тобі втілити цю мрію в життя! Чому ж ти цього не зробиш? Чому? Всякий раз, як я розмовляв з тобою про це, ти віджартовувався. І жарти твої були глу-пи, як все недоречні жарти.
Анна Пилипівна постійно горювала про твоє похитнувся здоров'я, про твоїх нер-вах. Я знаю, чому саме про нервах: боялася, що ти зірвешся, нагрубив, надерзішь їй в моїй присутності, і ось заздалегідь оправдая-вала тебе, заздалегідь вибачалася. Не знала вона, що ми з тобою, готуючись до спартакіаді, замість-сте проходили медогляд і що при мені лікар, поплескавши тебе по плечу, сказав: «Відмінна здоров'я!»
Є речі, які зрозумілі кожному, у кого є розум і серце. Важко пояснити чоло-століття, що він не повинен руйнувати стіни будинку, що рятує його від негоди, що він не повинен спалювати поле, яке принесе йому хліб, що він не повинен вбивати серце, вірніше і відданіше якого не знайде ніколи.
Так, все літо ти був гостинним і дуже уважним до мене. Але що це міняє? Мо-гу чи я цінувати людину лише за те, що він добре ставиться до мене? Хіба це не буде з мого боку самим огидним про-явищем людського егоїзму?
Ось я, здається, і пояснив тобі причини свого охолодження. Може бути, мій лист переконає тебе в чому-небудь, а може бути, і немає. Але я-то, у всякому разі, буду як і раніше часто писати твоєї матері.
Бажаю тобі всього, чого бажає Анна Фі-ліпповна. Більшого побажати неможливо. І ось дивно: я злий на тебе, а хочу, щоб сби-лись всі твої мрії, тому що це так про-радує добру і милу стару жінку.
І пам'ятай, мій колишній друг, що матір'ю люди здавна називають свою Батьківщину. »
Порядна людина з глибокою повагою ставиться не тільки до своїх батьків, а й до всіх старим людям. Для нього ці люди - джерело людського досвіду, життєвої муд-рости. Це вони створили ті матеріальні і духовні цінності, якими всі ми користь-емся. Своєю працею вони заслужили поважаючи-тельное, шанобливе ставлення до себе. Будьте доброзичливі, добрі, терпимі до старих людей, проявляйте до них увагу, турботу, виявляйте їм допомогу.
До всіх людей треба ставитися з уважени третьому. Кожна людина гідна поваги просто тому, що він людина. Негативне ставлення до себе викликають люди, котрі доставляють іншим неприємності своїм неповагою до них, своєю брутальністю. Це вбогі духом люди, люди низької культури і невеликого розуму. Адже відомо, що розумна людина навіть дурного ніколи не назве ду-раком. Зарозумілість, зазнайство, чванство огидні.
Школярам можна дати такі поради, ко-торие допоможуть їм в спілкуванні з людьми.
Проявляйте щирий інтерес до людей, знаходите в них хороше. Уникайте стандарт-них суджень про них.
Ставтеся співчутливо до думок і ба-вам інших людей.
Визнайте гідності інших людей, уважно, дбайливо ставитеся до їх суж-деніям.
Спілкуючись з людьми, будьте добрими, ССІЗ-ходітельнимі і терпимими до дрібних недо-статки інших. Пам'ятайте, що і ви їх не ли-шени.
Будьте уважними, чуйними, уважними-ми, попереджувальними по відношенню до інших людей. Проявляйте турботу, мілосер-дие, в необхідних випадках чиніть їм те-варіщескую допомогу.
Проявляйте інтерес і повагу до думки інших людей, навіть якщо воно в корені проти-воречие вашому.
Зважайте на настроями і думкою ок-ружающих.
Будьте готові пробачити або хоча б зрозуміти людину, навіть якщо він зробив щось варте осуду.
Слухайте співрозмовника уважно і з жи-вим участю. Під час розмови стежте за виразом свого обличчя, за промовою. Привіт-лівое вираз обличчя підкреслює поважаючи-ня до співрозмовника.
Якщо ви хочете заперечити того, з ким раз-казав, не перебиваючи, вислухайте його до кінця, заперечення може і не знадобитися.
Негарно виглядає людина, яка гру-бо перебиває співрозмовника, намагається пода-вить його наказовій інтонацією, криком, грубим словом. Цим він принижує не тільки співрозмовника, але і себе. Поважайте думку з-беседніка, будь він молодший або старший за вас. Переконуйте його логічними судженнями, фактами, не нав'язуйте свою думку.
Не можна втручатися без дозволу в чу пані розмову. Якщо вже це вкрай необхід-мо, зверніться зі словами: «Вибачте, я вас переб'ю». Якщо ви випадково перебили собе-седніка, обов'язково скажіть: «Вибачте, я вас перебив. Продовжуйте, будь ласка ».
Людина, до якого проявляється повага, здатний повірити в себе і подолати будь-які життєві труднощі. Не скупіться на ува-жітельное ставлення до людей!
ч. 1
Кожна людина гідна поваги
112.2kb. 1 стор.
1. Навколишній світ це дзеркало, в якому кожна людина бачить своє відображення. Тому основні причини стресу потрібно шукати в собі, а не в зовнішніх обставинах
31.01kb. 1 стор.
1. Поняття становлення особистості
181.85kb. 1 стор.