На Кавказі є офіцером пан на ім'я Жилін. Йому приходить лист від матері, в якому вона пише, що хоче побачитися з сином перед смертю і, крім того, на-йшла йому гарну наречену. Той вирішує їхати до матері.
В ту пору на Кавказі була війна, тому російські їдь-ли тільки з провідниками солдатами. Справа була влітку. Жи-лін разом з обозом їхали дуже повільно, тому він вирішив, що поїде один. До нього причепився Костилін, огрядний і тол-стий чоловік, і вони поїхали разом. У Костиліна було зоря-женное рушницю, тому Жилін і вирішив їхати з ним разом. В цей час на них нападають татари. У Жиліна рушниці немає, він кричить Костилін, щоб той стріляв. Але, побачивши татар, Ко-стилін почав тікати. Жиліна захопили в полон. Привезли його в аул, наділи на нього колодки і посадили в сарай.
Майже всю ніч Жилін не спить. Коли настає рас-світло, він в щілинку починає розглядати те місце, куди по-пал. Йому страшно хочеться пити.
До нього заходять два татарина, один злий, лається на своїй мові, а другий почав щось лопотати по-своєму Жи-лину. Жилін показує, що хоче пити. Татарин покликав свою дочку Діну. Вона принесла попити Жиліна, а сама сіла і дивиться, як той п'є, немов на звіра дикого. Жилін від-дає їй глечик, а вона як підстрибне, немов дика коза. Пішли татари, замкнувши Жиліна знову одного.
Через деякий час приходить до Жиліна ногаец і го-ворит, що йти треба. Привели Жиліна в будинок до одного з татар. Там їх багато сиділо.
Один татарин і каже Жиліну по-російськи, щоб той додому лист писав, викуп просив в три тисячі монет, а прийде викуп, його, Жиліна, і відпустять. Але Жилін гово-рить, що немає у нього стільки грошей, тільки п'ятсот рублів мо-же заплатити.
Татари почали лаятись між собою. Перекладач гово-рить Жиліна, що тільки три тисячі, чи не менше, повинен бути викуп, а Жилін стоїть на своєму: п'ятсот рублів і все тут. А якщо вб'єте, так взагалі нічого не отримаєте.
Знову почали лаятись татари, а один підходить до Жили-ну і каже йому: «Урус, джигіт». Джигіт по-татарськи зна-чит молодець.
Тут приводять в будинок Костиліна, його теж татари в полон взяли: кінь під ним стала і рушницю осіклася, ось і взяли його.
Татари і кажуть Жиліна, що ось його товариш давно написав додому листа з проханням викуп надіслати в розмі-рі п'яти тисяч. А тому Костиліна і годувати будуть, і обі-жати не стануть. Але Жилін стоїть на своєму, хоч вбивайте.
Повели Жиліна і Костиліна в сарай, дали пошарпану одяг, води і хліба, а на ніч зняли колодки і замкнули.
Так прожили Жилін з Костилін місяць. Годують їх погано. Костилін все грошей з дому чекає, а Жилін думає, як йому самому вибратися, ходить по селу, виглядаючи-ет, ляльок з глини ліпить. Ось таку ляльку і побачила од-нажд Діна, схопила її і втекла з нею. На наступний ранок наділу на неї червоні клаптики і качає, як дитину.
Та тільки стара татарка розбила цю ляльку, а Діну послати працювати кудись.
Зробив тоді Жилін ще одну ляльку, віддав її Діні, а та принесла за це молока. І так Діна стала носити йому то молоко, то коржі сирні, то шматок м'яса одного разу при-несла. Потім полагодив Жилін якомусь татарину годинник, і пішла про нього слава майстра. Татари полюбили Жили-на, хоча деякі ще поглядали, особливо червоний тата-рин і один старий. Той старий був кращий джигіт колись, у нього було вісім синів, сімох з яких убили росіяни, за це він тепер російських ненавидить.
Так прожив Жилін ще місяць. Ходить днем по селу, а ввечері в сараї копає. Тільки от не знає, в яку сто-рону треба йти. Раз вирішив піти на гору подивитися, де російські, а за ним малий шпигує. Ледве умовив його Жилін піти на гору, каже, що траву треба зібрати, щоб народ лікувати. Погодився малий. Подивився Жилін, куди бігти треба, побачив свою сторонушку. Вирішує Жилін в ту ж ніч бігти. Але на його біду в цей день повернулися татари рано, злі, привезли з собою вбитого татарина. Поховали та-тари мертвого, три дня поминали. Тільки потім зібралися і поїхали кудись. Жилін думає, що сьогодні бігти треба. Пропонує Костилін, а той боїться, відмовляється. Нако-нец Жилін умовив Костиліна.
Тільки все стихло в аулі, Жилін і Костилін виліз-ли з сараю. Собака Уляшін почав гавкати, але Жилін уже давно її приручив, погодував її, погладив, вона і затихла.
Побіг Жилін швидко, і Костилін йде за ним ледве-ледве, тільки охає. Забрали вони трохи правіше, ніж треба, трохи в аул чужий не потрапили. Зайшли потім в ліс, напали на до-ріжки, йдуть. Дійшли до галявини. Сів Костилін на галявину і каже, що не може більше йти. Жилін став його умовляти йти далі, а той ні в яку. Жилін каже, що тоді піде один. Костилін злякався, схопився і по-йшов далі.
Раптом повз татарин їде, перечекали вони. Жилін встає далі йти, а Костилін не може: ноги обдерті. Жилін піднімає його силою, а той кричить, але ж і татарин може почути. Звалив на себе Жилін Костиліна, поніс. А та-Тарін той почув, як Костилін кричав, і поїхав за під-могою. Далеко не міг забрати Жилін Костиліна, зловили їх.
Привезли в аул, камінням, батогами б'ють їх. Собра-лись татари в гурток, обговорюють, що з полоненими робити. Старий пропонує вбити, але господар Жиліна каже, що гроші за нього виручить. Нарешті прийшли до висновку, що якщо через тижня не пришлють за бранців гроші, їх вб'ють. Змусила татари знову писати листи Жиліна та Милиці-на, а потім посадив в глибоку яму за мечеттю.
Тепер їх не випускають на світло і ні знімають колодки, тільки воду дають. Костилін вив, як собака, розпух увесь. І Жилін зажурився: чи не вибратися звідси.
Одного разу на нього зверху впала коржик, потім Череш-ні. А це Діна принесла їжі. Жилін думає, що, може бути, Діна допоможе бігти. Наробив їй ляльок, собак, ло-шадей з глини.
На наступний день Діна прийшла і каже, що хочуть вбити Жиліна, а їй його шкода. А Жилін їй каже, що коли шкода, так жердину довгий принеси. Діна похитала го-ловою і пішла. Жилін засмутився, думає, що не зробить де-вочка цього, а тут вночі Діна приносить жердину.
Жилін покликав Костиліна вилазити, але той каже, що тепер його доля тут, нікуди він не піде. Попрощався Жилін з Костилін, поповз вгору.
Побіг Жилін під гору, колодки знімати. А замок міцний, не знімається. Діна йому намагається допомогти, але мала ще, сил мало. Тут місяць став вставати. Попрощався Жи-лін з Діною, вона розплакалася, дала йому коржів і втече-ла. Пішов Жилін так, в колодках.
Жилін йде швидко, місяць все вже висвітлив навколо. Всю ніч він йшов. Дійшов до кінця лісу, бачить рушниці, козаки. А з іншого кінця татари. Побачили Жиліна, пустилися до нього. У нього серце так і завмерло. Закричав він щосили. Усли-шалі козаки, пустилися навперейми татарам. Ті злякалися, зупинилися. Так і добіг Жилін до козаків. Дізналися його, повели в фортецю. Розповів Жилін все, що з ним було.
І залишився Жилін після цього випадку служити на Кавка-зе. А Костиліна тільки через місяць за п'ять тисяч викупи-ли. Привезли ледве живого.
На цій сторінці шукали:
- твір на тему кавказький полонений 5 клас
- твір кавказький полонений 5 клас
- короткий переказ кавказький полонений
- кавказький полонений твір 5 клас
- твір з кавказького бранця 5 клас