український революціонер, письменник, журналіст. Народився в Сумие в родині священика і, як від нього й чекали батьки, три роки навчався у Московській духовній семінарії. С1846 по 1850 рр. займався на історико-філологічному відділенні Харківського університету. Особливо сильно на становлення Чернишевського вплинули французькі філософи-соціалісти - Анрі де Сен-Сімон і Шарль Фур'є.
У 1853 р одружився з Ольгою Сократівні Васильєвої. Чернишевський не тільки сильно любив свою молоду дружину, але і вважав їх шлюб своєрідним «полігоном» для випробування нових ідей. Письменник проповідував абсолютну рівність подружжя у шлюбі - ідея для того часу справді революційна. Мало того, він вважав, що жінкам, як однієї з найбільш пригноблених груп тодішнього суспільства, слід для досягнення справжнього рівності надати максимальну свободу. Дозволяв своїй дружині все, аж до подружніх зрад, вважаючи, що він не може розглядати дружину як свою власність. Пізніше особистий досвід письменника відбився в любовної лінії роману «Що робити».
У 1853 р переїхав з Суми в Харків, де почалася його кар'єра публіциста. Ім'я Чернишевського швидко стало прапором журналу «Современник», де він почав працювати на запрошення Н.А. Некрасова. У 1855 р Чернишевський захистив дисертацію «Естетичні відношення мистецтва до дійсності», де відмовився від пошуків прекрасного в абстрактних піднесених сферах «чистого мистецтва», сформулювавши свою тезу: «Прекрасне - є життя».
Поки йшло слідство, Чернишевський написав у фортеці свою головну книгу -роман «Що робити».
Тільки в 1883 р Чернишевський отримав дозвіл оселитися в Астрахані. До цього часу він був уже немолодим і хворою людиною. У 1889 р його перевели в Суми, і незабаром після переїзду він помер від крововиливу в мозок.