Контрольні органи державної влади в системі поділу влади
У науці існує точка зору, згідно з якою не всі державні органи можна віднести до законодавчих, виконавчих і судових, і існує четверта - контрольна гілка влади 11 Див. Наприклад: Порівняльне конституційне право. С. 433. Слід підкреслити, що існування в країнах з недостатньо розвиненою державністю таких органів, які не вкладаються в поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову, свідчить про те, що в цих країнах або взагалі немає поділу влади, або воно принципово порушено.
Також існує поняття «установча влада», але воно не відноситься до характеристики апарату державної влади. Зазвичай про «установчої влади» говорять як про «влади народу», що виражається в прийнятті конституції шляхом референдуму. Або мається на увазі компетенція особливого представницького органу - установчого, або конституційного, зборів, яке приймає конституцію і тим самим як би засновує нову державу. Поняття «установча влада" не стоїть в одному ряду з поняттями законодавчої, виконавчої та судової гілки влади, що пояснюють структуру «учреждаемого» або вже існуючого апарату державної влади.
Якщо механізм держави побудований на основі поділу влади, тобто тільки органи законодавчої, виконавчої та судової влади. При цьому можливо таке співвідношення цих органів, яке відхиляється від строгого поділу законодавчої і виконавчої влади в президентських республіках (наприклад, США). Але таке відхилення не породжує нові гілки державної влади поряд із законодавчою і виконавчою.
Там де немає поділу влади (притому, що в рамках «поділу праці з державного управління» є законодавчі, виконавчі і судові органи), реальний глава держави (монарх, диктатор, «Суперпрезидент» і т.д.) дійсно грає самостійну роль. Але фігура такого реального глави держави стоїть не в одному ряду з іншими державними органами, а над ними. Тут може імітувати поділ влади, притому, що глава держави має вирішальний комплексом повноважень у законодавчій і виконавчій сферах і, можливо, навіть повноваженнями вищої касаційної чи наглядової судової інстанції.
Якщо спеціальні контрольні (наглядові) органи грають самостійну роль в апараті держави, навіть стоять в одному ряду з парламентом, урядовими органами та судами загальної юрисдикції, то це ще не означає особливу «контрольну» гілка влади. Так, прокуратура, яка здійснює нагляд за законністю, разом з урядово-адміністративними органами відноситься до виконавчої влади. Для контролю за конституційністю законів і дій вищих державних органів не потрібна особлива гілка державної влади. По суті, конституційний контроль - це перевірка правового характеру законів, і такий контроль входить в завдання судової влади, що дозволяє суперечки про право. Конституційний контроль здійснюють суди загальної юрисдикції або спеціальні конституційні суди. У тих випадках, конституційний контроль здійснюють квазісудові (наприклад, Конституційна рада у Франції), повноваження такого контролю обмежені і не дозволяють органу конституційного контролю встати в один ряд з законодавцем.
Контрольні повноваження можуть здійснювати і допоміжні органи при законодавця, наприклад рахункова палата, омбудсмен (уповноважений з прав людини). Зрозуміло, такі допоміжні органи не утворюють самостійну гілку державної влади.