- Вперед будете знати, як стріляти в коротишек! - сердито буркнув Знайка.
Побачивши, що Колосок знову безпорадно затріпотів у повітрі, Знайка поспішив вимкнути невагомість. Колосок негайно ж опустився вниз і, оговтавшись від переляку, почав на чому світ стоїть лаяти поліцейських, називаючи їх головорізами, піратами, бандитами, очманілий паразитами і худобою.
- Не встиг я дійти по дорозі до лісу, як поліцейські вискочили з-за кущів, - розповідав він. - Добре, що я вчасно помітив їх і кинувся тікати, а то бути б мені в тюрмі!
- А хто такі ці поліцейські? - запитала оселедець.
- Бандити! - роздратовано сказав Колосок. - Чесне слово, бандити! По-справжньому, обов'язок поліцейських - захищати населення від грабіжників, насправді ж вони захищають лише багатіїв. А багатії-то і є справжні грабіжники. Тільки грабують вони нас, прикриваючись законами, які самі придумують. А яка, скажіть, різниця, за законом мене пограбують або не по закону? Та мені все одно!
- Тут у вас якось чудно! - сказав Винтик. - Навіщо ж ви слухаєте поліцейських і ще цих ... як ви їх називаєте, багатіїв?
- Спробуй тут не послухай, коли в їх руках все: і земля, і фабрики, і гроші, і до того ж зброю! - Колосок зажурився. - Тепер ось з'явлюся додому, - сказав він, - а поліцейські схоплять мене і посадять у в'язницю. І насіння відберуть. Це зрозуміло! Багатії не допустять, щоб хтось садив гігантські рослини. Не судилося, видно, нам позбутися злиднів!
- Нічого, - сказав Знайка. - Ми дамо вам прилад невагомості. Нехай спробують тоді сунутися зі своїм зброєю! Бачили, як полетіли ці п'ятеро поліцейських?
Гвинтик і Шпунтик тут же спорудили для Колоска прилад невагомості і стали показувати, як поводитися з ним.
- Це що ж? - з подивом сказав Колосок. - Я, значить, повинен буду весь час бовтатися в стані невагомості?
- Ні, - засміявся Знайка. - Ми дамо вам кристали антілуніта, і ви зможете працювати як зазвичай. Антимісяць захистить вас від невагомості.
Знайка дав колоски жменю кристаликів антілуніта.
- Кожен, кому ви дасте такий кристалик, буде зберігати вагу, якщо навіть потрапить в зону невагомості, - сказав Знайка. - Будьте, однак же, обережні. Слідкуйте, щоб жоден з кристаликів не потрапив в руки грабіжників, тобто цих самих ваших багатіїв або поліцейських. Поки таємниця невагомості не розкрита, багатії нічим не зможуть зашкодити нам.
Випробувавши на собі дію антілуніта, Колосок помітно повеселішав.
- Значить, ми ще позмагатися з багатіями! - вигукнув він. - Хоча їм цього і не хочеться, а гігантські рослини все-таки будуть у нас. Тепер би мені тільки додому дістатися!
- Сідайте на всюдихід, - запропонував Винтик. - Ми з шпунтик вас живо докотилася.
Колосок пояснив, куди потрібно їхати. Всі троє сіли на всюдихід. Попереду у рульового колеса сидів Винтик, за ним - Шпунтик з приладом невагомості в руках, за шпунтик - Колосок. В руках у нього був мішок з насінням, який він міцно притискав до грудей.
Побачивши, що всі сіли, Винтик включив запалювання і натиснув ногою на педаль стартера. Двигун загудів. Всюдихід рвонувся з місця. В одну хвилину він перетнув галявину, перемахнув через пагорб і, виїхавши на дорогу, помчав до чорнів удалині лісі. Мандрівники були вже недалеко від узлісся, як раптом попереду знову загуркотіли постріли.
- Поліція! - закричав Колосок.
Від переляку він звалився з сидіння і розтягнувся посеред дороги зі своїм мішком. Помітивши це, Винтик круто повернув машину і поїхав назад. Постріли продовжували тарахкати. Кулі так і свистіли навколо.
- Вмикай скоріше невагомість, ворона! - закричав Винтик.
Шпунтик схаменувся і натиснув кнопку приладу невагомості. Постріли миттєво затихли.
Зупинивши всюдихід. Гвинтик зіскочив з нього і підбіг до розпласталася в пилюці колоски.
- Ка-а-ажется, немає, - заїкаючись від переляку, пробурмотів Колосок.
За гвинтики підбіг Шпунтик. Вони разом допомогли колоски піднятися на ноги і посадили назад на всюдихід.
Переконавшись, що Винтик хоче їхати далі, Колосок сказав:
- Ку-ку-куди ж ти? Там в лісі поліцейські!
- Заспокойся! Поліцейським зараз не до нас. Чи не чуєш хіба?
Колосок прислухався. З лісу долинали якісь крики.
- Зараз подивимося, що там робиться, - сказав Винтик і включив двигун.
Під'їхавши до узлісся, мандрівники побачили серед дерев декількох поліцейських. Вони безпорадно борсалися в повітрі, відчайдушно кричачи і чіпляючись руками за гілки.
- Треба зігнати їх з дерев, щоб вітер забрав їх звідси подалі, придумав Винтик.
- Правильно! - підхопив Шпунтик. - Нічого їм стирчати тут!
Підскочивши до дерева з маячить вгорі поліцейським, Шпунтик вхопився за стовбур і почав його трясти.
- Допоможіть! - завив поліцейський, махаючи крильцями всім тілом.
- Ось я тобі допоможу! - пробурчав Шпунтик і з такою силою трусонув дерево, що поліцейський відлетів убік і, піднявшись вгору, понісся над лісом, немов мильна бульбашка, підхоплений вітром.
Така ж доля спіткала ще кількох поліцейських. Довше за всіх вдалося протриматися самому товстому поліцейському, якого звали Жріглем. Бачачи, що його ніяк не струсити. Гвинтик схопив гвинтівку, яка плавала тут же в стані невагомості, і, піднявшись на дерево, став тикати рушничним стволом в товстий живіт Жрігля.
- Е! Е! Е! - З жахом закричав поліцейський. - Що ви робите? Обережніше! Це ж рушницю!
- Ну що ж, що рушниця? - запитав Винтик.
- Як що? Воно ж вистрілити може!
- Велика важливість! - з усмішкою відповів Винтик. - Самі-то ви любите в інших стріляти.
Переконавшись, що йому не втекти від розплати, товстун поліцейський якимось чином приловчився і штовхнув Винтика ногою прямо в лоб.
- Ах, ти так! - закричав, розсердившись, Винтик і ткнув Жрігля рушничним стволом з такою силою, що гілка, за яку той тримався, зламалася. Злетівши моментально догори, товстенький Жрігль поплив над деревами слідом за іншими поліцейськими. Він повільно перекидався в повітрі, завиваючи від страху на всі лади і продовжував тримати відламану гілку в руках.
- Ось я тобі покажу ще, як ногами брикатися! - кричав услід йому Винтик.
Залишок шляху наші друзі проїхали без пригод Не минуло й десяти хвилин, як вони вибралися з лісу і під'їхали до селі Нееловке, що складалася з кількох полуразвшівшіхся хатин. Почувши шум двигуна, жителі села вискочили з будинків, але, побачивши, що до них наближається якась незрозуміла машина, в страху позадкували.
- Не бійтеся, братці! - закричав Колосок. - Це я! Дивіться, я насіння привіз!
Дізнавшись Колоска, коротуна зраділи і оточили з усіх боків всюдихід.
- Де насіння? Яке насіння? - навперебій кричали вони.
- Так ось насіння! Дивіться! Гігантські!
Що тут почалося, навіть і сказати не можна. Всі закричали від радості, почали стрибати, танцювати. А один коротун сіл чомусь на землю, обхопив голову руками і залився сльозами.
- Що ж ви плачете, дорогий? - запитав його Винтик. - Хіба що-небудь погане сталося?
- Ех, миленький, я плачу від щастя. Я ж думав, що ми вже й не доживемо до такої радості!
Коли радість трішечки вляглося, до колоска підійшов коротун, якого звали кущик, і потихеньку сказав:
- А у нас тут вранці поліцейські були!
Коротуна згадали про поліцейських і зажурилися.
- Так Так! - заговорили раптом все. - Багато поліцейських нагрянули. Цілий загін. Всі питали, чи не бачив хто-небудь з нас, як летіла ракета. А коли ми зізналися, що бачили, і сказали, що ти відправився шукати ракету, щоб отримати насіння, вони страшно розсердилися. Сказали, щоб всі ми сиділи вдома і не висували носа на вулицю.
- По-моєму, вони не дозволять нам садити гігантські насіння, - сказав Кущ.
- А ми й питати їх не станемо, - заявив Колосок. - Тепер поліцейські нічого не зможуть нам зробити. У нас невагомість є.
- Яка невагомість? - зацікавилися всі.
- Це така сила, - сказав Колосок, показуючи прилад невагомості. Ось як натисну кнопку, так сила зараз же вискочить з коробки і підніме всіх поліцейських в повітря. Ось стійте-ка смирно. Зараз все зрозумієте.
Сказавши це, Колосок натиснув кнопку приладу, і коротуна в той же момент відчули, що земля стала пішла з-під їхніх ніг. Опинившись в повітрі, вони почали відчайдушно махати руками, дригати ногами, намагаючись дотягтися до землі, але з цього нічого не виходило. Переконавшись, що земля більше не тримає їх, все стали кричати від страху і вимагати, щоб Колосок припинив свої фокуси.
- Друзі, запевняю вас, що це зовсім не фокуси! - сказав Шпунтик.
А Колосок закричав:
- А тепер уявіть, ніби ви поліцейські і хочете зловити мене. Ну-ка, ловите. Чого ж ви не ловите? Ха-ха-ха!
Побачивши, однак, що коротунам зовсім не до сміху, так як багато хто вже перекинулися вниз головами і буквально волали від жаху, він поспішив вимкнути прилад невагомості.
Коротуна моментально впали вниз і, прийшовши потроху в себе, залишилися сидіти на траві. Все очманіло поглядав навколо, не в силах зрозуміти, що сталося. Нарешті Кустик піднявся на ноги і, покрутивши головою, сказав:
- Так, братці, видать, невагомість - страшна сила. Нашим поліцейським ця сила доведеться не по нутру!
Розділ тридцять другий
Невагомість йде в наступ
З тих пір як космічна ракета з'явилася над Фантомас, телевізійні станції місячних міст тільки й робили, що передавали повідомлення про цю важливу подію. Не минуло й півгодини, як на всіх телеекранах вже демонструвався повністю змонтований, оснащений написами і озвучений дикторським текстом телевізійний фільм, в якому оператори телестудії зуміли відобразити не тільки політ космічного корабля, але і натовпу фантомасскіх жителів, висипали на міські вулиці, а також несподівано з'явилися поліцейських, які били ні в чому не винних сновид електричними кийками, обливали крижаною водою з пожежних брандспойтів і кидали в них бомби зі сльозоточивими газами.