Змінити розмір шрифту - +
- Так, раптове осяяння. Біле зір є не тільки по повітрю. По землі ще. Правда, інверсне і в ковзної фазі. Лозоходців ним користуються.
- Правда? - здивувався Завулон. - От не знав!
- А це тому, що ти відьом своїх розпустив, по землі працювати нікому. Ніякої теоретичної підготовки, гола архаїка з примовками, артефакти досі дивина називають.
- А "Кассагар Гарсарра" хто написав, що не нагадаєш? А? Відьми? А чиї відьми? - моментально зрівняв рахунок Завулон.
Лайк глибоко зітхнув.
- Гаразд, сідай. - махнув рукою Завулон, прокидаючись попіл на килим. Питай.
- Та ти сам краще розкажи все. - Лайк із задоволенням плюхнувся в крісло, дістав сигарету, понишпорив у жилетці, але запальнички не знайшов. Тому зітхнув, сказав: "А." - і підкурив від вогника, який виник прямо у нього на долоні.
- Добре, - несподівано погодився Завулон. Лайк звик, що звичайно з московського колеги слова не витягнеш. Завулон тим часом почав:
- Загалом, тільки я вас відправив у Москву, звалюються мені на голову два балахонніка з Праги. Мовляв, диспозиція змінилася, інформація про Черних трохи застаріла. Вони, мабуть, вирішили, що я не тебе послав, а молодняк який-небудь. І пішло-поїхало.
- А що ж мені потім не сказав? - похмуро поцікавився Лайк.
- Заборонили. Твою групу вирішили залишити "as is" і спостерігати. Коли ситуація, з одного боку, прояснилася, а з іншого - стала критичною. Ну, ти сам бачив.
- Як завжди, - буркнув Лайк. - Скільки ж разів ти мене в саме пекло пхав, а? Наосліп, без інформації?
- Багато. - Завулон байдуже хитнув підборіддям. - Але ти з тих, хто завжди вибирається. А решта. Решта не береться до уваги.
- Тобі, може, і не береться до уваги. А мені?
- Якщо не вміють вибратися - гріш їм ціна. І не поруч з тобою їм місце. До речі, цей ваш. гібрид турків і полян. Як він взагалі? У плані переходу до вищої ліги.
- Чудово! Зростає. Власне, я спочатку думав всю операцію провести як його кваліфікацію. Ну і другого поднатаскать, Шведа. Яхтсмен який.
- Решта, я так розумію, безперспективні? Ну, не рахуючи перевертня.
- Один тільки-тільки вилупився. Знаєш байку? "Ах ти, господи!" радісно сказав курча, вилупляясь в цей кращий зі світів по Лейбніца. "Тьху ти, чорт!" - сказав цей же курча, залупляясь назад за Шопенгауером. Так ось, другого самий час залупой назад. За Шопенгауером.
- Жорстокий ти, Лайк. Жорстокий.
- Ти маєш рацію, нічого. Одесита твого сьогодні вся колегія розкачати намагалася. По черзі і скопом. Чи не гнеться! Він дійсно цю відьму любить?
- А ти хіба не бачив? Там, на Марсовому?
- Ну хіба мало. - Завулон скривився. - Може, вислужується. Ризик сам по собі ще нічого не означає.
- Тільки не кажи, що ти упустив емоційний фон. Не повірю.
- Н-да. Ну, в загальному і цілому Інквізиція на його витівку подивилася крізь пальці. Так, власне, нічого, що суперечить Договору він і не зробив. Дівча потенційно тягне на Велику. Гесер, само собою, вимагає виконання початкових установок, чи то пак поголовного развоплошенія, але совиних Голова і Хена тримають його в узді. Думаю, не развоплотят і дівич-вечір. І правильно, їх вивчати треба, а не развоплощается.
- А нету менторів! Жодного сліду.