Каное - це і тип гребний човни, і нерозривно пов'язаний з ним специфічний спосіб гребли, мало знайомий нашим туристам-вод-никам. Тому, кажучи про човен, з-вершенно необхідно хоча б коротко сказати і про веслах, якими сле-дует на ній гребти.
Відразу ж зазначимо, що слід розрізняти так звані «народ-ні» - прогулочно-туристські та мисливсько-рибальські каное і чисто спортивні каное. Розглянемо рабо-ту весла на народному каное.
Найбільш показовий випадок, коли гребе одна людина, що сидить на кормовій байці. Він опускає весло практично вертикально, погру-жает його на глибину приблизно 2/3 висоти лопаті і енергійно проводить вздовж борту до корми. Так як гребок проводиться з одного борту, метушні-кає момент сил, що відхиляє ніс рухомого човна в бік проти-воположного борту. Для компенсації цього моменту в кінці гребка прихо-диться розгортати лопать весла на 90 (лопать стає парал-лельно діаметральноїплощині каное) та робити «відведення» - легкий до-виконавчими гребок від борта, що-б форштевень повернувся в результат-ве становище і каное зберігало прямолінійно »рух.
Ескізи весел для каное: а - весло з «прямокутної» лопатою по ре-комендації Ю.А.Чеботарева (розміри Еля більшого варіанта дані в дужках); б - весло з овальної ло-пащею, більш зручне для умов туристського походу.
Абсолютно ясно, що при одному і тому ж зусиллі гребка відхиляю-щий момент і непродуктивні витрати сил на відводи будуть возра-стати при збільшенні плеча моменту, т. Е. Отстояния весла від ДП човна. Прагненням всіляко зменшити це плече відхиляє моменту і рискання човна продиктовані такі риси класичного каное, як біль-Шая відносна довжина човна, су-ються корпусу в районі роботи вага-лом і завал бортів всередину, ограни-Чіва переміщення весляра по ширині човни. Іншими словами, гребти буде легко тільки на правильно по-строєному - «сьогоденні» каное і при грамотно зробленому веслі, соот-ветствующим росту і силам весляра. Підкреслимо, весло має забез-печувати високий к. П. Д. Гребли при найменших витратах енергії, бути легким, зручним для виконання не тільки основного гребка, а й отво-та й управління поворотом човна. Щоб легше було контролювати положення лопаті і розгортати її, щоб ефективніше використан-лась «верхня» рука, якою весляр тримає кінець весла, на веслі для ка-Ное обов'язково роблять поперечину-рукоятку (зазвичай округлений, без гострих кутів). Крім того, настою-ний весло для каное має бути «безшумним», міцним (щоб мож-но було, скажімо, відштовхнутися від каменю або сван); в той же час нуж-на і певна його гнучкість, забезпе-чувати еластичну передачу зусилля на м'язи.
У статті Ю. А. Чеботарьова ( «КЯ» № 27, 1970 г.), присвяченій опису розбірного каное, приве-ден креслення весла з великою прямо-вугільної лопатою. Хоча і є упо-мінаніе, що гребти такими веслами легко, я б радив дещо зменшити площу лопаті і изме-нитка її форму. Реальних умов туристського плавання по засміченим лісовим річках найкраще відпо-ствует класична веретеноподібний-ва форма, при якій скругленная лопать плавно звужується донизу і догори, але найбільша ширина замет-но зміщена від середини вгору. У цьому випадку центр опору її розташовується високо, тобто ближче до ручки, а це зменшує час хо-Лост ходу гребка і робить маховою момент більш інтенсивним - греко-сти легше; знижуються втрати енергії на вихреобразование. Таку лопать легше зробити міцною настільки, що веслом можна буде відштовхуватися на мілководді. Плавний перехід ло-пасти в веретено полегшує витяг весла з води, коли доводиться долати ділянки, порослі по-дорослому.
Оскільки висота лопаті (погру-ються весла) зазвичай змінюється ма-ло, виходить, що головне значення набуває правильний вибір ши-Ріни лопаті. Від ширини залежить гідравлічне перетин рушія - робоча площа лопаті, обумовлюються Лівану величину корисного упору, що рухає човен. При занадто великій ширині лопаті з боку «холостий» - неробочий - її поверх-ності утворюється досить значне розрідження, що знижує ефек-ність гребка. Занадто вузьке весло не забезпечує повного навантаження весляру; щоб отримати потрібну ско-кість, доводиться гребти частіше.
Загальна висота весла залежить від зростання весляра і визначається так: при нормальному зануренні лопаті рукоятка-поперечного весла повинна на-ходиться приблизно на рівні плеча весляра, що сидить на банці. Зазвичай вона коливається в межах 1400- 1600 мм.
Наводжу ескіз весла, випробувана-го в роботі на каное як в умовах порожистих річок і мілководдя, так і на глибоких відкритих водоймах.
Кілька порад по виготовлен-ня такого весла. Найбільш целесо-образно робити його не суцільне, а складовим - з трьох частин, застосовуючи водостійкий клей. Кращим ма-лом буде дрібно- та прямошаруватої ялина; рукоятку треба вирізати з твердих порід - клена, бука, ясена. Кромки лопаті ретельно отшкуренного вага-ла треба промазати захисним шаром епоксидної смоли; після отверждаясь-ня смоли все весло слід загрун-Това гарячою оліфою, а потім по-крити двома шарами масляного лаку (добре - копалового) або масляної-ної фарби, добре просушити про-проміжний шар. Нітролак або ніт-рокраска мало придатні, тому що не-міцні.
Весло для спортивного каное су-громадської відрізняється за формою і, зокрема, як правило, не має звуження донизу і досягає в ширину 220 мм. Оскільки в кінці гребка при оди-нічний веслування необхідно робити від-води, раджу виключити цю непро-тивність фазу гребка, примі-нив весло зі злегка (на 4-5 °) «за-кручений» лопатою. Як покази-кість найпростіший розрахунок, при закрут-ке - розвороті лопаті на 4 ° непро-тивність витрати зусилля гріб-ка не перевищують 7%, зате усуваються втрати часу на фазу від-вода і весляру не доводиться витрачати зусилля на його ви-конання . Робити весло з розворотом лопаті для народного каное, на мій погляд, недоцільно: буде складність неї керувати човном.