Аж до початку ХХ століття російські селяни щорічно справляли цілий ряд календарних свят, за допомогою яких прагнули отримати великий урожай. Метою цих обрядів було впливати на навколишній світ, землю, воду, захистити себе від бід, хвороб, неврожаю. Обряди утворилися в результаті змішання християнства з язичництвом, вони відбили дохристиянський поклоніння сонцю і землі, обожнювання тварин, культ предків. Календарні обряди отримали своє найменування від того, що вони супроводжують працю народу протягом вс ?? його року. У російській народній творчості провідне місце займає землеробський календарний фольклор, так як саме землеробство було основним заняттям східних слов'ян.
Календарний фольклор в дослідженнях і навчальних посібниках XIX - початку ХХ століть ділився на чотири цикли за порами року (І.П.Сахаров, брати Б. і Ю.Соколови і ін.) Або на два цикли - зимового і літнього сонцевороту (А. .Афанасьев, Ф.И.Буслаев). Обидві ці циклізації не підтримуються сучасної фольклористикою. В основу четирехціклового справ ?? ення лягло поняття пори року, що створює нечіткість щодо розмежувань обрядів; справ ?? ення ж на два циклу (зимовий і літній) є спробою вивести духовну культуру з релігії. Сучасна фольклористика визначає особливості календарного фольклору виходячи з трудової діяльності селян і ділить його на два циклу: 1) обряди, спрямовані на підготовку та збільшення врожаю (зимовий, весняний і літній цикл) і 2) обряди, які супроводжують збирання врожаю (ос ?? енній період ). Обряди обох циклів відрізняються своїм характером: в першому циклі в більшості випадків вони мають вигляд самостійних дій, що здійснюються паралельно з проведеними роботами або навіть незалежно від них; обряди другого циклу майже вс ?? егда не самостійні, а лише супроводжують збиральні роботи. Календарні обряди поширені у НД ?? їм світовому фольклорі; відомо, що ще в Стародавній Греції і Римі були широко відомі щорічні свята, пов'язані зі збиранням врожаю.
Прийшла коляда напередодні Різдва,
Виноград червоно-зел ?? еное моє!
Блін да коржа кладемо на віконце,
Виноград червоно-зел ?? еное моє!
Коли немає млинця, то кінець пирога,
Виноград червоно-зел ?? еное моє! і т.д
На Україн ?? е співалися''щедровкі'', їх назва пов'язана з тим, що вони співали в''щедрий вечер'' (багатий) напередодні Нового року. ''Овс ?? еневие'' пісні співалися в північній і середній Росії, вони за змістом майже не відрізнялися від колядок. Всі ці пісні за допомогою словесних образів створювали уявлення про врожай, багатство, приплід скота тощо Поетичне слово в цих піснях виконує ту ж магічну функцію, як і супроводжуваний нею обряд.
Ця святковий тиждень наповнена і іншими звичаями, наприклад, ворожіннями,''ігріщамі'',''посіделкамі''. Новорічні гадання супроводжувалися особливими,''подблюднимі'', піснями, які співали дівчатами. Під час ворожіння одна з них під спів подруг виймала лежало''под блюдом'' прикраса після приспіву:''Кому кільце повернеться, тому збудеться, тому збудеться НЕ мінуется''. Різні пісні віщували різне майбутнє:''На загнетке сиджу, борги нитки вожу'' - означало дівоцтво; ''Рассиплю я намисто по засіку, з ким намисто збирати буде хто? Збирати намисто з милим дружком'' - швидке весілля.
Новорічні обряди і пісні відображені в деяких творах російськими письменниками XIX століття: В. А. Жуковським (''Светлана''), А. С. Пушкіним (''Евгеній Онегін''), М. В. Гоголем (''Вечера на хуторе близ Діканькі'') і ін.
Масляна - широка, весела, пов'язана з бажанням наблизити весну, влаштувати''проводи'' зими. У багатьох областях Росії майстрували опудало Масляної, потім відвозили його за околицю села і спалювали. Під час масляного тижня''закліналі'' прихід сонця, влаштовували катання по колу, готували''рітуальние'' страви - пекли млинці. Проводи масниці супроводжувалися виконанням особливих обрядових пісень, в яких підкреслюється її багатий, щедрий характер.
Дорога гостя масниця,
Багато ти добра витратила,
Багато вина, пива випила.
Масляна-шахрайка обдурила нас -
На великий пост дала редьки хвіст.
У російській літературі образ''проводов масленіци'' відбився в''Снегурочке'' А.І.Островского.
У Росії було прийнято за допомогою календарних обрядів допомагати приходу весни. Для цього пеклися печива у вигляді фігурок птахів, діти з ними виходили за околицю села і співали пісні -''веснянкі''. які носили суто господарський характер:
Весна, весна червона!
Прийди, Весна, з радістю,
З радістю, з радістю,
З великою милістю,
З льоном високим,
З коренем глибоким,
З хлібами рясними.
В іншій групі веснянок звернення до весни переплітається з мотивами любові і майбутнього шлюбу.
Наступний весняне свято - троїцько-семіцкая тиждень. це свято цвітіння растітельніци, в ці дні будинки прикрашають квітучими гілками, катаються на трійках, прикрашених квітами. У ці дні дівчата йшли в ліс, де вибирали берізки, завивали їх, несли з собою в гай ритуальні страви, водили хороводи і співали пісні:
До тебе дівки прийшли,
До тебе червоні прийшли,
В гаю дівчата цілувалися через вінок, завитий на березі, давали один одному клятву дружби і співали при цьому обряді кумівства пісні:''Чтоб століття нам з тобою не браніться''. У Тройця дівчата йшли''развівать'' берізки. За заплетена на березі віденкам ворожили про свою долю. Розгорнувши берізки, дівчата плели собі вінки і ворожили. Вінок мав символічне значення, він грав магічну роль при загадування на шлюб, щастя; одночасно він вживався для вгадування своєї долі.
Осінній цикл носив не самостійна характер, а супроводжував збиральні роботи. На початку жнив робили з колосків вінки і снопи, прикрашали їх і привозили в село; при цьому співалися особливі''дожіточние песні''. У них відбивалася тяжкість селянського життя, вихвалявся багатий урожай, славилися господарі. Останній сніп оголошувався іменинником, його наряджали в сарафан, прикрашали стрічками, намистом. Деякі женці славили сніп -''іменіннік''; інші каталися або перекидалися по полю, сподіваючись, що воно нагородить їх силою, при цьому знову виконувалися пісні определ ?? енного змісту:
Нивка, ланок, віддай мою сильця,
Я тебе жала, сильця втратила.
У жнивні пісні відбивалася і радість закінчення важкої праці:
Ох, і слава Богу,
Що жито пожали!
Що жито пожали
І в копи поклали,
На току стогами,
У кліті засіками,
А в печі пирогами.