Ви так прекрасні, про, Мадам!
За мить бути з Вами я віддам
пожежа свій серця і душі-
особою Ви дуже гарні!
Звабливий стан якої у Вас-
не відірвати від стану очей!
Вздроглі коліна у мене,
я весь горю, як від вогню!
Ваш ротик бантиком полонив
і носик, прям, причарував,
спіралі локонів прекрасні
підірвали сили мої пристрасні!
І цей чарівний овал
я в думках весь розцілував!
Як гори, груди Ваша вабить,
і губки тягнуть, як магніт,
А ці Чудненько очі,
сяють, немов-то, алмазкі,
і бровки, місяцем, дугой-
другий не бачив я такий!
Я тільки охаю, зітхаю,
очима мовчки поїдають.
І Ваш вишуканий наряд
мене вразив, як той снаряд!
Тут силует, тони, квіти-
все як в салоні краси!
Ви так блискуча!
Чарівна!
І чудова!
І спокуслива! -
Себе на думці я ловлю,
що зовні бачу - вже люблю!
Я Вами просто захоплений,
красою небесною полонений!
Я весь, як листочок той, тремчу,
на Вас дивлюся - божеволію.
Краси особливий магніт
заворожив і до Вас вабить!
Готовий обійняти і цілувати,
Вас цілувати і милувати,
Вас, просто, всю і в цей, ж, час!
Я не можу вже без Вас!
Чарівна сила краси!
Але не збулися мої мрії.
Як Ви, Мадам, заговорілі-
мої бажання. попливли.
Мене так вигляд Ваш полонив,
а розум. все поховав.
В душі погас велика пожежа,
охолов кипіли самовар,
і в серці Вугілля здали жар -
перехотів я Ваших чар.
Ніби й не було вогню.
Ваш полон, Мадам, не для мене.
Мені не вкласти в уста Вам мед,
і Ваше серце - отрута і лід.
Писав з Вас, краще б, картини -
не для сімейного, Ви, рутини.
* * *
Красу плюс розум - не всякий має.
Коль пощастило - вмій плекати!
Удвічі сильніше краса,
коли в душі - Не порожнечі!
Але частіше так в житті буває-
біля ніг краси - розум відпочиває.
Історія Створення вірші: