Як розшифрувати рішення суду за позовом?
Аксайського районний суд Ростовської області в складі судді ЯНЧЕНКОВА С.М. при секретарі Самсонян Б.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Мороз М.О.А. до Грязневой Є.В. третя особа Аксайського відділ Управління федеральної служби державної реєстрації кадастру і картографії про визнання права власності,
Відповідач в зазначеній квартирі не проживає, вона постійно проживає в в має власне житло. У спірній квартирі відповідач ніколи не проживала, участі в утриманні квартири не приймає.
На підставі викладеного, посилаючись на ст. 252, ст. 1168, ст. 1170 ГКРФ просила винести рішення яким визнати за нею переважне право на неподільну річ, під час розподілу спадщини - однокімнатну загальною площею 30,2 кв.м. в тому числі житловою площею 16,3 кв.м. розташовану на четвертому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку літер «А» в. Так само просила визнати за нею право власності на 1/4 частку зазначеної квартири, стягнути з позивача на користь відповідача грошову компенсацію в розмірі 330 525 руб. співвідповідача просила стягнути її користь судові витрати.
Позивач, а так само її представник, що діє на підставі довіреності Тоноян К.П. в судовому засіданні наполягали на позовних вимогах, посилаючись на доводи позовної заяви та представлені у справі докази.
Відповідач, будучи сповіщена про дату розгляду цивільної справи, в судове засідання не з'явилася, клопотала про розгляд справи в її відсутності, просила прийняти рішення відповідно до закону.
Вислухавши позивача, її представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст.1112 ЦК України - до складу спадщини входять належать громадянину на день відкриття спадщини речі, інше майно, в тому числі майнові права та обов'язки.
Відповідно до ст. 1142 ЦК Спадкоємцями першої черги за законом є діти, дружина і батьки спадкодавця.
Онуки спадкодавця та їхні нащадки спадкують за правом представлення.
Відповідно до ст. Тисячі сто сорок шість ГК України Частка спадкоємця за законом, який помер до відкриття спадщини або одночасно з спадкодавцем, переходить по праву представлення до його відповідним нащадкам у випадках, передбачених пунктом 2 статті 1142 ЦК РФ.
Якщо до складу спадщини входить житлове приміщення (житловий будинок, квартира тощо), розділ якого в натурі неможливий, при розділі спадщини спадкоємці, які проживали в цьому житловому приміщенні до дня відкриття спадщини і не мають іншого житлового приміщення, мають перед іншими спадкоємцями, які не які є власниками житлового приміщення, що входить до складу спадщини, переважне право на отримання в рахунок їх спадкових часток цього житлового приміщення.
Як видно з наведеної копії спадкової справи позивач і відповідач спільно придбали право на частки спірної квартири, яка входить в спадкове майно після смерті Мороз О.А. До відкриття спадщини після смерті Мороз О.А. ні позивач, ні відповідач власниками спірної квартири не були.
На підставі ст. 3 зазначеного вище закону, громадяни Укаїни зобов'язані реєструватися за місцем перебування та за місцем проживання в межах Укаїни.
В даному випадку при розгляді цього спору норми ст. 1168 ЦК застосовні бути не можуть, оскільки сторонами спадок приємно правовстановлюючі документи отримані, частки визначені.
Згідно ст. 252 ГК України Майно, що перебуває у спільній частковій власності, може бути поділене між її учасниками за згодою між ними.
Учасник часткової власності має право вимагати виділу своєї частки із загального майна.
У разі недосягнення учасниками часткової власності угоди про спосіб і умови поділу спільного майна або виділу частки одного з них учасник часткової власності має право в судовому порядку вимагати виділу в натурі своєї частки із загального майна.
Якщо виділ частки в натурі не допускається законом або неможливий без невідповідного збитку майну, що знаходиться у спільній власності, виділяється власник має право на виплату йому вартості його частки іншими учасниками часткової власності.
Невідповідність майна, що виділяється в натурі учасникові часткової власності на підставі цієї статті, його частці у праві власності усувається виплатою відповідної грошової суми або іншої компенсацією.
Виплата учаснику часткової власності іншими власниками компенсації замість виділу його частки в натурі допускається за його згодою. У випадках, коли частка власника незначна, не може бути реально виділена і він не має суттєвого інтересу у використанні спільного майна, суд може і за відсутності згоди цього власника зобов'язати інших учасників часткової власності виплатити йому компенсацію.
З отриманням компенсації відповідно до цієї статті власник втрачає право на частку в спільному майні.
У виняткових випадках, коли частка співвласника незначна, не може бути реально виділена і він не має суттєвого інтересу у використанні спільного майна, суд може і за відсутності згоди цього співвласника зобов'язати інших учасників часткової власності виплатити йому компенсацію (пункт 4 статті 252 Кодексу).
Питання про те, чи має учасник часткової власності значну зацікавленість у використанні спільного майна, вирішується судом у кожному конкретному випадку на підставі дослідження та оцінки в сукупності представлених сторонами доказів, що підтверджують, зокрема, потреба у використанні цього майна в силу віку, стану здоров'я, професійної діяльності, наявності дітей, інших членів сім'ї, в тому числі непрацездатних, і т.д.
Зазначені обставини спростовують твердження позивача про відсутність істотного інтересу відповідача до належної їй частки.
До того ж суд враховує і ту обставину, що відповідач не має у власності будь-якого іншого житлового приміщення, а в даний час проживає у своїх родичів.
Отже, застосування правила абзацу другого пункту 4 статті 252 ГК Укаїни можливо лише відносно учасника, яка заявила вимогу про виділ своєї частки, і тільки у випадках одночасної наявності всіх перерахованих законодавцем умов: частка співвласника незначна, в натурі його виділити не можна, співвласник не має істотного інтересу у використанні спільного майна. Суб'єктивний характер останнього умови вимагає, щоб це питання вирішувалося судом в кожному конкретному випадку на підставі дослідження та оцінки сукупності представлених сторонами доказів, що підтверджують, зокрема, потреба у використанні цього майна в силу віку, стану здоров'я, професійної діяльності, наявності дітей, інших членів сім'ї, в тому числі непрацездатних
Таким чином, однією з підстав відмови в задоволенні позовних вимог про вилучення у відповідача права на частку спірної квартири та визнання права власності за позивачем на зазначену частку є відсутність наміри відповідача виділити свою частку.
Як встановлено в ході розгляду цього спору, відповідач не мала наміру відчужувати належну їй частку, більше того вказане намір мала позивача, в зв'язку з чим відповідач реалізуючи своє право переважної покупки бажала придбати відчужувану позивачем частку оскільки у відповідача немає у власності іншого житла.
Так само суд не може погодитися з твердженням позивача, що 1/4 частка в праві власності на квартиру. вартість якої, на думку позивача, становить 330 525 руб. може бути для відповідача незначною. Оскільки відповідач є пенсіонером і майно зазначеної вартості є її єдиним цінним майном.
Суд так само не бере до уваги посилання позивача на не сплатив відповідачем комунальних платежів, оскільки позивач не позбавлена права вимагати понесених їй збитків у встановленому законом порядку.
Керуючись ст. ст. 194-198 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Мороз М.О.А. задовольнити.
Рішення може бути оскаржене протягом місяця в Ростовський обласний суд, шляхом подачі апеляційної скарги через Аксайського районний суд.