Художня культура суспільства - складне, багатовимірне і поліелементних освіту. Сьогодні специали сти налічують понад 550 визначень культури, в яких з більшою або меншою повнотою були зроблені спроби зрозуміти, що таке культура, її предмет, структура, функції, закономірно-сті розвитку. Виправданим є питання: чи можна взагалі дати її визначення, яке влаштовує соціологів, филосо-скіфів, культурологів, педагогів, мистецтвознавців, представників ряду інших наук, які вивчають різні історичні типи і пласти культури? (49)
Досить імовірно, що відповідь на це питання зумовлений са-мим характером явища, що виступає як загальна духовне середовище існування і життєдіяльності людини. Художні-жавна культура - частина більш загального явища - культури. Це також середовище, в яку вступає людина з моменту народження. На кожному життєвому етапі, в кожному конкретному прояві че-ловек так чи інакше стикається зі світом художньої куль-тури, з її певними сторонами, пластами, явищами, ін-ститут, носіями, виконавцями, образами і т. Д.
Художня культура - область створення і освое-ня прекрасного. Художня культура є особлива галузь культури, що утворилася завдяки концен-трації навколо мистецтва ряду пов'язаних з ним форм діяльності: художнього сприйняття, мислення, творчості, переживання і т.п. Художня куль-туру має особливі форми матеріального втілення, духовна у своїй основі, має, як правило, изобрази-вальний характер. Це особлива цілісна структура, в якій матеріальне і духовне органічно соеди-ються, ця органічність дозволяє виділити художні-твенную культуру як особливий самостійний і цент-ральний шар культури.
Внутрішня будова художньої культури досліджено поки недостатньо. Найчастіше художні-твенную культуру зводять до комунікативної схемою «художник-мистецтво-публіка». Елементами цієї самокерованої системи є «художнє виробництво - художні цінності - художнє споживання». У художній культурі людська діяльність представлена всіма своїми видами, які зливаються і ототожнюються в самому мистецтві, а також, специфічно заломлюючись, входять в художню культуру, навколишнє спокуса-ство своїми інститутами.
Центральним ланкою художньої культури є мистецтво як сукупність діяльності в рамках художньої творчості суб'єкта і його результатів. Художня культура являє собою відносно автономну і самоврядну систему циркулювання специфічної, неперекодіруемой естетичної інформації, всі ланки якої скріплені мережею прямих і зворотних зв'язків.
Виникає питання: які роль і місце народної художньої культу-ри в житті суспільства?
Якщо виходити з уявлення про паралельний розвиток в со-тимчасової художній культурі культур різних типів і з-ціальних груп, ймовірно, витоки кожного з них необхідно шукати в найбільш древньому, первинному освіту - народну культуру. Однак відносини між культурою в цілому і народної художньої культурою не вичерпують всіх багатств ставлення-ний їх складових частин, структур, елементів. Культурні обра-тання, що виникають в межах кожної з культур, самостійно-тельно взаємодіють як по вертикалі, так і по горизонталі з утвореннями інших культур.
З одного боку, народна художня культура входить в загальну систему народної культури (поряд з народною медициною, народної метрологією, народною кухнею, народною мораллю і ін.); з іншого - вона є однією з підсистем більш глобальної системи художньої культури суспільства, включається в її структуру, взаємодіє з усіма її утвореннями. Очевидно, народна художня культура постає в цих зв'язках як багатовимірне яв-ня, що має складні прикордонні освіти як з народною культурою в цілому, так і з елітарним і масовим мистецтвом.
Народне образотворче мистецтво або фольклор, прикладне творчість або сучасні форми аматорського самодіяльного мистецтва постають як складові частини народ-ної культури, але одночасно через них виявляються її осново-які вважають системоутворюючі елементи, які утворюють ар-хітектоніку цього типу культури.
Народна художня культура, очевидно, єдина з усіх типів культур, має такі механізми функціонування, які в тому чи іншому вигляді запозичені і трансформовані іншими верствами культури, в тому числі елітарної і масової.
У зв'язку з цим виникає проблема поширення і сфера функціонування народної художньої культури. Якщо на стадії нового і новітнього часу народна художня культура функціонувала і функціонує у вигляді одного з пластів культури, то на попередніх етапах історії (язичництво, середньовіччя) вона виявлялася універсальним пластом культури всього людського співтовариства (49).
Те, що зазвичай мається на увазі під народної традиційною культурою, виявляється найбільш древній культурній системою, що має на різних етапах історії різну ступінь поширення і дійшов до наших днів як один з пластів культури суспільства.