Харіус - риба дуже обережна і про це знають всі. Повинен погодитися з цим, коли це стосується річок в густона-селен районах або часто відвідуваних людьми. У місцях глухих, незайманих харіуса можна назвати дуже осторож-ним, тому лов харіуса на Приполярному Уралі буде відрізнятися від риболовлі в іншому місці.
Я бачив, як він підходив до самих ніг рибалки і ковтала мушку на волосіні завдовжки не більше півметра від руки, а замість зірвався з гачка моментально сідав інший. Зірвавши-шийся же харіус при наступній про-горілці мушки поводився точно так же, як і в перший раз. Злякавшись шуму ша-гов на березі, харіус повертався че-рез три-чотири хвилини, нітрохи не боячись, присутності людини.
Багато разів вдавалося на одному перекаті виловити по 12-15 штук, незважаючи на невообра-зімий шум, який супроводжував виважіааніе сопротивлявшейся риби. Вре-менами здавалося, що харіуси віднімають одне в одного мушку або стоять в черзі під перекатом. Так що твердження про надзвичайну обережність харіуса сміливо можна поставити під сумнів. Думаю, що обережність його - якост-ство, придбане в результаті по-постійного сусідства з людьми.
Існує мені-ня, що харіус рідко досягає 2 кіло-грамів. Смію не погодитися з цим. Поїдьте на приполярних Урал, в вер-ховья гірських приток Печори, і ви переконаєтеся, що я правий. Рядовий харіус, наприклад, "верхів'ях річки Лемви до-Стігала 2,5 кілограма. Я сам неоднозначних-кратно зважував харіусов вагою 2,7 2,9 кілограма і завдовжки (від голови до початку пір'я хвоста) 60 сантиметрів. А геологи розповідають, що були слу-чаї піймання харіусов вагою понад 3 десятки-лограммов і довжиною до 80 сантіметров.Все справа, по-моєму, в тому, що більший харіус має сили піднятися вгору за течією через сотні перека-тов, а невеликий на це не здатний. Ми ж, туристи і рибалки, не завжди мо-жем дістатися до самих витоків гір-них річок, а якщо і добираємося, щось не пи-таемся ловити харіуса через мілководдя і достатку каменів і валунів. Ловимо ж його, в основному, в середній і нижній течії річок, де харіус значно дрібніші, ніж у верхів'ях. Висновок напрашівгется сам собою: чим вище по тече-нію-тим більша риба. Часом удив-ляешься, що на глибині 15-20 см мо-же бути такий великий харіус. Буває навіть так, що його головна прикраса - верхній плавник - висовується з води.
Повинен обмовитися, що особливо великого харіуса я зустрічав тільки на річці Лемве. Місцеві рибалки з го-роду Інти стверджують, і не без основа-ня, що найбільший харіус водиться тільки на цій річці. На річках Кожиме, Косью, Сина і інших такого не зустрів тиша. І я з ними цілком згоден, пото-му що сам в цьому переконався.
Правильність вибору місця лову має, якщо не вирішальне, то, у всякому разі, велике значення. Було б оши-бочним вважати, що харіус тримається у кожного перекату. Спроби зловити його у першого-ліпшого перекату часто закінчуються невдачею. А тому я і став шукати щось, що об'єднує всі перека-ти, на яких риболовля була вдалою. Виявляється, важливо враховувати рельєф дна, поворот річки, різко виражену глибину під перекатом, обривистість одного або іншого берега. Звичайно, за-кінчені рекомендації на цей рахунок давати важко, але я все-таки спробую дати кілька визначень місць лов-ли.
Перекат, розташований нижче (по те-ню) стрімкого берега, завжди поб'ю-лует харіусом. З високого берега в по-ду вітром здуває комах, які є їжею риби. Перекат під од-ним стрімким берегом привертає рибу, а будь-який перекат серед двох об-ривістих берегів, як правило, порожній. Перекат на кордоні тайги і тундрового ділянки може вважатися рибним. Чим більше на перекаті великих каменів, тим більша ймовірність стоянки харіу-са. Перекати з дрібної, рівною галькою мало приваблюють рибу. Перекат, один берег якого впритул підходить до гу-стій тайзі, часто буває рибним. Якщо ж дерева нависають над водою, то це говорить про ще більшу ймовірність вдалої риболовлі. Завихрення відразу ж після перекату - улюблене місце стоянки харіуса. Не пам'ятаю випадку, що-б в таких місцях його не було. Дуже мало ймовірності зловити харіуса при однаково пологих берегах. Серйозні сумніви викликає і ут-вержденіе про осілості харіуса влітку. Якщо це так, то чим пояснити те явле-ня, що, виловивши на одному перекаті майже всіх харіусов, через 3-4 дня можна знову тут же ловити з неменш-шим успіхом? Напевно, всі багаті кор-мом перекати довго не пустують. На ме-сто пішли або виловлених харіусов приходять інші. За моїми спостереження-данням, цикл оновлення «населення» та-ких перекатів дорівнює 3-4 дням.
Хочу відзначити надзвичайне своєрідна-разіе вудіння харіуса в гірських річках. На перший погляд, перекати действи-тельно порожні. Тільки якась дрібниця збирає комарів і комашок. Але не про-манивайтесь: чим більше харіус, тим акуратніше збирає він з поверхні води пливуть комах. Виняток становить тільки харіус, що зайшов на саму стромовину, що буває рідко. Тут він в гонитві за комахами ви-скаківает з води. Граціозно зігнувши-шись, блисне лускою, величезним плав-ником-віялом і зникне. Скільки б ви з близької відстані, не дивлячись на найчистішу воду, не намагалися рассмот реть його, у вас нічого не вийде. Харіус відмінно маскується серед кам-ній, він як би зливається з ними. Дру-гое справа - спостерігати за ним з обриву-стого берега, зверху. Удавана ліниво і неквапливість змінюються рез-ким кидком в сторону з'явилася мушки. При лові на блешню з крутого берега спершу відчуваєш різку по-клювками, а потім тільки бачиш харіуса з блешнею в роті, прагне піти на стромовину.
Способи лову та снасті описані в ри-боловной літературі. Я не буду на них зупинятися, зазначу тільки на неко-торие особливості. Помічено, що в пас-Мурн погоду, полярної ночі харіус більше спокушається приманкою темних тонів. У сонячну ж - за краще червоний і жовтий колір. У процесі лову мушка не обов'язково повинна на-ходиться на поверхні води. Затопило-ленна мушка в більшості випадків дає більший ефект.
Що стосується лову на черв'яка, то на Приполярному Уралі його знайти надзвичай-чайно важко, та й ні до чого. Хробака ха-ріус обгризає моментально і гораз-до частіше сходить при цьому з гачка.
До вудіння харіуса я вважав самої спортивної рибою щуку. Але, половивши харіуса, можу з упевненістю сказати, що щука на гачку в порівнянні з ним - ангел. На гачку харіус виділю-кість такі піруети, що дух захвати-кість. Якщо щука здатна зубами пере-кусіть волосінь, то харіус рве саму на-надійно. І це зовсім не дивно: адже йому доводиться долати мно-гочісленние пороги і перекати на пу-ти в верхів'я річок, і природа наділила його силою і стрімкістю.