Як користуватися інтернетом після прийняття закону «про інтернет»

Якось несподівано настала нова ера розвитку людства.

Ера справжнього (а не уявного, як раніше) загального світового бесцензурного інформаційного простору.

Ера доступу до отримання практично будь-який, необмежуваною ніким і нічим інформації.

Ера вільного спілкування без кордонів та цензури з боку владних структур.

Помилково було б вважати, що вона (нова ера розвитку людства) настала з моменту винаходу Інтернету. Загальне світове інформаційне безцензурний простір для настання нової ери повинно було досягти критичної маси постійних учасників, що користуються в своїй більшості швидкісним безлімітним Інтернетом. Зараз вже можна з упевненістю сказати, що критична маса користувачів Інтернетом в цивілізованому (і не дуже) світі в даний час досягнута. І світ вже ніколи не буде таким, яким ми знали його раніше. Час, як би не хотілося цього деяким світовим діячам, назад не повернути. Їм (правителям доль світу) доведеться підлаштовуватися під реалії загального світового бесцензурного інформаційного простору. Ставати чесними і відкритими (сенсу що-небудь приховувати немає, все одно це стане доступним) або йти. Третього не дано.

А як же зовсім недавно для них було все чудово!

Основна маса людей в світі отримувала поточну оперативну (і не тільки) інформацію з трьох джерел.

Це телебачення, радіо та періодичні видання.

Ці три джерела легко контролювалися (і продовжують контролюватися) владними структурами, завжди можна при бажанні домовитися або натиснути на власників медіаресурсів, нарешті, просто, фігурально висловлюючись, «відключити їм рубильник».

В Інтернеті це «провернути» нереально!

Та тому, що у «отключальщіков» для цього руки короткі.

І слава богу, що все потуги обмежити вільний файлообмін між користувачами, так само як і обмежити доступ до інформації в Інтернеті, марні! Існує багато способів як анонімного файлообміну, так і обходу заборон і блокування певних інтернет-ресурсів.

Вважаю також, що кожна людина має право на анонімне зберігання інформації про своїх «скелети в шафі». Тобто у користувачів повинна бути впевненість, що інформація, яку він зберігає в Інтернеті, ніколи не буде розкрита стороннім особам. Зараз, на жаль, у багатьох випадках відбувається навпаки. На першу вимогу, наприклад, тих же правоохоронних структур інформація на «блюдечку з блакитною облямівкою» «хранителями» викладається (зливається). Але і тут все не так вже й погано. Існують сервіси зберігання даних, отримати з яких зберігається на них інформацію користувачів просто нереально. Сама процедура шифрування особистої інформації і тих же, скажімо, файлів роблять їх недоступними для сторонніх осіб навіть в разі захоплення ними серверів сервісу!