Ходив по світу кіт. На вигляд він був худий, брудний та блохастий. Звичайний бездомний кіт. Звичайний та не звичайний, а чарівний!
Ось прийшов він в один будинок, сів під двері і нявкає, проситься, щоб впустили. Господарі відкрили двері, побачили брудного кота і прогнали його геть. В інший будинок попросився, і там його прогнали.
Ось прийшов кіт в інше село, в якій жив мужик Веремій. Бідно він жив в худий ізбёнке з солом'яною стріхою. Хліба і то досхочу не їв. Не було у нього ні корови, ні коня, скільки лопатою скопає землі, стільки й посадить. Але жив не сумував, хто попросить допомогти, ні кому не відмовляв.
Ось до цієї - то хатинки і прийшов кіт. Відкрив двері Веремій, бачить, сидить кіт худий та брудний, і по всьому видно, що ще й голодний. Зглянувся над ним мужик і впустив кота в будинок:
- Заходи, - каже, -вдвоём веселіше буде.
Нагодував його, ніж міг, викуповував та бліх вивів. І став кіт чистим та красивим, і зажили вони удвох дружно та весело.
Сяде Веремій на призьбу ввечері після трудового дня, і кіт поруч. І так добре їм удвох, радісно на душі, що і на себе попрацював і сусідам встиг допомогти. Кот пісню свою муркоче: «правильно все, правильно»
Господар кота гладить, так з ним розмовляє:
- Добре нам з тобою, чуєш, як пташки співають, радіють, що день прожили голодними не залишилися. Сонечко відпочивати пішло, цвіркуни заспівали і нам з тобою пора відпочити. Завтра поле прополоти треба, город полити. Восени урожай зберемо, зиму з хлібом будемо.
Так і жили вони, радіючи всьому малому, що їм випадало. Ось тільки шкода, що сім'ю Веремій завести не може. Чи не прогодує. Скільки би не намагався, а вистачає тільки - тільки самому.
А кіт лежить, та мовчить до часу, та все спостерігає за господарем.
Ось одного разу залишилася до нового врожаю всього одна булка хліба, а пшеницю можна було прибирати тільки через тиждень. Але ж її треба ще скосити, обмолотити, та в борошно змолоти! І виходило, що ні як не вистачить цієї булки до нового врожаю.
І став Веремій сам їсти хліба по крихітки, а коту давав досхочу. Але кіт то був чарівний, все бачив і зробив так, що господар був ситий і від малого. Так і вистачило їм хліба до нового врожаю.
Зібрав Веремій пшеничку, змолов борошно, привіз додому і радий. Увечері сів на призьбу і став розмовляти з котом:
- Як добре, що хліба вистачило, а тепер і зовсім добре буде, борошно є, картоплю накопаємо, ось і ситі будемо, - потім трохи помовчав і додав, дивлячись на кота. - Новий будинок б побудувати, та ліс купити не на що. Цей вже розвалюється. Вже скільки я його латав, латав та видно кінець приходить.
Кот зістрибнув на землю і став лапками землю розгрібати, вже ямку викопав і тут мужик здогадався:
- Ох, точно! Треба ж землянку викопати!
- Мяу, мяу, - Промяукал кіт і побіг від будинку, запрошуючи господаря.
Відбіг кіт і знову став нявкати, як ніби запрошуючи Єремєєв слідувати за ним.
Мужик встав і пішов за котом. Кот відбіг і став знову капати, поглядаючи на господаря, і як би кажучи «тут копай». Веремій взяв лопату і почав копати землянку в тому місці, де показав йому кіт. Коли викопав більше половини, лопата про що то стукнула. У цьому місці він натрапив на скриньку, в ньому опинилися золоті монети.
- От спасибі тобі, котик - коток за такий подарунок. Але тут так багато, що вистачить і нам і сусідам.
Залишив Веремій собі стільки, щоб будинок побудувати, та господарством обзавестися, решта все роздав.
Побудував він на ці гроші будинок, купив коня та корову. І пішли у нього справи на лад. Став думати мужик про одруження, кіт допоміг йому і в цьому.
Став Веремій жити поживати з дружиною в достатку та в злагоді, а незабаром і дітки народились.
Бачить кіт, що все у мужика налагодилося, попрощався і пішов далі по світу ходити. Хто його прийме, та дасть притулок тому і допомагати буде.
Рідко, але буває. Тезку зустрів на Вашій сторінці. Пощастило йому. А мені поки, що немає. Та й кіт до мене ще не приходив. Може, прийде? Так я впущу його.
А поки тільки собака прийшла, хтось цуценятко викинув як непотріб. Виходив його, вже добре виріс. Хороший пес, але тримає мене, нікуди не відпускає.
Спасибі Вам, Надія! Казка сподобалася.
Всього-всього Вам!
З повагою, Веремій
Спасибі, Веремій. Раз собака прийшла, кіт обов'язково прийде))))
Удачі вам.