Заходжу я - краватка, костюмчик. Ні-ні, до "феррарі" мені як до Китаю на сраці, просто працюю недалеко. Ось вирішив подивитися на розкіш, а не на засіб пересування. Поговорив з консультантом, він залишив мене подивитися машини, сам пішов до іншої людини.
- Чути. мені тачку треба попонтовей!
Я розумію, що він сплутав мене з консультантом, тому входжу в роль, посміхаюся і говорю:
- Ви правильно зробили, що прийшли в салон "Феррарі". Понтово авто ще не придумали!
Він подивився на мене понад окуляри, як Марьванна на Вовочку з анекдотів. Ну справді, який консультант скаже слово "понтово" вголос? Пауза. Він продовжує:
- І шо б без верху, пнял?
- Кабріолетів у нас купа! Тільки ось боюся взимку застудишся.
Він офігіевает, і стопориться. Ну як це так на "ти" його королівська величність?
- На ви. - при тому так із загрозою в голосі.
- А ти чому до мене на ти? - питаю.
- Будеш матюкатися - НЕ виростеш!
Він мене дістав своїм презирством! Я вже трохи став гарячкує.
- Ти як зі мною розмовляєш? Ти знаєш хто я?
- Ти чче, бл *? Поклич головного.
- Адміністратор! Тут терміново потрібен адміністратор.
Вискакує на крик з-за стійки чувак в костюмі, років 40-45, солідний весь такий. Консультант з мужиком-покупцем дивляться в наш бік. Мажор задоволений як слон стоїть з видом Побідоносця. Мужик в костюмі в три стрибки у нас, розпливається техаської посмішкою:
Мажор: - Звільніть цього гада! - і тицяє в мене кривим пальцем.
Адміністратор на те і адміністратор, що б мати блискавичне мислення і правильну логіку. Він в ту ж секунду:
- Я не можу його звільнити, оскільки це клієнт нашого Салону! - все з тієї ж м'якістю і посмішкою Чеширського Кота.
Мажор відкриває в рот, дивиться на мене в упор, меееедленно як у фільмі жахів розгортається, і з гордим виглядом ображеної гідності виходить геть. Я в догонку йому:
- А вибачаться батя не навчив.