Як і навіщо виховувати в собі тверезість?
Термін «тверезість» в духовному сенсі має на увазі уважність, зосередженість. А як воно пов'язане зі смиренням? Навіщо потрібно в навчанні і яким чином студентам виховати в собі цю чесноту? Розповідає професор і викладач Стрітенської семінарії Олексій Іванович Сидоров.
- Олексію Івановичу, звідки з'явився термін «тверезість» в святоотецької думки?
- Святі отці не вигадували цей термін, вони перевели його з області повсякденного життя в область духовного вживання. Греки ж славилися вином, і на кожному святі, і в окремих випадках вино завжди було у вжитку, тому поняття тверезості у греків було досить чітке.
- Що ви можете сказати про тверезості? Яку роль воно відіграє в навчальному процесі?
- Під словом «тверезість» (грец. Νῆψις, непсіс) розуміється не просто суха розсудливість, не якийсь сухий раціоналізм, а внутрішнє глибинне покору. А якщо для навчання застосовувати таку, скажімо, аплікацію, то це означає, що потрібно намагатися весь час тримати себе в потрібному тонусі.
Але ж людина слабка, він весь час втомлюється емоційно, втомлюється фізично, тим більше у семінаристів досить жорсткий режим дня. На лекціях студенти часто відволікаються, часто буквально занурюються в ноутбук. Тверезість немислимо без внутрішньої зосередженості, навіть, я б сказав, якоїсь емоційної зібраності. Тому що фокусувати свою увагу, свою душу - досить важко. Викладач теж втомлюється. Ви, студенти, зацікавлені в навчанні більше, ніж він. Ваше увага повинна якомога частіше фокусуватися на тому, про що говорить викладач, ви повинні весь час тримати в фокусі своєї душі те, про що говорять на лекціях. Важко, я розумію, але прагнути весь час повертатися до цього фокусування - необхідно, тому що в іншому випадку втрачається логіка думки, втрачається якась, я б сказав, структура знання. Всьому цьому причиною буває розслаблення, яке можна назвати потуранням своєї тілесної і душевної немочі.
- Ви сказали, що дуже важко буває тримати себе в стані зібраності. Може бути, є кошти, які допомагають виховувати в собі зібраність?
- А ось тут вже у кожного - свій індивідуальний підхід. Людина повинна розуміти, що йому потрібно. У кожного адже своє улаштування, свої можливості. В цілому, звичайно, потрібно просто поважати іншого. Викладач адже робить нелегкий труд, який до лжно поважати. Чому в людей часто діє розсіювання? Чому потрібна молитва людині? Щоб збирати його розум. Людина після гріхопадіння - тварь лінива і йому важко завжди себе тримати. Спаситель в Євангелії говорить: «Царство Боже здобувається силою» (Мф. 11: 12). Студент повинен розуміти і завжди пам'ятати, що не тільки Царства Небесного береться силою, а й навчання.
Людина після гріхопадіння - тварь лінива, йому важко завжди себе тримати
- Людина часто, приходячи в стан розслаблення, вже не може самостійно зібратися і потребує зовнішніх спонукають факторах. Як, по-вашому, розвинути в собі внутрішнє самопонужденіе?
- Постійне самопонужденіе я б назвав вищим пілотажем, тому викладачам доводиться застосовувати іноді різного роду погрози за невиконання завдань. Студент відчуває, як йому важко, але він не розуміє, як важко викладачеві. Йому доводиться весь час збирати увагу учнів, як-то зацікавлювати, але всіх щось не зацікавиш, а тому між викладачем і студентом повинна бути весь час синергія, в якій увагу і старанність студентів має бути направлено назустріч викладачеві. Це - така жива зв'язок.
Студент повинен пам'ятати, що не тільки Царства Небесного береться силою, а й навчання
- Ви сказали про покорі. Скажіть, яке відношення воно має до зібраності і уваги?
- Якщо брати окремо навчальний процес, то потрібно прекрасно розуміти, що студент завжди знає менше викладача. А якщо він знає менше і прагне до знань, йому слід уважно послухати те, чого він ще не знає, упокорити себе перед викладачем. І подібне розташування себе, подібний настрій своєї свідомості допомагає внутрішньо триматися смиренномудрия. На жаль, процес навчання дуже важкий і динамічний, все знаходиться в русі. І викладач, і студент повинні весь час працювати, а так як у нас не вистачає ні душевних, ні тілесних сил, то тут якраз і потрібно покору, усвідомлення своєї немочі. Воно дозволяє нам зібратися і виховати в собі тверезість.
Розмовляв Андрій Головач
Новини по темі
«Найголовніше - не ховатися від самого себе» Ієромонах Іриней (Піковський) Чим духовне життя відрізняється від життя культурної, інтелектуальної? Яка роль духівника в цьому житті, і будь-який чи може їм стати? Чи можлива сповідь «по скайпу»? Визнають один одному священики? І що краще для підготовки - книга з переліком гріхів або найпростіші слова? Про це говоримо з насельником Стрітенського монастиря і викладачем Стрітенської семінарії ієромонахом Іринеєм # 40; Піковським # 41 ;. «Під свою анафему падоша ...» - що це значить? Ієрей Олексій Лимарєв Добігає кінця другий седмиця Великого посту. У попередню неділю Церква святкувала Торжество Православ'я - перемогу істини. Які висновки можна зробити кожному християнинові для себе особисто? Чи не буває такого, що ми самі себе зраджуємо анафемі? ЖИТИЕ СВЯТОГО ОТЦЯ НАШОГО Іоанна Златоуста, патріарх Константинопольський Святитель Димитрій Ростовський Святий Йоан Золотоустий, світильник миру, учитель всесвіту, стовп і утвердження церкви, проповідник покаяння, трудівник для Бога. Великий угодник Божий був сильним чоловіком не тільки в слові, але і в справі. Силою Христовою він творив чудеса, зцілюючи недужих. За багато праць свої, святитель був прославлений від Господа.
