У Радянському Союзі заповнення графи «національність» у паспорті та в інших документах, що засвідчують особу, носило обов'язковий характер. При цьому кожен міг самостійно визначити свою національність в 16 років при отриманні паспорта, вибираючи з національностей батька чи матері. Однак у зв'язку з тим, що існували так звані «проблемні національності» (наприклад, єврей, німець, кримський татарин і ін.), Зазвичай вибір зупинявся на національності того з батьків, який мав «нейтральну» національність (український, українець, білорус і т . п.).
Після розпаду СРСР, багато, що входять до його складу країни, вирішили відмовитися від обов'язкового зазначення в паспорті національність громадянина або надали можливість на власний розсуд вказувати свою національність в інших документах, зокрема, в свідоцтвах про укладення шлюбу та ін.
На сьогоднішній день в Україні етнічна приналежність громадянина до тієї або іншої групи не вказується ні в одному з офіційних документів, в зв'язку з чим, часто виникають проблеми, пов'язані з необхідністю доведення національності певної особи.
Громадянка України Алла (ім'я було змінене) мала намір отримати в Німеччині статус пізнього переселенця і переїхати в ФРН разом зі своєю сім'єю на постійне місце проживання, для чого самостійно подала відповідну заяву і необхідні документи в Федеральне адміністративне відомство Німеччини. Будучи переконаною в тому, що мета неодмінно буде досягнута, Алла з нетерпінням чекала на відповідь компетентного відомства, однак після довгих місяців, отримала відмову.
Запанікувавши і розгубившись, Алла вирішила негайно звернутися в нашу адвокатську канцелярію для того, щоб ми допомогли їй розібратися в причині відмови і підказали, чи залишився у її сім'ї шанс отримати статус пізнього переселенця в подальшому.
Наш адвокат роз'яснив Аллі, що першим кроком для того, щоб оцінити перспективи і можливості оскарження рішення, прийнятого Федеральним адміністративним відомством Німеччини, є отримання матеріалів справи з метою ознайомлення і виявлення причин відмови. У зв'язку з цим в зазначене відомство негайно було направлено відповідне клопотання, після чого нашій адвокатській канцелярії були переслані матеріали справи нашої клієнтки.
Уважно вивчивши надані матеріали, адвокат прийшов до висновку, що Аллі було відмовлено в отриманні статусу пізнього переселенця на підставі того, що наша клієнтка не доведена приналежність до німецької національності. Справа в тому, що в свідоцтві про народження Алли було зазначено, що її батько Сміла (ім'я було змінене) є німцем, а мати українкою. Однак в свідоцтві про укладення шлюбу, виданому нашої клієнтки ще за часів Української РСР, було зазначено, що Алла є за національністю українкою. При подачі документів в компетентне відомство Алла не надала цьому факту особливого значення, так як їй здалося достатнім, що її батько записаний в документах як німець.
Однак німецькі державні структури завжди славилися своєю педантичністю і акуратністю, особливо в питаннях такої важливості. Маючи широкий досвід в міграційному законодавстві, наш адвокат був знайомий з усіма вимогами і тонкощами такого процесу, в зв'язку з чим швидко зорієнтувався в ситуації, що склалася.
Отримавши необхідні відомості, адвокат повідомив Аллі, що їй необхідно в першу чергу внести зміни до відповідної актового запису і отримати нове її свідоцтво про шлюб, в якому буде вказано, що Алла за національністю є німкенею. Для цієї мети наш адвокат запропонував звернутися до суду з позовною заявою про встановлення юридичного факту і внесення змін до актового запису. Алла запанікувала в зв'язку з тим, що проблему необхідно вирішувати в судовому порядку, однак адвокат заспокоїв клієнтку і роз'яснив їй, що, на жаль, закрити подібне питання без звернення до суду неможливо, так як відповідно до законодавства України підставою для внесення змін до актових запису цивільного стану є, зокрема, рішення суду, в якому вказана необхідність внесення відповідних змін.
Отримавши докладні відомості, Алла охоче погодилася діяти за запропонованим адвокатом плану, і адвокат розпочав складання позовної заяви, яке в подальшому було направлено до відповідного український суд. У зазначеному позовній заяві адвокат в першу чергу посилався на норми Цивільного кодексу України, що закріплювали право фізичної особи на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної та мовної самобутності. Крім того, адвокат зазначив, що згідно зі ст. 11 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. При цьому адвокат наголосив на тому, що Алла виросла в родині, де шанували німецькі традиції і відзначалися німецькі свята, так як її батько і бабуся з дідусем по лінії батька були німцями. Алла з дитинства володіла німецькою мовою, але, побоюючись переслідувань з боку влади, змушена була приховувати своє німецьке походження. Однак в даний момент наша клієнтка хотіла б відновити і зберегти свою етнічну німецьке походження, грунтуючись на відповідних нормах українського законодавства, що закріплюють таку можливість. Адвокат уточнив, що встановлення факту німецького походження Аллі необхідно для реалізації прав, передбачених законодавством ФРН для осіб німецького походження.
Крім того, адвокатом були подані всі необхідні документи (свідоцтво про народження батька, архівні довідки, що підтверджують національність дідуся і бабусі клієнтки і ін.), Які могли б свідчити про приналежність Алли до німецької національності.
Суд прийняв складене адвокатом позовну заяву до розгляду і після вивчення матеріалів справи, проаналізувавши всі надані адвокатом докази, прийшов до висновку, що встановлення юридичного факту дасть можливість відновити національну приналежність і, відповідно, підтвердити німецьке походження нашої клієнтки, в зв'язку з чим визнав, що вимоги, зазначені в позовній заяві, є обґрунтованими і зобов'язав відповідний відділ РАГС внести зміни до відповідної актового запису про шлюб, указ в в графі національність дружини «німкеня».
На підставі отриманого рішення суду наша клієнтка успішно отримала нове свідоцтво про шлюб з внесеними змінами. Отримавши від клієнтки необхідні документи, адвокат оскаржив рішення Федерального адміністративного відомства, направивши відповідні докази німецької приналежності Алли і аргументувавши належним чином її правову позицію.
Вивчивши отримані від нашого адвоката документи і додаткові відомості, компетентне відомство (Bundesverwaltungsamt) погодилося з позицією, яку підтримує адвокатом, і в найкоротші терміни надало Аллі статус пізнього переселенця, дозволивши їй в'їхати до Німеччини разом з її сім'єю.