Коса пахова грижа про-ходить через зовнішню пахову ям-ку, пряма - через внутрішню.
Пряма пахова грижа виходить з черевної порожнини через ме-діальной ямку, випинаючи поперечну фасцію (задню стінку пахового каналу). Пройшовши через зовнішній отвір пахового каналу, вона розташовуючись-ється біля кореня мошонки над пахової зв'язкою у вигляді округлого освіти. Поперечна фасція перешкоджає опускання прямий пахової грижі в мо-шонку. Часто пряма пахова грижа буває двосторонньою.
Пряма пахова грижа частіше буває у людей похилого віку. Грижовоговипинання округлої форми, розташовується у медіальної частини пахової зв'язки. Грижа рідко опускається в мошонку, зазвичай буває двосторонньою; при об'єктивному обстеженні задня стінка пахового каналу завжди ослаб-лена. Кашлевой поштовх відчувається прямо проти зовнішнього отвору па-хового каналу. Грижовий мішок розташовується до середини від сім'яного кана-тика.
Лікування. Основним методом є хірургічне лікування. Головна мета операції - пластика пахового каналу. Операцію проводять по етапах. Перший етап - формування доступу до паховому каналу. У пахової облас-ти виробляють косою розріз паралельно і вище пахової зв'язки від перед-неверхнего ості клубової кістки до симфізу. Розсікають апоневроз на-ружной косого м'яза живота; верхній його шматок відділяють від внутрішньої косою і поперечної м'язів, нижній - від сім'яного канатика, оголюючи при цьому жолоб пахової зв'язки до лонного горбка. Другим етапом виділяють і видаляють грижової мішок; третім етапом вшивають глибоке пахові коли-цо до нормальних розмірів (діаметр 0,6-0,8 см); четвертий етап - собст-венно пластика пахового каналу.
При виборі методу пластики пахового каналу слід враховувати, що ос-новних причиною утворення пахових гриж є слабкість його задньої стінки. При прямих грижах і складних формах пахових гриж (косі з ви-Прямління каналом, ковзаючі, рецидивні) повинна бути виконана пластика задньої стінки пахового каналу. Зміцнення передній його стінки з обов'язковим звуженням глибокого кільця до нормальних розмірів може бути застосоване у дітей і молодих чоловіків при невеликих косих пахових грижах.
Спосіб Боброва-Жирара забезпечує зміцнення передньої стінки па-хового каналу. Над насіннєвим канатиком до пахової зв'язці пришивають сну-чала краю внутрішньої косою і поперечної м'язів живота, а потім окремими швами - верхній шматок апоневроза на-ружной косого м'яза живота. Нижній лос-кут апоневроза фіксують швами на верх-ньому клапті апоневрозу, утворюючи таким обра-зом дубликатуру апоневроза зовнішнього косого м'яза живота.
Спосіб Спасокукоцького є моди-фікації способу Боброва-Жирара і отли-чає від нього лише тим, що до пахової зв-ке одночасно (одним швом) підшивають внутрішню косу і поперечного-ву м'язи разом з верхнім клаптем апоневроза зовнішнього косого м'яза живота.
Шов Кимбаровского забезпечує з'єднання однойменних тканин. З по-міццю цього шва краєм верхнього клаптя апоневрозу зовнішнього косого мис-ці живота огортають краю внутрішньої косою і поперечної м'язів. Перше введення голки проводять на відстані 1 см від краю верхнього шматка апо-неврозу зовнішнього косого м'яза живота, потім, провівши голку через краю м'язів, прошивають знову апоневроз зовнішнього косого м'яза у самого краю. Цією ж ниткою прошивають пахову зв'язку. В результаті забезпечується з-поставлення однойменних тканин (рис. 10.5).
Спосіб Бассини передбачає зміцнення задньої стінки пахового ка-налу. Після видалення грижового мішка насіннєвий канатик ото-рухають в сторону і під ним підшивають нижній край внутрішнього косого і поперечного м'яза разом з поперечною фасцією живота до пахової зв'язці. Насіннєвий канатик укладають на освічену м'язову стінку. Подат-ються глибоких швів сприяє відновленню ослабленою задньої стінки пахового каналу. Краї апоневроза зовнішнього косого м'яза живота зшивають край в край над насіннєвим канатиком.
Спосіб Кукуджанова запропонований для прямих і складних форм пахових гриж. Суть методу полягає в накладенні швів між зовнішнім краєм вла-галіща прямого м'яза живота і верхньої лобкової зв'язкою (куперова зв-ка) від лонного горбка до фасциального футляра клубових судин. За-тим сполучене сухожилля внутрішньої косою і поперечної м'язів разом з верхнім і нижнім краями розсіченою поперечної фасції підшивають до пахової зв'язці. Операцію закінчують створенням дублікатури апонев-троянда зовнішнього косого м'яза живота.
Спосіб Постемпского полягає в повній ліквідації пахового каналу, пахового проміжку і в створенні пахового каналу з абсолютно новим напрямком. Край піхви прямого м'яза живота разом з з'єднаний-ним сухожиллям внутрішньої косою і поперечної м'язів підшивають до верх-ній лобкової зв'язці. Далі верхній шматок апоневроза разом із внутрішньої косою і поперечної м'язами живота підшивають до пахової зв'язці позаду сім'яного канатика. Нижній шматок апоневроза зовнішнього косого м'яза живота, проведений під насіннєвим канатиком, фіксують поверх верхньо-го клаптя апоневрозу. Новоутворена "паховийканал" з насіннєвим канатиком повинен проходити через м'язово-апоневротический шар у внутрішнього отвору пахового каналу в косому напрямку ззаду наперед і через зсередини назовні так, щоб його внутрішнє і зовнішнє отвори не надавалися на-один проти одного. Насіннєвий канатик ук-закладати на апоневроз і над ним зшиваючи-ють підшкірну жирову клітковину і шкіру. За кордоном в останні роки досить широке поширення одержав спосіб пластики пахового каналу місцевими тка-нями за методом Шоулдайса і аллопласті-ки по Ліхтенштейну. Подібні операції використовуються і в ряді отечест-ських клінік.
Лапароскопічна герніопластика також досить широко використовує-ся як в нашій країні, так і за кордоном. Операцію виконують під загальним знеболенням. Після инсуффляции газу в черевну порожнину оглядаючи-ють внутрішню поверхню черевної стінки, визначають вид грижі (ко-сая або пряма). Потім ідентифікують сім'явивіднупротоку, судини яєчка, внутрішній отвір пахового каналу, клубові і нижні епі-гастральние судини. Провівши язикообразний розріз очеревини з основа-ням, зверненим до пахової зв'язці, очеревинний клапоть разом з грижі-вим мішком отсепаровивают від підлеглих тканин. При великих розмі-рах грижового мішка у осіб з косою грижею його відсікають у шийки і залишати-ляють на місці. Далі виділяють пахову і куперових зв'язки і лонний буго-рок. Потім в черевну порожнину вводять синтетичну сітку і вкривають нею внутрішню і зовнішню пахову ямки і внутрішній отвір стегнового каналу (кільця). Краї сітки знизу за допомогою зшиває апарату без на-тяжіння підшивають до лонному горбку, пупартової і куперовой зв'язкам, зверху - до м'язів передньої черевної стінки. Клаптик очеревини, отсепа-рова раніше, повертають на місце і також фіксують окремими шва-ми або дужками. Перевагою лапароскопічної герніопластики яв-ляется можливість одночасного закриття внутрішнього отвору як пахового, так і стегнового каналів. Крім того, при цьому вдається уникнути ускладнень, властивих традиційній методиці герніопластики - по-врежденія клубово-пахового нерва, сім'яного канатика, послеопера-ційного орхіепідідіміта, що є основними причинами пізнього повернення до фізичної активності. Частота післяопераційних реці-Дивов у хірургів, які мають чималий досвід лапароскопічних операцій, становить близько 1. 5 - 2%. Разом з тим необхідно відзначити, що лапароскопічна герніопластика є досить складною в тих-ническом щодо операцією, вимагає використання дорогої ап-паратури і спеціальної підготовки хірургів.