Перед від'їздом папік подарував мені діамантові "дорогі" сережки і шикарне кільце з величезним аметистом. Через два місяці купив машину Пежо 307, я просила мазду шостої моделі, «зажав жмот» сталеливарний. Навіть гидко ставало, дівчина, йому всю себе, без остаточка віддавала, намагалася, а він «скупердяй» всього - то Пежо. Деньжища ж, у валюті, мільярд не менше. З металургійним папік я прожила майже чотири місяці, встигла злітати з ним до Франції, в Парижі тиждень «потусуватися». Папік звикав до мене, та й я до його примхи з толком використовувала для користі своєї, але на жаль Папика стали переслідувати неприємності службові. Де - то і хто - то, як папік мені переказував, наговорив про нього гидот самому Президенту. Папік і клявся і божився на найвищому рівні, що наклепи несправедливі, але все не в дугу, стали злі люди пресувати мого бідолаху мільйонера, по повній програмі. Папік кріпився до останнього, а потім разом все продав і полетів, «з кінцями," з усіма домочадцями в Іспанію, на постійне місце проживання. Ні звісточки не залишив, ні попрощався, як людина. Поскучати я трохи, та життя тривало, не зупинити на бігу. Познайомилася з одним новеньким папік, та ледве від нього втекла мало не голяка. Виявився збоченцем, та таким, що навіть господиня мене підтримала і в клуб наш пускати заборонила. Той погрожував вбити і мене і господиню, але та куди - то подзвонила, і відстав він від нас ніби й не було його зовсім. Ще з одним зустрічалася теж не пішло - поїхало, захворів і в Німеччині помер через місяць і мільйони не допомогли. Господиня на мене стала косо поглядати, як мені нарешті пощастило мене вибрав Едик.