Загону поставили завдання: приховано висадившись в тилу, порушити комунікації, посіяти паніку, зірвати викрадення мирного населення в фашистське рабство, нанести удар по німецькій обороні з тилу і сприяти наступаючим радянським частинам у звільненні міста.
Безшумно знявши вартових, десантники зайняли кругову оборону в двоповерховій будівлі контори елеватора. Вранці захоплення елеватора був виявлений противником. Припускаючи, що їм протистоять партизани. німці зробили спробу знищити десант невеликими силами, але, зустрівши несподівано сильний опір, відійшли на вихідні позиції.
Далі в ході безперервного багатогодинного бою противник вводив в бій свіжі частини, артилерію. шестиствольні міномети і танки; в спробах вибити десантників з будівель застосовувалися вогнемети і димові шашки. Десантники зазнавали втрат, але кожна нова атака відбивалася шквальним вогнем. На боротьбу з групою десантників гітлерівці кидали цілий батальйон, Котов вів вогонь по німцях з автомата. Ланцюги супротивників танули на очах.
Зазнавши в живій силі великі втрати, гітлерівці підтягли в район порту до полку піхоти з танками, мінометами й артилерією і зробили чергову спробу зламати опір десанту. Фашисти почали методично обстрілювати з гармат і мінометів споруди, де засіли десантники, які продовжували вести вогонь по наступаючого ворога.
Будинки, з яких вели вогонь десантники, піддавалися бомбардуванню дрібними бомбами з повітря, з ним били шестиствольні міномети і термітні снаряди. Деякі десантники загинули в палаючих будівлях, хтось був похований під руїнами будівель. Будівля контори, звідки вів вогонь Іван Котов по німцях, зруйновано не було, але Івана поранили.
Тим часом фашисти посилили артилерійський і мінометний вогонь. Ворог стріляв по вікнах і проламів. В кімнатах було нестерпно жарко. Фашисти хотіли зрівняти з землею двоповерхову будівлю, спалити його захисників. Моряки задихалися від їдкого диму. Івану доводилося не тільки відбиватися від ворога, а й вести боротьбу з вогнем, який виникав то в одній, то в іншій кімнаті. Люди гинули від куль, осколків снарядів і мін, від каменів, відскакує від стін. Але, як би не було важко, ніхто не думав про здачу на милість ворога. Десантники стояли на смерть.
Під час чергової атаки гітлерівців снайперським пострілом в голову був смертельно поранений командир десантної групи, що обороняється, на 1-му поверсі, молодший лейтенант Василь Корда. Що знаходиться поблизу рядовий Котов кинувся на допомогу командиру, але той помер у нього на руках. Тоді Котов ліг за кулемет молодшого лейтенанта і став несамовито бити йдуть в атаку фашистів. В кінці атаки його вбила потрапила в бійницю міна.
при цьому відвагу і геройство матросу Івану Іллічу Котову було присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно.
Героїчно загинув матрос І.І. Котов похований у братській могилі в місті Миколаїв в сквері 68-ми десантників.
