1) класичний (друга половина XVIII ст.-остання третина XIX ст.).
2) позитивістський (остання третина XIX ст.-двадцяті роки XX ст.).
1. Біологічне (антропологічне) напрямок. Основоположником цього напрямку кримінології є італійський тюремний лікар Чезаре Ломброзо. Відповідно до них причина злочинності лежить в біологічних, в тому числі фізичні особливості людини. На думку Ч. Ломброзо, злочинцями не стають, ними народжуються.
Найбільш яскравим представником цього наукового течії є бельгійський математик Адольф-Жак Кетле. На його думку, злочини мають таку ж закономірність, як і явища природи. Саме існування суспільства передбачає наявність в ньому злочинного елементу.
3) сучасний (плюралістичний) (тридцяті роки XX ст.-теперішній час).
Після 1917 р в умовах радянської держави М.Н. Гернет, А.А. Жижиленко, С.В. Познишев і ін. Продовжували розробку проблем кримінального права та кримінології. Причому до середини 30-х років XX століття ці дослідження здійснювалися вельми активно. Однак потім (з середини 30-х до початку 60-х років) кримінологічні дослідження в країні були згорнуті. Взяла гору політична установка про відсутність об'єктивно властивих соціалістичному суспільству причин злочинності, про її викорінення переважно репресивними заходами. В результаті кримінологія як навчальна дисципліна була вилучена з програм підготовки юристів вищої кваліфікації.
Якщо Ви помітили помилку в тексті виділіть слово і натисніть Shift + Enter