, -и, ж. 1. У філософії: адекватне відображення в свідомості сприймає того, що існує об'єктивно. Об'єктивна і. Прагнення до істини. 2. Те ж, що правда (в 1 знач.). Його слова близькі до істини. 3. Затвердження, судження, перевірене практикою, досвідом. Старі істини. Побиті істини (опошлений частим повторенням). * На шлях істини направити (наставити) кого - на правильний шлях, до правильних дій. Свята істина (кніжн.) - незаперечне положення, твердження.
-ж. протилежність брехні; все, що вірно, справді, точно, справедливо, що є [все що є, то істина, не одне ль і те ж є і єстина, істина]; нині слову цьому відповідає і правда, хоча вірніше буде розуміти під словом правда: правдивість, справедливість, правосуддя, правота. Істина від землі, надбання розуму людини, а правда з небес, дар милості. Істина відноситься до розуму і розуму; а добро чи благо до любові, вдачі і волі.
- У давнину істина означала також готівку, готівку, нині істінік м. Капітал.
- У грі бабки, підступи, істина пск. дві пари бабок, два гнізда. Благо в образі (т. Е. Доступне поняттю) є істина. Світло плоті - сонце; світло духу - істина. Істина хороша, та й правда не худа. Істинний, істину становить; правдивий, справедливий, безсумнівний, правдивим; вірний, точний, прямий, справжній, справжній; щирий, невдаваний.
- Істинно употреб. також у вигляді запевнення; воістину, справді, вірно, право, прітоманно, взабиль, їй-богу. Справжній, істний, істинний, точний, справжній, справжній, той самий, що єси; вірний; Неложними, істинний; прямий, правдивий. Він справжній отчізнік. Не бреши, кажи істое справу. Хто за правду горою, той справжній герой. Істо, істое ім. старий. півд. зап. істінік, наявне, капітал. Чи не про ростах мова, кола исто пропало. Істость ж. істина; властивість або приналежність, якість, сост. справжнього. Істость слів його виправдалася на ділі. Істотою ж. єство, сутність, сама суть, суть предмета. Істотою людська не в плоті, а в дусі його. Ревний, істинний, справжній, належний, належний, справжній. Син-то ревний батько, дуже схожий. Кажу тобі ревне слово. Він ревно молиться. Ревно що так, правда. Людина ревний, правдивий, хороший. Ревність ж. властивість, приналежність, сутність ревного. Істовіна ж. річ цілком придатна натомість, на підставу, замість чого. Істованниий орл. тул. істовний, істовітий Тамбо. істовенний, -вленний перм. істоапаний або істокойний вологодск. істоконний арх. справжній, ревний, справжній або справжній, сущий, точнісінько, крапля в краплю. Дочка-то істоконная мати.