Інтермодальні і міжнародні транспортні коридори. Портово-промислові комплекси.
Інтермодальні коридори передбачають зчленування декількох видів транспорту, які передбачають параметри сопроводімості цих транспортів.
Повинна бути чітка диспетчерська робота.
Значна частина - дороги, які складаються з трьох смуг в кожну сторону.
Вони забезпечують основні вантажопотоки і проходять через кілька країн. Наприклад, Скандинавський коридор: Копенгаген-фин.-Святогірськ-Москва
Інтермодальні коридори включають також в себе поромні переправи.
Морск. транпорт- міжконтинентальна зв'язок, слід. відіграє важливу роль.
Найбільший тоннаж морск. транспорту у таких країн, як Ліберія (дешевий прапор).
Часто трансп. мережі фокусуються на одному порте.
Морські порти поділяються на спеціалізовані та універсальні.
Спеціалізовані-обслуговування галузевих потоків. Характерні в осн. для країн 3го світу (з яскраво виражений. сировинною орієнтацією ек-ки).
Універсальні - вантажопотоки різних галузей. Вони перетворилися в портово-промислові комплекси.
Структура портово-промисл. комплексів. 3 блоки:
1 блок - виробничий: переробка вантажів і суміжні произова (перераб-ка відходів)
2 блок - инфр-ра (напр, під'їзні шляхи)
3 блок трансп-логистич: навантаження-розвантаження; складують-е; первісна обробка вантажів.
вузьке місце - під'їзні шляхи.
Портово-промислові комплекси в зарубіжній Європі
Морські порти зарубіжної Європи давно вже стали осередком таких функцій морського господарства, як судноплавство, суднобудування, судноремонт, а також рибальство.
Поряд з цим в портах розвивалася і промисловість, але вона не переважала. Лише в 50-і роки в регіоні намітилася чітка тенденція до переміщення в приморські райони і центри про-промислових виробництв, які працюють на імпортній сировині і ориен тірующіхся на експорт своєї продукції. Так виникла специфиче-ська «портова промисловість», яку представляли нафто-переробка і нафтохімія, чорна та кольорова металургія, тепло-вая електроенергетика. Надалі, у міру розвитку контейнери-зації і транспортування генеральних вантажів, в морських портах воз-ніклі перевантажувальні пункти-термінали, а до складу «портової про-мисловості» увійшли і деякі галузі, тісно пов'язані з но-вим етапом НТР. Все це призвело до формування промислово-портових комплексів, в яких до 4 / б території використовується для промислових цілей.
У роботах С. Б. Шліхтера, С. С. Артоболевського, Б. Н. Зіміна є спроби класифікації та типології таких комплексів. Серед них виділяються комплекси, переробні сировина, що надходить і паливо, що називається «біля причалу», і комплекси, розподіляю-щие частина продукції по іншим районам. Відповідно до розміру-ми зони тяжіння (хінтерланда * територія, яка пов'язана транспортними комунікаціями і яка обслуговує порт) виділяються порівняно невеликі-рілі, локальні комплекси - наприклад, «алюмінієвий берег» в Нор-вегіі; комплекси, обслуговуючі прилеглі райони, - напри-заходів, Гавр - нижню Сену, Ліверпуль - Ланкашир; комплекси, ко-торие з ^ цгжат морськими воротами для двох-трьох-чотирьох країн, - наприклад, Венеція - Трієст для Італії, Хорватії, Словенії та Австрії. Нарешті, осібно стоїть найбільший порт і портовий комплекс Європи і світу - Роттердам, обслуговуючий самий об-Ширн хінтерландом, що включає кілька країн.