ПРО ЗАХОДИ ПРОТИ ІНФЕКЦІЙНІЙ плевропневмонія кіз
1. Інфекційна плевропневмонія кіз (годорон. Кебенек) - контагіозне захворювання, яке викликається ультравіруси. До захворювання сприйнятливі тільки кози.
Захворювання протікає гостро, протягом декількох днів і характеризується серозно-фібринозним запаленням легенів і плеври. Іноді хвороба приймає кілька затяжне, хронічний перебіг; при цьому кози швидко знижують вгодованість і гинуть від виснаження.
2. У місцевості, неблагополучної і загрозливої по інфекційної плевропневмонії кіз, з профілактичною метою кіз вакцинують проти цього захворювання в кінці літа або на початку осені, після повернення кіз з літніх пасовищ. Питання про необхідність вакцинації кіз вирішується ветеринарним відділом обласного (крайового) управління сільського господарства, ветеринарним управлінням міністерства сільського господарства республіки в залежності від епізоотичної обстановки.
3. При встановленні інфекційної плевропневмонії кіз на господарство, ферму, отару з відведеними для них випасами накладають карантин і проводять такі заходи:
а) кіз, явно хворих на інфекційну плевропневмонией, виділяють з стада і вбивають. М'ясо допускається до вживання в їжу на загальних підставах згідно з правилами ветеринарно-санітарного огляду забійних тварин і ветеринарної експертизи м'яса та м'ясопродуктів.
Особливо цінних у племінному відношенні кіз піддають лікуванню;
б) всіх інших кіз в залежності від клінічного стану і температури поділяють на дві групи:
перша група, в яку виділяють кіз клінічно здорових, але підозрюваних у зараженні, з нормальною температурою;
друга група з ознаками захворювання, в яку виділяють кіз з підвищеною температурою або слабо вираженими явищами хвороби, що нагадують захворювання інфекційної плевропневмонией.
Виділені в подальшому в тій або іншій групі кози з явною клінікою інфекційної плевропневмонії підлягають забою;
в) кіз першої групи піддають дворазової вакцинації проти інфекційної плевропневмонії кіз, відповідно до інструкцією з застосуванню цієї вакцини. При пасовищному утриманні кіз після вакцинації переганяють на інший (неінфікованих) ділянку випасів в межах карантинної зони, причому зміну стоянок (ночівлі, тирле) виробляють якомога частіше, але не рідше ніж через 2 доби. При стійловому утриманні вакцинованих кіз переводять в інше приміщення.
Кіз другої групи ізолюють до уточнення діагнозу і піддають лікуванню. Цим козам необхідно надати повний спокій. У холодну і негоду кіз необхідно утримувати в закритих приміщеннях. У холодну пору року підлогу в приміщенні необхідно утеплити товстим шаром підстилки і не допускати напування кіз холодною водою;
г) за всім поголів'ям кіз, серед яких з'явилося захворювання, ведуть постійне ветеринарне спостереження з щоденним клінічним оглядом. Протягом періоду виділення хворих тварин проводять поголовну термометрію. Надалі ветеринарне спостереження ведуть протягом 2 місяців з дня останнього випадку виділення хворих тварин;
д) приміщення або стоянки, де знаходилися хворі або підозрювані у зараженні кози та інвентар (годівниці, ясла і т.п.), піддають ретельній механічній очистці, а потім дезінфікувати 2-процентним гарячим розчином їдкого натру або калію, 10 - 20-відсоткової суспензією свежегашеной, 30-процентним гарячим зольним лугом, освітленим розчином хлорного вапна, що містить 2% активного хлору, 3-процентним розчином сірчано-карболової суміші, 2-процентним розчином формальдегіду. Для дезінфекції годівниць, поїлок, відер, корит, дійниць, бідонів та іншої молочної посуду застосовують 5-відсотковий розчин вуглекислої (кальцинованої) соди;
е) шкіри від полеглих і вимушено забитих кіз піддають висушування на повітрі і після висушування використовують без обмежень;
ж) гній знезаражують біотермічним шляхом.
4. За умовами карантину забороняється: введення в господарство та виведення з нього кіз; перегрупування кіз у господарстві; користування спільним пасовищем, водопоєм.
5. Лікування кіз, хворих і підозрілих на захворювання інфекційної плевропневмонией, виробляють новарсенолом. осарсолом. сульфантролом (С-55) і сульцімідом (С-100).
При гострому перебігу захворювання максимальний ефект досягається при застосуванні новарсенола і осарсола. При хронічному перебігу хвороби і рецидиви лікування краще проводити сульфантролом і сульцімідом.
Лікування дає позитивний ефект тільки в тому випадку, якщо тварин одночасно забезпечують належні умови утримання, годівлі та догляду.
Новарсенол застосовують внутрішньовенно, в 5-процентному розчині на дистильованої воді з розрахунку 0,01 - 0,015 г на 1 кг ваги тварини. Новарсенол повторно вводять на 5 - 6-е добу, при цьому доза не повинна перевищувати 0,01 г на 1 кг ваги тварини.
Загальна лікувальна доза новарсенола для кіз вагою 30 - 40 кг не повинна перевищувати 0,4 - 0,5 г, для козенят до 5 місяців - 0,1 - 0,15 і старше 5 місяців - 0,2 - 0,25 г ( після введення новарсенола іноді відзначаються токсичні явища, які проходять через кілька хвилин).
Осарсол застосовують в розчині води з содою за рецептом:
Розчин повинен бути застосований в день його приготування. Розчин вводять тваринам через рот 3 дні поспіль: у 1-й і 2-й день по 1,0 і на 3-й день по 0,5 мл на 1 кг ваги тварини.
Примітка. Якщо вага тварини перевищує 30 кг, то загальну дозу розчину знижують на 1/7 - 1/8 частина.
З метою зручності введення одноразову дозу розчину додатково розбавляють в 100 г води і випоюють з пляшечки.
При рясному вологому кашлі призначають відхаркувальну.
6. Карантин знімають після закінчення двох місяців з дня останнього випадку забою або одужання хворих тварин. Перед зняттям карантину всі кози піддають клінічному огляду з термометрією і виробляють заключну очищення приміщення, місць стоянок і т.п. з подальшою їх дезінфекцією.
7. Після зняття карантину господарство залишається під наглядом протягом одного року. До закінчення цього терміну продаж і передача кіз в інші господарства для виробничих і племінних цілей може бути допущена з дозволу головного ветлікаря району та санкції ветотдела про л (край) сільгоспуправління або ветуправленія міністерства сільського господарства республіки, яка не має обласного поділу.