Оскільки ціни в ринковій економіці постійно змінюються, споживчий дохід, представлений певною грошовою сумою, може мати різну покупа тільну здатність. В цьому випадку розрізняють номінальний і реаль-ний дохід. Номінальний дохід відповідає грошовій сумі до-ходу, вираженої в діючих цінах даного періоду. Реальний дохід відображає купівельну спроможність нинішнього доходу, з-Відповідаю цінами минулого, базисного періоду.
Реальний дохід можна виразити через номінальний дохід, зменшений на величину інфляції за минулий період:
Ir = In / Ip, де Ip - індекс зміни цін товарів.
Для оцінки зміни цін існує ціла система статисти-чних індексів. Наведемо деякі з них.
Індекс Ласпейреса розраховується як зміна цін на базис-ву споживчу корзину, що відбулося за поточний період, він визначається за формулою:
IL = Σp1xo / Σpoxo,
де рo, р1 - ціни всіх товарів, що входять в базисну кошик Хo відповідно в базисному і поточному періоді.
Відображаючи динаміку цін на базисну кошик, індекс Ласпейраса не враховує зміни, що відбулися в структурі й асортименті споживання, отже, в ньому ігнорується ефект заміщення і відбивається лише ефект доходу, що призводить до деякого зави-шенням оцінки зростання цін.
Індекс Пааше розраховується як оцінка вартості поточної споживчого кошика в цінах базисного періоду:
Ip = Σp1x1 / Σpox1,
де рo, р1 - ціни всіх товарів, що входять в поточну потребітельс-кую кошик х1 відповідно в базисному і поточному періоді.
Індекс Пааше в повній мірі не відображає ефект доходу, викл-ний зміною добробуту споживача за минулий пе-ріод, тому він кілька занижує оцінку інфляції.
Для усунення недоліків, властивих обом індексам, рассчи-розробляються їх середня геометрична величина, що отримала назва-ня індексу Фішера:
IF = √ IL x Iр
1. Теорія попиту вивчає поведінку економічного суб'єкта, узагальнено званого «споживач». Досліджуються питання, як споживач організовує свою економічну діяльність, тобто як він приймає і реалізує рішення про споживання. Для цього з'ясовує-ся, які мотиви рухають споживачем, визначаючи його рішення про покупку того чи іншого набору благ, як формуються і витрачаються його кошти, які рішення будуть оптимальними, як при-нятое рішення вплине на індивідуальний і суспільний попит.
2. Ринковий попит формується з сукупності рішень про по-купки окремих споживачів. Діючи раціонально, вони вибираючи-ють ті блага або набори благ, які забезпечують їм найбільшу корисність. Оскільки в досягненні своїх переваг спожи-тель завжди обмежений величиною наявних коштів, в процесі прийняття рішення мова йде про оптимізацію корисності. Результат процесу оптимізації - прийняте рішення про структуру і кількістю-стве придбаних за певними цінами благ - називається по-споживчих вибором.
3. Функція корисності - цільова функція моделі потребітельс-кого вибору - являє собою залежність максимально мож-мужнього рівня корисності від споживання певного кількістю-ства благ.
4. Гранична корисність - це додаткова корисність, по-лучанин за рахунок збільшення споживання даного блага на одну оди-ніцу. Принцип спадної граничної корисності полягає в тому, що зі зростанням споживання якого-небудь одного блага при фіксовані-ванном обсязі споживання всіх інших благ загальна корисність зростає убутними темпами, а гранична корисність при цьому зменшується.
5. Для визначення оптимального споживчого вибору необ-ходимо поєднати переваги споживача, представлені кар-тій байдужості, з бюджетним обмеженням споживача, представ-ленним бюджетним безліччю. Оптимум досягається в точці, де бюджетна лінія стосується відповідної кривої байдужості, тобто має з нею тільки одну спільну точку. Дана крива байдужості бу-дет бути, таким чином, єдиною для цієї точки.
6. Використовуючи методологію знаходження оптимуму споживача, можна проаналізувати його реакцію на зміну доходів і цін, що, з одного боку, дозволить класифікувати споживачів за рівнем доходів і видам споживання, з іншого боку - побудувати-ить криву індивідуального, а потім і ринкового попиту.
7. Зміна ціни впливає на споживаний обсяг (обсяг попиту) двояко. Наприклад, зниження ціни якого-небудь одного бла-га дозволяє без зміни корисності вивільнити частину бюджету для додаткового придбання обох благ. Це явище отримай-ло назву ефекту доходу. Крім того, зниження ціни може при-вести до того, що споживач буде схильний змінити структуру по-споживання, відмовляючись від покупки щодо подорожчав блага і купуючи на вивільнені кошти щодо поді-шевевшее благо. Це є ефект заміщення.
8. Громадський споживчий надлишок розглядається як різниця між сукупною граничною корисністю і їх фак-тичні витратами на покупку товару. Ринок, в якому склади-лись рівноважні ціни, через механізми цін розподіляє товари між споживачами таким чином, щоб сумарна корисність була максимальною. Тому споживчі надлишки є одним з найважливіших показників суспільного добробуту.
9. Для оцінки зміни цін існує ціла система статис-тичних індексів. Індекс Ласпейреса розраховується як зраду-ня цін на базисну споживчий кошик, що відбулося за поточний період. Індекс Пааше розраховується як оцінка стоїмо-сті поточної споживчого кошика в цінах базисного періоду. Для усунення недоліків, властивих обом індексам, розраховується-ється їх середня геометрична величина, що отримала назву індексу Фішера.