Навіщо Лукашенко поїхав до Грузії Ігор Шевирьов
По суті, Білорусь для Росії є альтернативним «мостом» до Європи, значимість якого зараз особливо зростає на тлі збройного конфлікту з Україною. Білорусь також є посередником для Росії і в стосунках з Грузією. Не тільки на міждержавному рівні (як відомо, між Москвою і Тбілісі до сих пір немає дипломатичних відносин), але і в сфері гуманітарних зв'язків (враховуючи, фактор візового режиму, односторонньо збереженого РФ, який грузини навчилися обходити «обхідними стежками» через Білорусь).
Так що, нинішній візит Лукашенка - це не тільки розвиток білорусько-грузинських відносин, а й спроба Москви налагодити комунікацію з Тбілісі. До речі, та сама спроба, яка цілком могла б реалізовуватися через Україну, але наші білоруські конкуренти, як бачимо, намагаються перетягнути її на свій бік. Разом: є думка зобразити Білорусь і Росію в якості конкурентів (особливо, на тлі перманентних комерційних суперечок). Однак, на практиці ще питання, хто кому більший конкурент: Росія і Білорусь, або ж Білорусь по відношенню до України (за транзит, зв'язки з Європою, посередництво з Росією і т.д.). Не так давно Білорусь намагалася грати посередником між Росією і Україною, зараз прийшла на Південний Кавказ і намагається «утрясти» грузино-російські відносини.
Так що, «бацька» в Тбілісі приїхав з миротворчою місією. І власне кажучи, ряд «примирних меседжів» під час візиту вже прозвучало.
По-перше, готовність розвивати білорусько-грузинське співробітництво. Як би це не здалося дивним, але аж до останнього часу Мінськ і Тбілісі практично не мали один з одним відносин. У політичній сфері - тільки зараз за роки незалежності білоруський президент здійснює візит до Грузії. Скажемо більше: вперше в своєму житті Олександр Григорович приїхав до Грузії. В економічній сфері - двосторонній білорусько-грузинський товарообіг мізерно малий, всього лише $ 200 млн. «Мінськ і Тбілісі в політиці не мають ніяких протиріч», - тим не менш, сповнений надій Лукашенко. «Наші країни мають гарне минуле, на якому можна буде будувати ще краще майбутнє», - вторить «бацьку» Маргвелашвілі. У Тбілісі тепер очікують від Мінська «новий імпульс» у взаєминах.
По-друге, Лукашенко замовив слово і за Росію. «Нерозуміння Москви і Тбілісі на політичному рівні можна перебороти», - упевнений білоруський президент. Інша справа, як бути з подоланням порушення грузинської територіальної цілісності в Абхазії і Південній Осетії. Однак, на цей рахунок пролунав ще один меседж.
По-четверте, при всьому задекларованому бажанні розвивати двостороннє співробітництво потрібно також враховувати різноспрямованість стратегій, які взяли на озброєння Мінськ і Тбілісі. З одного боку, Грузія є повноправним суб'ектомассоціаціі з ЄС і має хороші подальші євроатлантичні перспективи, дивиться в своєму розвитку на Захід. З іншого боку, Білорусь є повноправною учасницею Євразійського союзу і дивиться переважно, на Схід, на тлі ледве помітного дрейфу в стосунках із Заходом. Хіба що, зараз Лукашенко і Маргвелашвілі на своїй спільній зустрічі пообіцяли знайти такі «варіанти співпраці, щоб не було претензій ні в ЕАС, ні в ЄС». Однак, як це буде реалізовуватися на практиці? Адже, для того, щоб до Білорусі не було претензій з боку ЄС, доведеться проводити структурні реформи. У той час як якщо Білорусь почне відкривати свої ринки, то до неї цілком можливо почастішають вимоги з боку ЕАС. Тим більше, що вже зараз у Мінська є розмальовки зі своїми євразійськими союзниками. Особливо, з Росією, а також з Вірменією. Так, для візиту в Тбілісі Лукашенко знайшов в президентському графіку цілих три дні. У той час як не знайшлося і одного дня для поїздки в Єреван, навіть в пам'ятну дату 100-річчя геноциду вірмен.
... В цілому, нинішня зовнішня активність Лукашенко продиктована, переважно, внутрішньополітичними мотивами, прагненням зміцнити власну владу, намацати нові точки стійкості на тлі динамічно мінливої ситуації. Показово, що у Лукашенка спочатку був вибір: або продовжувати нинішню (вже уторовану) євразійську стратегію, підстрахувавши по слабких місцях Росію, але «бацька» вибрав інший шлях і вважав за краще розгойдувати човен. До речі, тактика, вигідна європейської України, щоб, з одного боку, скористатися разбрати на євразійських рубежах і з іншого боку, зміцнити власне регіональне лідерство.
Безумовно, важливий позитивний крок - візит Лукашенка до Грузії. Однак, набагато широкий діапазон можливостей, якщо в «кавказьку гру» повноцінно вступить Україна. І президент Порошенко теж, нарешті, поїде до Грузії ...