Настають негативні правові наслідки, порушуються права та законні інтереси і працівника і роботодавця:
- працівник позбавляється права на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100% його середньої заробітної плати;
- роботодавець, який здійснив оплату періоду тимчасової непрацездатності працівника в зазначеному розмірі, не має права як зменшити розмір страхових внесків на суму виплаченого працівникові страхового забезпечення, так і утримати з працівника суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, зайво виплачені застрахованій особі.
Факт порушення прав і інтересів працівника і роботодавця, що вилився в економічні втрати, описаний вище.
Тому для початку розберемося, що розуміється під страховим випадком, а що - під «нещасним».
Таким чином, закон виділяє три кваліфікуючих ознаки страхового випадку:
- факт пошкодження здоров'я, підтверджений в установленому порядку (лікарняний лист, медичний висновок);
- приналежність потерпілого до кола застрахованих;
- наявність причинного зв'язку між фактом пошкодження здоров'я і нещасним випадком на виробництві або впливом шкідливого виробничого фактора.
В рамках даної статті увагу акцентовано на двох часто оспорюваних кваліфікуючих ознаках, що дозволяють віднести нещасний випадок з потерпілим працівником до страхової події.
Приклад судової практики
Вищий Арбітражний Суд Російської Федерації по даній справі скасував вищезгадані рішення судів першої та другої інстанцій і з метою однакового тлумачення поняття страхового випадку на виробництві для працівників, які працюють вахтовим методом, прийшов до наступного висновку. Судами не враховано особливості трудових відносин при вахтовому методі.
Нещасний випадок, що стався з працівником, зазначений в частині 3 статті 227 Трудового Кодексу Російської Федерації в переліку подій, які кваліфікуються як нещасних випадків на виробництві. Пунктом 3.2.3. трудового договору, укладеного між роботодавцем і потерпілим працівником, на останнього покладено обов'язок дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку і трудової дисципліни суспільства, належно виконувати вимоги інших внутрішніх документів товариства.
Правила внутрішнього розпорядку в вахтових селищах даного суспільства (далі - Правила) є локальним нормативним актом суспільства і вимоги, що містяться в Правилах, обов'язкові для всіх працівників, які працюють вахтовим методом. Правила передбачають обов'язкові для працівників вимоги по проживанню в вахтових селищах, неприпустимість вживання алкогольних напоїв, заборона на куріння у всіх приміщеннях адміністративно-житлово-побутового комплексу, неприпустимість залишати межі вахтового селища для збору ягід, грибів, рибного лову і т.д.
При таких обставинах навіть в період міжзмінного відпочинку у вахтовому селищі працівник значно обмежений у виборі видів діяльності і поведінки, які він може здійснювати на свій розсуд.
Таким чином, саме знаходження працівника в вахтовому селищі в період міжзмінного відпочинку прямо передбачено трудовим договором і є виконанням ним інших трудових обов'язків, обумовлених трудовим договором.
Дане рішення може бути використано в якості юридичного факту при встановленні причинного зв'язку між нещасним випадком і тим, що ця подія відбулася саме на виробництві.
Для підтвердження причинного зв'язку між нещасним випадком і фактом його пригоди на виробництві має значення сутність трудових відносин, що склалися між роботодавцем і працівником і підтверджених трудовим договором (контрактом), цивільно-правовим договором, правилами внутрішнього розпорядку і т.д.
Людмила Хішба, юрист.