Ще з дитинства я мріяла стати актрисою, або просто бути ближче до телебачення, ну там стати режисером. Зараз я вже точно знаю ким хочу стати. У 12 років я ходила на акторські курси, і мені подобалося грати на сцені (не дивлячись на те, що я лише одного разу грала головну роль, а все інше в масовках або ж незначні ролі з двома репліками). Мене навіть хвалив учитель на цих курсах. Після закінчення цих курсах можна було отримати атестат про закінчення, але на жаль, учитель звільнився і курси закрилися. Я пішла в художній клас (всі гуртки знаходилися в одній будівлі), як і багато хто з моєї групи, але таємно я мріяла знову опинитися на сцені. На жаль, вчителі нового так і не знайшли і я вирішила піти в загально. Намагалася зайняти себе і плаванням і великим тенісом, але всюди дотримувалася лише рік, потім все кидала. Моя душа рвалася на сцену. Пам'ятаю, як в шостому класі ми ставили мюзикл до Різдва (я вчилася в християнській школі) і я грала привид минулого (здогадалися за яким фільму ми ставили мюзикл.) Звичайно, співати я не дуже вміла, як мені здавалося, я навіть не завжди в ноти потрапляла, але все одно вийшла, заспівала, зіграла і пішла. Однак не дивлячись на це, я просто стрибала від радості. Нарешті, знову на сцені. З того моменту, я намагалася брати участь у всіх шкільних постановках, навіть на масовку була згодна, аби бути на сцені. Ближче до 9 класу я повинна була вибрати куди хочу поступити і які іспити буду здавати. Я вирішила, що не буду вчитися до 11 класу, піду в коледж. Загалом, я вибрала ті предмети, які б стали в нагоді на надходження в театральне. І я не погано їх здала, на мій погляд. У кожного предмета було 70 балів, тільки ось математика - 45 балів, але мені вистачало. Я все одно її не надто любила. На жаль, в моєму місті не було коледжів, де вчать актрис, лише універ, але туди надходити можна лише після 11 класу. Тому довелося вступити в абсолютно інший коледж, де я вчуся до сих пір. Вчуся добре, у вільний час відвідую театр в універі і з радістю виступаю на сцені, хоча не раз було бажання взяти і кинути навчання, тому що просто ненавиділа цей коледж, своїх викладачів, особливо групу. Єдине, що приносило мені задоволення - гра на сцені. Я навіть після пар або під час пар приходила, коли в театрі нікого не було і просто стояла або сиділа на сцені і дивилася, іноді намагалася зіграти якусь сценку з фільму, поки ніхто не бачить, а то якби побачили мене одну на сцені , напевно подумали б, що божевільна, сама собою говорю.
Вчитися в цьому коледжі мені ще рік, після я вже твердо вирішила вступити до ВДІКу. Однак мої батьки хочуть, щоб я продовжила навчання в цьому універі.
Але я просто не можу. Мене він вже дратує. Начебто вже велика (20 років), працюю і заробляю непогані гроші, і повинна сама за себе вирішувати, але батьки просто доводять до нервового зриву кожен раз нагадуючи. Вони не хочуть, щоб я стала актрисою, не вірять в мене. Від цього боляче стає, що батьки не вірять в мою мрію. Кажуть, що не платитимуть. Але я буду сама оплачувати своє навчання, хоч там трохи дорогувато, але заради мрії на все готова.
Ось тільки батьки засмучують, що не вірять в мене і кажуть, що нічого з мене не вийде, буду працювати прибиральником.
Що з ними робити? Як їх переконати, що я зробила правильний вибір?
kozochka48. 20.02.16 00:47 (відповідь для: lily1515)
diamondrain писал (а): А кому користі від цієї важкої роботи? Гаразд ще голлівудські актори. А в місцевих наших театрах, куди ніхто не ходить. Дівчина просто протратіт час і сили, хоча могла б себе реалізувати десь на хорошій, корисній роботі. А в театральний гурток як хобі ходити. Акторство не робота, а тупе марнославство
lily1515. 19.02.16 19:58 (відповідь для: kozochka48)
kozochka48 писал (а): Ні че се - легка робота. Ви знаєте, як актори працюють у поті чола на зйомках? За 20 годин на добу! Без сну, відпочинку і нормального обіду! Та ще й вітер, мороз, протяг - всім по фігу. Та ще й роль потрібно на зубок визубрити. І режисер, який по 100 раз змушує одне і теж переробляти, кричить і вічно йому все не те. Це ще наз-ся добре влаштуватися. А погано влаштуватися - це коли потрібно визубрити роль, саме визубрити, тому що в театрі перезняти не можна, добре відіграти її і отримати копійки. А грим наносити в брудних підсобках.
А кому користі від цієї "важкої роботи"? Гаразд ще голлівудські актори. А в місцевих наших театрах, куди ніхто не ходить. Дівчина просто протратіт час і сили, хоча могла б себе реалізувати десь на хорошій, корисній роботі. А в театральний гурток як хобі ходити. Акторство не робота, а тупе марнославство
kozochka48. 19.02.16 19:01 (відповідь для: lily1515)
diamondrain писал (а): моя подруга в ГІТІС вчиться. Каже без зв'язків в фільми не візьмуть, в театрі копійки заробляють. Ходить по клубам шукає багатого мужика, спонсора тепер. Взагалі мрія бути актрисою, певіцeй - це банальна гординя, щоб дивилися, захоплювалися, легкі гроші при легкій роботі.
Ні че се - "легка робота". Ви знаєте, як актори працюють у поті чола на зйомках? За 20 годин на добу! Без сну, відпочинку і нормального обіду! Та ще й вітер, мороз, протяг - всім по фігу. Та ще й роль потрібно на зубок визубрити. І режисер, який по 100 раз змушує одне і теж переробляти, кричить і вічно йому все не те. Це ще наз-ся "добре влаштуватися".
А погано влаштуватися - це коли потрібно визубрити роль, саме визубрити, тому що в театрі перезняти не можна, добре відіграти її і отримати копійки. А грим наносити в брудних підсобках.
моя подруга в ГІТІС вчиться. Каже без зв'язків в фільми не візьмуть, в театрі копійки заробляють. Ходить по клубам шукає багатого мужика, спонсора тепер. Взагалі мрія бути актрисою, певіцeй - це банальна гординя, щоб дивилися, захоплювалися, легкі гроші при легкій роботі.
Спочатку поступите, а потім вже самі умовили. Заявка вступити до саме ВДІК, не просто навіть в один ВНЗ з "могутньої п'ятірки", з першого рази-дуже серйозна. І якщо вам це вдасться, то батькам буде вже нерозумно вас відмовляти, тому що при такому конкурсі поступіть- вже вагомий аргумент для навчання.
І судячи з того, як випускники мого коледжу, надходять в щуку, тріску, МХАТ, ВДІК. я не знаю як ви хочете без спо туди вступити, як то кажуть у нас. з вулиці. мої проходили практику в театрах і на майданчиках, знайомства заводили, і то, дуже мало людей з першого разу надійшли в універ театру або кіно, були улюбленці преподов, і ті їм допомагали з знакомствамі..хочу цим сказати, що. погано ви хочете, раз у вас є час на. Я навіть після пар або під час пар приходила, коли в театрі нікого не було і просто стояла або сиділа на сцені і дивилася, іноді намагалася зіграти якусь сценку з фільму, поки ніхто не бачить, а то якби побачили мене одну на сцені .
Ви спочатку зробите. Може вас просто не візьмуть і всі питання відпадуть.
може бути варто прислухатися до старших? продовжити навчання у вищому навчальному закладі, здобути освіту і йти працювати