К.т.н. В.Ф.Гершковіч, чл.-кор. Української Академії Архітектури, директор ПП «Енергомінімум», м.Київ, Україна
(В порядку обговорення)
Ні для кого не секрет, що в більшості наших старих бойлерних (вони ж ЦТП або ІТП) автоматика на водопідігрівачів ГВП варто, але не працює. Варто, бо без неї не можна було здати бойлерну в експлуатацію. Такі були правила. А не працює, тому що і без неї добре. Єдине, що перш турбувало персонал, це можливість опіків жителів під час вступу до систему ГВС надмірно гарячої води. Але з часом і це занепокоєння практично зникло, тому що про перегрітій воді в тепловій мережі навіть старожили давно забули, а вже молодим слюсарям і зовсім невідомо про таку дивині, як перегріта вода.
Першою вимогою будь-якого інспектора, стурбованого ефективним використанням енергії в бойлерній ГВС, буде відновлення працездатності приладів автоматики. Але ті експлуатаційники, які виконають цю вимогу, з подивом виявлять (якщо є теплолічильники), що після установки працездатних регуляторів перед водопідігрівачами ГВС споживання теплової енергії практично не зменшилася.
Вся справа в тому, що, на відміну від системи опалення, тепловою потужністю якої можна управляти централізовано, теплова потужність системи ГВП залежить виключно від споживача. Чим більше відкритих кранів, тим більше потрібно тепла, і управляти цим процесом з теплового пункту ніяк неможливо. Якщо водоразбор зменшиться, то регулятор здатний лише зменшити витрату теплоносія, але при цьому відповідно збільшиться різниця температур між подає і зворотним теплоносієм, і загальне споживання теплової енергії залишиться практично незмінним.
Усвідомлення неможливості ефективного управління з теплового пункту тепловою потужністю системи ГВС призводить до очевидного, хоч і, на перший погляд, парадоксального висновку про марність регулювання теп- лопотребленія систем гарячого водопостачання і, отже, про необхідність докорінно змінити підхід до проектних рішень вузла ГВС в теплових пунктах.
Звичайно, регулятор температури служить не тільки цілям ефективного використання тепла, але і обмежує температуру гарячої води, яка при недостатньому водорозборі може стати занадто гарячою. Деяке перевищення температури побутової гарячої води над мінімальним нормативним рівнем не призводить до помітного перевитрати тепла, тому що, чим гаряче вода, тим в меншій кількості вона споживається. Чинними нормами регламентований досить широкий діапазон температур - 50 + 75 О С (в Росії відповідно до п. 2.4 СанПіН 2.1.4.2496-09 діапазон температур становить 60 + 75 О С - прим. Ред.), Які допускаються в системі ГВП, хоча , справедливості заради, слід зазначити, що сталість температури гарячої води хоч і не впливає на ефективність системи гарячого водопостачання, але залишається відчутним ознакою її споживчого досконалості. Тому новий підхід до проектних рішень вузла ГВС повинен враховувати це.
На малюнку показані дві принципові схеми вузлів приготування гарячої води - традиційна і раціональна.
У традиційній схемі регулятор перепаду тиску 2 забезпечує стійку роботу регулятора температури 3, що, тим не менш, як ми вже переконалися, не призводить до економії теплової енергії. Більш того, скорочення витрат теплоносія, викликане роботою регулятора 3, призведе до його перетікання до інших споживачів, в тому числі, до систем опалення, велика частина яких не оснащена досконалою автоматикою, і це призведе не до зменшення витрати палива на джерелі теплопостачання, а, навпаки, до його збільшення.
В раціональної схемою дросельна шайба 5 забезпечує стабільний витрата мережної води, а регулюючий клапан 6, встановлений на байпасній лінії відносно невеликого діаметру, забезпечить підмішування потрібної кількості холодної води в тих випадках, коли вода в водопідігрівачів 1 нагріється до дуже високої температури. При незмінній витраті теплоносія, лімітованим дросельної шайбою 5, і скорочення споживання гарячої води теплова потужність водоподогре- Ватель 1 зменшиться, що приведе до підвищення температури в зворотному трубопроводі Т2. При цьому котлу на джерелі теплопостачання, як би далеко він не перебував, що приймає теплоносій з більш високою температурою, потрібно менше газу, щоб підігріти теплоносій до заданої в трубопроводі Т1 температури.
Можливо, прихильник сучасних упакованих до межі усіма можливими приладами автоматики модулів, з яких тепер прийнято збирати теплові пункти, прочитавши все це, скривився, криво посміхнеться і обурено вигукне: «Який примітив! Знову ці допотопні дросельні шайби! Європою тут і не пахне! ».
Він буде прав. Якщо судити про ступінь досконалості ІТП за кількістю застосованих в ньому виробів, зроблених в Європі або в Китаї за європейським зразком, то побудований за раціональної схемою тепловий пункт можна було б віднести до числа самих недосконалих. Але тільки судити про ступінь досконалості теплового пункту слід не за кількістю встановлених в ньому дорогих і красивих приладів, а по його ефективності.
Ефективність автоматизації обладнання теплового пункту в системі централізованого теплопостачання (ЦТ) - це не тільки здатність скоротити споживання тепла в тій будівлі, де це обладнання встановлено. Цю здатність європейська автоматика демонструє вельми переконливо. Але по-справжньому ефективної автоматизації може бути тільки тоді, коли вона скорочує споживання палива на джерелі теплопостачання. А цю найважливішу задачу автоматика європейського зразка, встановлена в теплових пунктах на українських системах ЦТ, вирішити не може. Більш того, будучи встановлена на окремих об'єктах розгалуженої системи, вона лише посилює фінансові проблеми теплопостачальних організацій, які отримують від споживачів все менше грошей, але вимушених платити за незмінне кількість спалюваного в котлах палива.
Суть проблеми полягає в тому, що на відміну від європейських систем ЦТ, спочатку побудованих на засадах місцевого кількісного регулювання, наші теплофікаційні системи проектувалися і будувалися з урахуванням постійної витрати теплоносія при центральному якісному регулюванні. Тому не властиве нашим системам теплопостачання місцеве кількісного регулювання реалізоване найдосконалішими і досить дорогими приладами автоматики, в кінцевому підсумку, працює не на енергозбереження, а на руйнування теплопостачальних організацій.
Вулиці наших міст переповнені нині іномарками, але від цього ми не стали ближче до Європи. Ми відчуємо себе європейцями тоді, коли українські опалювальні котли будуть спалювати в перерахунку на кожного з нас стільки ж газу, скільки припадає на кожного європейця. І кількість використаних для цієї мети європейських виробів не має ніякого значення.
Головне - досягти результату.