Як і на рівнинних територіях, формування грунтів в гірських областях відбувається під впливом факторів почвообразова-ня. Однак якщо на рівнинних територіях дію чинників грунтоутворення змінюється поступово і послідовно, то в гірських областях в зміні цих факторів відзначаються динамічний-ність і контрастність в зв'язку зі зміною висоти місцевості над рівнем моря.
У напрямку до вершини на кожні 10,5 м підйому атмо-сферними тиск в середньому зменшується на 1 мм, а температура повітря знижується на 0,4-0,6 ° С, на кожні наступні 100 м висоти. З підйомом в гори підвищується також інтенсивність сол-кінцевих радіації, але одночасно посилюються і втрати тепла.
Зі збільшенням висоти до певного рівня в горах увеличива-ється і кількість опадів, тоді як тривалість вегетаційного-го періоду скорочується.
Зі зміною клімату в вертикальному напрямку змінюють-ся і рослинні співтовариства і грунту, які в гірських облас-тях розташовуються поясами, або зонами. Ця закономірність формування та розміщення ґрунтових зон, яка спо-ється в гірських областях при русі від підніжжя до вершин, і виражає сутність закону вертикальної зональності грунтів, вперше встановленого В. В. Докучаєвим.
Вершини високих гір покривають вічні сніги і льодовики. У вершин гір, нижче вічних снігів і льодовиків, розташовані гірничо-тундрові грунту. Вони зустрічаються в горах Кавказу, Уралу і Сибіру. Гірничо-тундрові грунту змінюються гірничо-луговими, кото-які формуються під травами альпійських і субальпійських лу-гов. Нижня межа гірничо-лугових грунтів в горах Кав-каза знаходиться на позначці 1800 м, в Карпатах, на Алтаї і Уралі-ських горах - 1200 м. Горно-тундрові і гірничо-лугові грунти використовуються як пасовищні угіддя.
Пояс з відмітками 1200-1800 м (Кавказькі гори) покритий хвойними лісами, що складаються з ялиці, смереки, сосни, модрини і кедра. Це зона гірської тайги з гірськими підзолистими грунтами. Нижче залягає пояс широколистяних лісів з бука, граба, дуба і каштана. Широколистяні ліси на Кавказі, в Криму і Кар-патах займають смугу від 300-400 до 1200-1300 м. Під ними формуються гірські бурі і гірські сірі лісові грунти, частково використовуються під ріллю, сади і виноградники.
Біля підніжжя Кавказьких гір на висоті менше 400 м сформиро-валися гірські чорноземи. Поширені вони також в Середній Азії, Криму, на Південному Уралі. На гірських чорноземах здійняла-ють зернові, овочеві та технічні культури. На Кавказі і в горах Середньої Азії нижче чорноземів розташовані каштанові грунти.
Отже, в гірських областях при русі від підніжжя до вершини вертикальні грунтові зони змінюють одна одну в такій же послідовності, як і широтні грунтові зони рівнинних територій при русі від екватора до полюса.
Істотний вплив на грунтоутворення надають різно-образие материнських порід і рельєф, який характеризується конт-растностью форм і великим розчленуванням.
В сільськогосподарському відношенні гірські грунти використовують-ся дуже різноманітно. Значні площі гірських областей покриті субальпийскими і альпійськими луками, які є-ються цінними природними сіножатями і пасовищами. У цих областях зосереджені великі лісові масиви, що виконують водоохоронні та грунтозахисну роль.
Багато гірські грунти придатні для вирощування винограду, цитрусових, чайного куща, бавовнику, плодових, овочевих та інших культур. Але при використанні цих грунтів необхідно за-ботіться про запобігання ерозії. Щоб гірські грунти не раз-мивалісь водою, змінюють поверхні схилів, нарізаючи тераси у вигляді гребенів, ступенів, траншей, канав. На крутих схилах не проводять суцільний рубки лісів, на полонинах тварин випасають планомірно.
Оброблювані землі зосереджені переважно в об-ластях пологих передгір'їв, річкових долин і низьких гір.