Годуємо сільськогосподарських тварин соєю
Навколо сої при відгодівлі тварин є багато різних полярних думок. Але є факти, яким можна довіряти (ну, принаймні я довіряю).
Створений в 80-ті роки «сухий» метод годування тварин за допомогою комбікормів поряд з безперечними перевагами їх зберігання і мінімізацією ручної праці на сьогоднішній день призвів до масових захворювань тварин силікоз легенів, хвороб шлунка і т.п.
Сухі кормосуміші після жорсткої термічної обробки містять лише частину природних речовин і сполук, що знаходяться в натуральній сировині. До того ж ціна на збалансований комбікорм набагато перевершує ціну сировини, що використовується для його приготування.
Якщо до цього додати, що більшість тваринницьких господарств вирощує сою, горох, пшеницю і т.д. а також згадати стару технологію приготування кормів, що включає операції запарювання сировини, перемішування в процесі приготування і дроблення з метою кращого засвоєння, то стає очевидною необхідність у створенні технології приготування вологих кормосумішей в самих господарствах. При цьому на відміну від «дідівського» методу приготування вологих «мешанок», технологія приготування повинна бути менш трудомісткою і енерговитратній.
В якості окремого випадку застосування «мокрою» технології приготування кормів можна навести технологію переробки соєвих бобів (складають білкову основу, практично, будь-якого комбікорму).
Відомо, що соєвий біб - комора незамінних амінокислот, поліненасичених жирних кислот, полі- і моносахаров, вітамінів груп В, С, Д, ряду мікроелементів. Наявність в сирої сої ряду шкідливих сполук (інгібітор трипсину, уреаза та інших ферментів) вимагає застосування обов'язкової термічної обробки, що поряд з процесом замочування, як правило, веде до подорожчання процесу переробки, роблячи його в десятки разів дорожче в порівнянні з переробкою зерна пшениці.
Відносна дешевизна і тривалість зберігання кінцевого продукту сої, отриманого за допомогою екструдера - апарату, що створює високий тиск і, відповідно, температуру, не виправдовує низька якість кінцевого продукту у вигляді соєвої макухи або шроту, тому що останній втрачає велику частину вітамінів, жирів у вигляді унікальних лінолевої і ліноленової кислот і т.д. До того ж, як показали дослідження, інгібітор трипсину не инактивіюється до безпечного для живих організмів рівня.
В даний час в Україні набули широкого поширення так звані «соєві корови» - апарати, в яких відбувається теплова обробка дрібно подрібнений сої за допомогою пари.
Енергомарнотратні парогенератора широко відома і цей недолік не може бути компенсований відносно високою якістю кінцевого продукту - соєвого молока. До того ж, «соєві корови» виробляють близько 30% Окари - осаду у вигляді клітковини, целюлози і т.п. що в умовах товарного виробництва худоби створює значні труднощі в рівномірному розподілі корму.
Ще одним чинником, що знижує поживну цінність молока, виробленого «соєвими коровами», є багаторазове замочування й промивання бобів, що призводить до вимивання водорозчинних білків, крохмалю і цукрів. У більшості подібних технологій оболонки соєвих бобів ще й обдирають або лущаться, що також призводить до втрати корисних речовин. Щоб уникнути забруднення навколишнього середовища відходами виробництва, стічні води, які утворюються при експлуатації «соєвих корів», доводиться піддавати дорогої очищення.
Таким чином, застосування соєвого молока, одержуваного за традиційними технологіями, не дозволяє реально знизити собівартість відгодівлі молодняка великої рогатої худоби і поросят.
Цих недоліків позбавлена інноваційна технологія переробки ТЕКМАШ®, яка полягає у виготовленні 28% -ї соєвої пасти з наступним розведенням її водою до консистенції соєвого молока. Технологія не вимагає попереднього розмелювання - перемішування, теплова обробка і гомогенізація суміші в установці ТЕК-СМ відбуваються одночасно внаслідок використання ряду ефектів гідродинаміки.
Пар і теплообмінники в нашій установці не використовуються, що дозволяє віднести установку до високоефективного енергозберігаючого обладнання (для переробки 1 кг соєвого зерна потрібно 0,5-0,6 кВт х год електроенергії).
Замочування бобів за технологією ТЕКМАШ® проводиться одноразово і вода, що залишилася у ванні після набрякання сої, попадає в бункер установки. Тобто, все що перейшли в неї в процесі замочування водорозчинні корисні речовини потрапляють в пасту. Не потрібно також лущення і обдирання соєвих бобів. Іншими словами технологія ТЕКМАШ® - безвідходна і екологічно чиста.