У Криму крім Чорного і Азовського морів є ще одне. Правда, його називають і затокою, і озером. Насправді ця водойма - рідкісне переплетення води і суші загальною площею трохи більше 2500 квадратних кілометрів. Водойма до того дрібний і звивистий, що по ньому часом слід довго йти, щоб вода була хоча б по коліно. Що складається з численних островів і півостровів, він відокремлює Крим від основного материка.
Отже, представляємо вашій увазі Гниле море. У Криму його називають інакше - Сиваш. В інтернеті це слово представляють, як кримськотатарське назва «бруду». Однак тут все не так однозначно. Місцеві жителі «Сиваш» називають вузькі довгі затоки водойми, а саме море вони величають «Чуваш». А «бруд» на татарською звучить зовсім по-іншому: «писрак» або «ласпі».
Сиваська грязь
У будь-якому випадку в гнилому морі дійсно унікальні грязі, про які варто сказати окремо. Містять вони високу концентрацію мікроелементів і ряд органічних сполук, які благотворно впливають на людський організм. Серед них можна особливо виділити:
Вода в Сиваші солона - солоніша в кілька разів вод Світового океану. Її тут називають «ропа», тобто сольовий розчин сильної концентрації. Сиваську ропу використовують, як засіб від багатьох недуг:
- При стоматологічних проблемах: гінгівіті і пародонтозі;
- При захворюваннях суглобів: артрити і поліартрити;
- Проблеми зі шкірою: псоріаз, дерматит, акне;
- Захворювання ВДП (верхніх дихальних шляхів);
- Гінекологічні та урологічні хвороби.
Ванночки із застосуванням ропи вважаються дуже корисними для шкіри, нервової та імунної систем організму. Єдине захворювання, при якому не рекомендуються Рапов ванни - прогресуючий тромбофлебіт.
Багато хто приїжджає до Криму, переслідуючи одну мету - побувати на Сиваші і випробувати його «чудесні» бруду на собі. Кажуть, що ефект просто фантастичний: організм як ніби оновлюється, втома знімається миттєво, шкіра стає оксамитовою. І настрій відмінний, адже сама процедура дуже приємна. Сидиш собі в грязі, а знизу обдають «бульбашки» газу - прямо, як в джакузі.
В ропі містяться не тільки «рідні» озерні мікроелементи, а й ті, що приносяться ззовні. Тому знаменита Сиваська грязь знаходиться в максимально зручною консистенції, щоб з неї можна було робити лікувальні аплікації на тіло. І змивати їх теж зручно: не надто великою кількістю ропи, яку можна при бажанні з'єднати з теплою водою.
Останнім часом Сиваш став обростати рослинністю: водоростями, наприклад. «Діатомеї» тут розвиваються дуже швидко і викликають «цвітіння» озера, коли вода стає яскраво зеленої і тримається такий кілька днів. Тут «живе» дуже рідкісна водорість - «дуналіелла Саліна». Вона здатна виробляти велику кількість каротиноїдів, до складу яких входить бром, йод, ортоборна кислота і біоактивні речовини. Вообщем, сиваські водорості корисні з точки зору підтримки здоров'я, молодості і тонусу.
Водні і наземні мешканці озера
Незважаючи на сильну сіль (в північній частині водойми - більше 20%, в південній - понад 85%), озеро насичене організмами. Можна сказати, що їх навіть багато для таких умов: майже 40 видів різних молюсків і 16 видів ракоподібних. Зустрічається тут і риба-голка, а в Східному Сиваші живе «делікатес» - камбала-глоса, яка «знайшла» воду Гнилого моря оптимальним умовою проживання.
До речі, свою назву «Гниле море», воно отримало через неприємного запаху, який особливо відчувається влітку. Чому? Сильно мінералізована вода прогрівається, виділяючи гнильний запах.
Правда, цей факт абсолютно не заважає гніздування тут величезної кількості пернатих птахів. Навпаки, місцевий ландшафт їх дуже приваблює. Ті, хто тут бував, кажуть, що часом ногу нікуди ставити, так багато гнізд з кладками яєць.
Затоки та лимани, якими багатий Сиваш, насичені пташиним кормом. Птахи охоче сюди прилягають під час міграційних перельотів восени і навесні. Ось список лише деяких птахів, які тут були зареєстровані: частина їх навіть занесена в Червону Книгу (К.К.):
- Беладона або журавель степовий (К.К.);
- Стрепет (К.К.);
- Сапсан (К.К.);
- Боривітер степовий (К.К.);
- Беркут (К.К.);
- Чайка-реготуха;
- Сіра чапля;
- Крячок-чеграва (К.К.).
Для орнітологів тут оптимальне місце, щоб простежити повадки пернатих. Так за ними навіть непрофесіоналові цікаво спостерігати: одні метушливо бігають туди-сюди, хтось важливо ходить в пошуках здобичі, інші ширяють у повітрі над водою.
Дика природа на Сиваші різноманітна своїми барвами. То вона безлика і безбарвна, то раптом починає пістрявити багатоцвіттям, починаючи з кінця весни. Лугові квіти - маки, волошки - спалахують то тут, то там червоними і бузково-блакитними вогниками.
До середини літа пейзажі стають іншими: зникають яскраві фарби, на зміну їм приходять сірі і тьмяні зелені. Але природа навколо ніби «розмовляє»: легким шелестінням ящірок, колиханням трав, гомоном птахів. І дивна річ, повітря такий насичений, що неможливо надихатися, незважаючи на характерне присутність в його складі йоду.
«Жах» Сиваша
Вітри на Сиваші бувають неабиякими: з'являються «нізвідки» і ганяють нескінченні хвилі. Гниле море хоч і вважається мілководним, але таїть в собі багато небезпек. Особливо це стосується рибалок і браконьєрів, які спрямовуються сюди, щоб зловити що приходить на нерест рибу. Якраз і у камбали-глоси починається жор, ще й кефаль тут нереститься.
Норовливі хвилі запросто перевертають не тільки маленькі суденця, але й цілі автомобілі. І тонуть горе-рибалки, передчасно закінчивши своє життя.
Найчастіше їх тіла не знаходять. Але місцеві жителі говорять, спливають раптом потопельники, яких давно перестали шукати. Жахливе видовище, коли вони начебто виринають з-під води і тримаються так наплаву, «стоячи». Одна з найстрашніших загадок Сиваша - скільки утопшіх «ховають» її темно жовті води?
Пару слів наостанок ...
Але не будемо про сумне! Сьогодні Гниле море в Криму - це коштовність, яку нам подарувала Природа. Що нам цілющі води «Мертвого моря», коли вся таблиця Менделєєва знаходиться в рідних пенатах: зворушлива, напівдика, безстрашна, чуйна.
Читайте також
Гурзуф - невелике і симпатичний курорт на березі Чорного моря. На його простори "тягнуло" мандрівників, письменників і поетів. На їх перебування і діяльність вказують багато гурзуфські достопримечат.
Прекрасної візитною карткою Фороса є Церква Воскресіння Христова, що стоїть на скелі серед гір. Дивно в ній все: від події, в честь якого її й побудували, до місця розташування.
Білий Лівадійський Палац на березі Чорного моря в Криму - це торжество архітектурного генія Н.П.Краснова. Недарма його ще молодою людиною призначили на посаду головного архітектора Ялти. Він створив.