На вулиці Вокзальній в Горках у розпалі ще одна «будівництво століття». Це палац льодових видів спорту.
Ремонт дахів в снігопад, відсутність готелі, вокзалу, а також з якими «сюрпризами» стикаються городяни, - все це у фоторепортажі «Салiдарнасцi» про підготовку до «дожинки» в Горках.
Спостерігати за перетвореннями райцентрів, на долю яких випали «Дожінкі», одне задоволення. Пригадується Орша, Мозир, Полоцьк, Молодечно ... І скрізь приблизно однаковий результат - будівництво амфітеатру, льодового палацу або спорткомплексу, благоустрій набережної і центральних вулиць (з фасаду). Як правило, з варіаціями ці зміни зачіпають всі міста, які взяли свято трудівників села.
Ідея відвідати Горки, які стали черговою столицею «Дожинок», виникла після того, як прем'єр-міністр Михайло Мясникович зажадав прискорити підготовку міста до свята.
Влада дійсно прискорилися. Перше, що кинулося в очі на залізничній станції - відсутність вокзалу.
Його спішно приводять в порядок, а роль залу очікування і кас виконує будівлю приміських квиткових кас. У 15-градусний мороз очікують поїзда «Комунари-Брест» в крихітний зал не поміщаються, у двох віконець - величезні черги, а переважна більшість пасажирів мерзне на пероні.
-транспорт рідко ходить, - розповідають студенти, які очікують поїзд. - «Брест - Комунари» - через день, по непарних. На нього і квитків часом не купити. Самі бачите, що в робочий день твориться, в вихідний доводиться перекладними через Оршу добиратися.
З автобусами ситуація не краща. До Мінська ходить маршрутка і один рейсовий автобус, який знаходиться в дорозі близько восьми годин. Відстань від Мінська до Гор - близько 300 кілометрів. Щиро дивує відсутність нормальних комунікацій зі столицею, адже в сільськогосподарській академії навчається понад 10 тисяч студентів очної та заочної форми навчання. Погане повідомлення стало тим самим «вузьким горлечком в пляшці», про який ніхто особливо не замислюється, «причісуючи» місто до майбутнього свята.
- У студентів тут проблем мало, - діляться супутники по маршрутці, що прямує в центр міста. - Гуртожитків вистачає, та й житло їм охоче здають. Цілий бізнес організувався. Побудувати квартиру і здавати студентам.
Дійсно, про те, що Горки - місто студентське, підтверджує десяток кафе, піцерій і велика кількість молоді на вулицях. У студмістечку і на території академії і того більше. Саме тут б'є ключем академічна життя, і саме тут збираються спиляти найбільше дерев в рамках благоустрою міста перед «дожинки».
Вперше жителі Гір забили тривогу, коли дізналися, що за проектом благоустрою міста перед святом повинні спиляти більше 900 дерев на території міста. Частина дерев спиляти на території парку, частина - у сільськогосподарській академії. Там повним ходом йде будівництво амфітеатру.
Вирубують дерева і вздовж вулиці Вокзальній. Там будують черговий подарунок до «дожинки» - Палац зимових видів спорту.
- Ми обидві живемо на Вокзальній, - каже одна з сусідок. - Ці дерева закривають нас від пилу і вихлопних газів, а якщо їх зрубають, буде нелегко. Те, що будують льодовий палац, воно може і добре, але чому за рахунок погіршення наших умов життя?
Будинки на вулиці Вокзальній
Мешканці розповіли, що начальство «схитрував» та збір.
- Вони зігнали на нього всіх виконкомівських, а потім в резолюції підписали, що більшість - за вирубку, - відзначили співрозмовники.
Побродивши у майбутнього амфітеатру і подивившись на радісних будівельників, бадьоро махають ломами на 15 градусному морозі, розговорилися з літньою мешканкою будинку, вікна якого виходять на майбутній амфітеатр.
- Вони пиляють тільки хворі дерева. І добре, що парк упорядковують, а то раніше тут були пляшки та недопалки, - каже співрозмовниця. - Та й молоді краще - це ж все для них.
Дізнатися думку студентів з приводу майбутніх благоустрою вдалося відразу.
- Нам якось все одно: і амфітеатр, і льодовий палац, - кажуть хлопці на зупинці. - Ми на канікули влітку їдемо. А ось те, що до Гор добиратися важко, - це проблема.
У 1986 році будинок Горецького включили в «Збір помнiкаў гiсториi i культури Беларусi». Зараз будинок гниє, хоч і обкладений силікатною цеглою, а мешканці вимагають або поліпшити їм умови проживання або надати нове житло. Влада ж пропонують будинок знести, а на його місці поставити пам'ятний знак або меморіальну дошку. Звичайно, якби в Горках жило хоча б 3-4 видатних діяча національної культури - можна було б вибирати головних і другорядних. Але знести будинок, в якому вийшов би прекрасний музей знаменитого білоруса і поставити на його місці пам'ятний знак, звичайно, простіше.
«Дайте нам нормальні умови життя! А то перед «дожинки» в туалет на дворі ходимо з ліхтариком! ». Хто з городян навряд чи дочекається допомоги напередодні грандіозного свята трудівників села - про це в другій частині фоторепортажу «Салiдарнасцi» про підготовку Гор до «дожинки».
Говорячи про ремонт і умовах життя деяких городян, не можна не згадати будинок №2 по вулиці Радянській, який знаходиться буквально в ста метрах від площі Якубовського.
- Живемо тут з 1985 року, - розповіла кореспонденту «Салідарнасці» жителька Надія Вікторівна. - Всі мешканці страждають від того, що в будинку немає туалетів. Один - на вулиці. Ми не просимо від влади нові квартири - проведіть нам туалет в будівлю.
Будинок звели в 1958 році і вбиральню не передбачили проектом. По суті це барак, розбитий на два крила, із загальними кухнями.
- Вода є тільки на загальній кухні, - скаржаться мешканці. - Все в аварійному стані: проводка, коридор ... Але нам відповідають, що немає грошей. Під знесення ми теж не йдемо. Ходили до голови району, але так як фондів немає, нам відповіли відмовою.
Комісії, які досліджували стан будинку, поки вирішили замінити вікна та двері.
97-річна Анастасія Гроза, живе одна. Учасник війни і ветеран праці днює разом з найкращою подругою, яка молодший за неї на десять років. В цьому будинку Анастасія Олександрівна живе з самого початку.
- Чи не було тут ремонту, - згадує вона. - Випросили, щоб нам перекрили дах в 1986 році. Газ провели тільки в дев'яностих, коли вже не стало гасу.
На кожній кухні плити без конфорок і ручок. Мешканці знімають їх, щоб не крали.
- Ми самі встановили графік чергувань, щоб прибирати. Плюс помаленьку ремонтуємо своє житло, - продовжують місцеві. - Дайте нам нормальні умови життя! А то перед «дожинки» в туалет на дворі ходимо з ліхтариком!
До слова, сьогодні в Горках стоять два пам'ятники вождю світового пролетаріату. Перший - у будівлі райвиконкому, другий - біля бібліотеки сільськогосподарської академії.
- Ми до нього звикли: що є, що немає його, - поділилася думкою місцева жителька Любов Ігорівна. - Може і потрібно його прибрати або перенести, але ж на це потрібні гроші.
- Якщо комуністам він потрібен, нехай і піклуються про нього, - підтримав діалог чоловік на зупинці. - Краще зверніть увагу: чому даху взимку ремонтують?
З ремонтом дахів в центрі міста дійсно щось незрозуміле. Кілька покрівель будинків на центральній площі активно ремонтують. І це в розпал зими, на 15 градусному морозі і при снігопаді ...
- С потоків ллє. Вогкість і холод, - ділиться жінка у дворі одного з будинків. - Хто це придумав - взимку ремонтувати? Чому влітку не зробити?
Тут же, навпаки райвиконкому, варто ще один «головний біль» місцевого начальства і всіх приїжджих - легендарний готель «Проня», ще недавно шокувала постояльців своїми інтер'єрами.
Зараз готелі в Горках немає. Майте на увазі, якщо ви зібралися відвідати місто з ночівлею! Поруч з готелем ударними темпами ремонтують кінотеатр.
Дітвора у райвиконкому про «Дожінкі» теж чула.
- Наш дитячий парк ремонтують, дві гірки поставили, - радіють діти.
Дійсно, парк - один з об'єктів, на якому кипить робота. Між гойдалок і фігурок звірів височіють гори бордюрів. Тут ходять похмурі робітники з ломами напереваги.
На вулиці Вокзальній, залишаючи місто, зустрічаю ще одну «будівництво століття». Це палац льодових видів спорту.
А буквально через 200 метрів бачу ось таку нинішню автостанцію.
Звичайно, одноденна прогулянка не показала всій підготовки міста до «дожинки», однак і побаченого вистачило з лишком ...