Мал. 1. Плитковий дольмен
Термін дольмен (від бретонського dol - стіл, maen - камінь) ввів в обіг французький археолог Боден (Baudin) на початку XIX століття, означає - ка-менная плита-дах, поставлена на стіни будь-якої конфігурації.
При дослідженні дольменів найбільше пора-зіло мене таке конструктивно-ідеологічне про протиріч: з одного боку - сама конструкція доль-мена і його естетична концепція дуже нагадує дитячі пісочні або пластилінові споруди, наївні і нехитрі, самодостатні самим фактом свого виникнення; з іншого боку - вражає той факт, що багатотонні плити, з яких складені дольмени, підігнані одна до одної з унікальною точністю (див. на кольоровій вкладці фото 9, 10). При настільки ювелірної обробці стиків самі плити, особливо зовнішні поверхні і нестиковие торці, оброблені вельми грубо або взагалі не оброблені. Прикраса дольменів практично пів-ністю відсутня, за винятком дуже рідко зустрічаються зиґзаґоподібних візерунків і треуголь-ного орнаменту та ще більш рідкісних і спірних пет-рогліфов. При вивченні технології будівництва дольменів, місць розташування дольменів комплек-сов і особливостей виходів пісковиків у мене офор-мілась не зовсім звичайна гіпотеза про те, як строї лись дольмени. У загальних рисах гіпотеза звучить так: блоки, з яких складалися дольмени, які не вирубувалися з пластів пісковика, а відливалися з природ-ного піщано-цементного бетону. Основні постулати гіпотези:
1. Дольмени (окремі елементи) відливалися з піщано-цементної маси.
2. Піщано-цементний розчин видавлювався з надр на поверхню безпосередньо на місцях гео-логічних розривів (надвигов).
Мал. 2.
Заливка пяточного каменю в земляну опалубку.
Мал. 3.
Заливка першої бічної плити
Мал. 4.
Заливка другий бічний плити.
Мал. 5.
Установка бічних плит під кутом.
Мал. 6.
Формування опалубки грунтовій засипанням і заливка передньою і задньою плит.
Мал. 7.
Заливка плити даху дольмена.
Мал. 8.
Земля забирається через отвір і дольмен готовий.
Отже, спираючись на перший постулат, опишу техно-логію зведення самого поширеного пліточ-ного дольмена (дольмен будувався з 6 багатотонних плит: одна - фундамент, або п'ятковий камінь, дві бічні плити, фронтальна плита, задня плита і плита-дах).
На місці майбутнього дольмена відривався в землі котлован і в нього заливався піщано-цементний розчин. Так створювався фундамент майбутньої будови, або п'ятковий камінь (рис. 2). Майбутні просадочні процеси могли приводити до розламування п'яткової-го каменю на кілька фрагментів. Схоплювання ра-створу могло відбуватися протягом декількох ме-сяців або навіть років, і за цей час майбутній камінь міг легко піддаватися механічній обробці. При необхідності можна було нарізати стикувальні жолобки і бортики.
Потім прямо на п'ятковому камені заливалася буду-щая бокова стінка. Після того як розчин набирав необхідну конструктивну міцність, плиту з по-міццю важелів ставили на «торець» (рис. 3). З тієї ж технології заливалася плита протилежної стінки і так само ставилася на «торець» (рис. 4). Якість піщано-цементного розчину було найрізноманітнішим, і тому у деяких дольменів на бічних плитах чітко видна вертикальна стратифікація - це свиде-ність про те, що структура даної плити форми-рова так, якби дана плита лежала горизонталь-но. Приклад: бічні плити центрального дольмена на річці Жане, дольмени річки Пшада.
Бічні стінки мали на розпірках, Накло-ня назустріч один одному під невеликим кутом. Сну-ружі бічні стінки підпирали необробленими скельними уламками - контрфорсами (рис. 5).
Використовуючи земляну засипку, суміш каменів і гли-ни (за даними СВ. Валганова, саме такою сумішшю насипали курганообразние насипу над дольменами), формували опалубку для фронтальної і задньої стін-ки. Причому засипку робили не відразу на всю висоту, а поступово, в міру заливки (рис. 6). Якщо перерва-ви між заливками були значними або изме-нялся складу піщано-цементного розчину, то на плиті формувалася чітко помітна межа (див. На кольоровій вкладці фото 11). Зрозуміло, що пов'язане-ня з бічними плитами і при наявності пазів було абсолютним.
Можливо, отвір у фронтальній плиті виготовляли шляхом вставляння в опалубку заставної (дольменами втулки) (рис. 6, 7). Але цілком можливо, що отвір просто висвердлюють, поки розчин не набрав фортеці.
По завершенні заливки передньою і задньою пли-ти-стінки весь дольмен опинявся похованим під земляним курганом-опалубкою. Вершина кургану-опа-лубки вирівнювався, і на неї заливали плиту-даху-шу. Нижня поверхня плити-даху - плоска, ідеально стикається з плитами-стінами (рис. 7). І в цьому немає нічого дивного. Ідеальне со-дотик елементів при технології заливки - природна властивість цієї технології і, мабуть, нікого не здивує. А ось добитися такої ж ідеальної кладки навіть з високоякісних цегли, виготов-лення за сучасними технологіями, не вдасться навіть найкваліфікованішим мулярам. Вже не кажучи про те, як стикуються відлиті в металеві форми з дотриманням всіх ГОСТів великогабари-ні блоки ФБС або плити перекриття!
Якщо уважно придивитися до верхніх пли-там дольменів, то можна побачити чіткі і явні сле-ди литого процесу (див. На кольоровій вкладці фото 12). Верхня поверхня плити-даху має вигляд абсолютно дикого каменю. А ось бічні поверхно-сти плити-даху дуже цікаві. У деяких дуже великих дольменів, наприклад на річці Пшада, видно сліди бічний опалубки, що обмежує розтікання розчину по колу і надає плиті-даху прямо-вугільну форму. У тому ж місці, де розчинна «ле-пішак», що формує плиту-дах, була ограниче-на тільки пластичними властивостями розчину, видно характерна межа-виливок переходу горизонтальній площині-опалубки в вертикальну природно сфор-мировалось торцеву поверхню плити-даху (див . на кольоровій вкладці фото 13).
Можливо, дольмен в такому засипаному вигляді сто-ял кілька місяців або років. Розчин набирав кре-пость. Потім залишалося дольмен відкопати, через від-верст витягти землю з нього і «здати в експлуата-цію» (рис. 8).
При будівництві (складових дольменів склад-них не з 6 плит, а з більшої кількості бло-ков) також заливався п'ятковий камінь. Потім наси-палась земляна опалубка і в неї заливали розчин. Розмір заливаються блоків, мабуть, визначався ко-лічеством видобувається розчину або його якістю (часом схоплювання), а також часом доставки від джерела до будівельного майданчика. Стиковоч-ні шви виходили ідеальні, а форма блоків міг-ла бути найхимернішої (круглі дольмени на річці Жане, складений дольмен на горі Нексис).
Коритоподібні і монолітні дольмени. Ко-ритообразние дольмени висічені в вигляді «корита» із суцільної скелі і зверху накриті плитою-дахом. Монолітний дольмен зберігся всього один в руслі річки Годлік, цілком виточений через отвір.
Найімовірніше, спираючись на другий постулат, обгрунтування якого я дам нижче, в місцях виходу піщано-цементної маси утворювалися величезні скупчення твердне розчину. У разі, якщо було достатньою кількість свіжої піщано-цемен кімнатній маси відповідної якості і вдалим розташування цього природного освіти, масте-ра досить легко могли з неотверділі піщано-цементного конгломерату виточити і корито, і пор-тал, і повністю замкнуту камеру.
Технологія лиття каменю повністю пояснює фантастичне різноманіття конструктивних рішень-ний і якість сполучення будівельних конструк-цій.
Тепер переходимо до розгляду другого посту-лата. Піщано-цементний розчин видавлювався з надр на поверхню безпосередньо на місцях гео-логічних розривів (надвигов).
Отриману залежність розташування дольменів щодо геологічних розривів Кондряко-ви спробували пояснити наступним чином: «При-уроченность дольменів і інших святилищ до надвігамі-вим зонам дивує, і вона може мати дві причини: саме уздовж цих зон найчастіше зустрічаються ж-корисної руди , в тому числі сферосідеріти, окислен-ні до лімоніта; вплив можуть мати провідні зони надвигов, як канали для стимуляції творче-ського потенціалу ».
Мені все-таки здається, що наявність геологічних розломів створювало умови для виходу піщано-це-ментной маси на поверхню. Саме в цих міс-тах, ймовірно, і вироблялося будівництво по ви-шеопісанной технології. А в тих місцях, де піщано-ники утворилися значно раніше, до заселення цих територій, ніхто з остаточно сформи-рова пісковика нічого не видовбують. Про-сто не було в той час (в кращому випадку - початок бронзової доби) у місцевого населення технології обробки каменю.
Тепер міркування з приводу самої «піщано-цементної маси».
Про те, що вона існувала, можна предпол-жити на підставі двох реальних явищ нашого регіону. Перше - це грязьові вулкани. Друге - це піщані скельні масиви і каміння з химерний-вої структурою.
Отже, грязьові вулкани. Умовою формування грязьових вулканів є потужні товщі древніх пластичних глин, тектонічні розломи і тріщини в земній корі з виділенням вуглеводневих газів, що призводять до утворення зон високого тиску; наявність водних розчинів, що розм'якшують глинисті породи.
В. Н. Холодов (Геологічний інститут РАН) в своїй праці «Фізико-хімічна спадковість процесів осадового породоутворення в світлі со-тимчасових даних» розглядає процеси фізико-хімічної мінливості осадового породоутворення, зокрема, як приклад згадуючи Азв-во- Кубанський Елізіон басейн, розташований в молодої тектонічної западині і характеризує-ся різким тривалим низхідним тектонічним рухом, в результаті якого в западині накап-ливаются надпотужні осадові товщі, досягаю-щие 1 0 км і більше. Піщано-глинисті товщі в таких регіонах самі стають джерелом газоводних флюїдів; в них глини зазвичай уподібнюються поріс-тій гумі, насиченою морською водою і розмаїтості-ними газовими складовими.
У глинистих товщах, що занурюються на глибину 5-6 км і зазнають впливу високих тим-температур і тисків, при сприятливих умовах за-народжуються складні газоводние розчини. Саме такі газоводние флюїди утворюють зони разуплот-вати і аномально високі пластові тиски в гли-нах і породах-колекторах, і саме вони, а не про-зграя вода віджимаються з глин в лістріческіх розлив-ми та інші тектонічні порушення і спрямовують-ся по ним до земної поверхні в поровое простору-ство пісковиків або карбонатних порід.
В.Н. Холодов вказує, що зони розущільнення, флюидизации і аномально високі пластові тиску-ня є осередками формування висхідних по-струмів вуглеводнів нафтового ряду і високотемп-ратурних рудоносних розчинів; крім того, з ними генетично тісно пов'язане виникнення піщано-глинистих диапиров - кластіческіх ДАЕК, «горизон-тов з включеннями» і грязьових вулканів.
З грязьовими вулканами зрозуміло. Пояснимо, що таке діапіров і Дайк. Діапірових складка (діапіров) (від грец. Diapeiro - пробив його) - куполоподібна, анти-клінальная складка, що виникла шляхом видавлювання знизу високопластичних порід (сіль, глини), кото-які при своєму підйомі прорізають шари, що складають звід складки, і утворюють так зване ядро проти-Канія.
Біля кожного скупчення дольменів обов'язково знаходиться піщана височина з хаотично розташованими багатотонними брилами і ніде немає ознак каменоломні робіт. Типові діапіровие складки.
Дайка - вузьке, протяжне геологічне тіло, що залягають вертикально або крутопадающими і сєку-ний вміщують породи. Утворюється шляхом заповнення-ня тріщин розплавленої магмою або інший пластич-ної породою, яка, затвердевая, приймає пластинчасті форму. Якщо вміщає матеріал менш стійкий до ерозії, ніж порода, він з часом піддається розмиву і Дайк підноситься над окру-лишнього поверхнею у вигляді природної «стіни».
В районі Пшади за Геленджик є унікальна-ве природне утворення - складається з пісковиків-ка скельний масив «Сірі Монастирі». Це довжин-ва скельна гряда від 10 до 50 м заввишки і протяжен-ністю до 3 км, при цьому ширина масиву не більше 10 метрів. (Див. На кольоровій вкладці фото 14).
Стародавні будівельники дольменів могли розрізняти якість піщано-цементної маси, видавленою під-земними силами на поверхню через розломи. Пор-ції готового бетону вони переносили до своїх строї-них майданчиків, іноді розташованим на зна-ве відстані (наприклад, гора Нексис), і практично без будь-якого будівельного оборудо-вання зводили свої унікальні споруди, до сих пір вражають нашу уяву.
Шариков Юрій Миколайович