Як і в інших парламентарних державах парламентарна монархія в Іспанії характеризується великим значенням парламенту в системі органів державної влади.
Парламент - Генеральні кортеси мають двопалатну структуру. Нижня палата - Конгрес депутатів, верхня палата - Сенат.
Конгрес депутатів за Конституцією може включати від 300 до 400 депутатів, які обираються терміном на 4 роки на основі загального, рівного, прямого і таємного голосування. Вибори проводяться на основі пропорційного представництва по виборчих округах, якими є іспанські провінції (всього їх 50).
Верхня палата - Сенат є органом територіального представництва. Від кожної провінції в Сенат обирається 4 сенатора шляхом загального, вільного, рівного, прямого і таємного голосування. Сенат обирається на 4 роки.
Депутати і сенатори користуються парламентським імунітетом і можуть бути затримані тільки на місці злочину.
Палати встановлюють свої власні регламенти, самі встановлюють свої бюджети, обирають своїх голів. У кожній з палат передбачено створення постійної депутатської комісії, яка складається не менше ніж з 21 члена з пропорційним представництвом від парламентських груп. Вони володіють повноваженнями скликання палат на надзвичайні сесії, забезпечують реалізацію владних повноважень палат в період між сесіями. Комісія звітує перед своєю палатою про ухвалені рішення.
Конституція передбачає можливість делегування парламентських повноважень Уряду з конкретних питань і на чітко встановлений період, надаючи йому право видавати нормативні акти, що мають силу закону. Такі акти називаються законодавчими декретами. При надзвичайних обставинах Уряд може видавати тимчасові законодавчі акти - декрети-закони, які в обов'язковому порядку обговорюються в місячний термін на пленарному засіданні Конгресу депутатів.
Конституцією закріплена можливість народної законодавчої ініціативи. У цьому випадку потрібні підписи півмільйона виборців.
За пропозицією голови Уряду, схваленому Конгресом депутатів, Королем може бути оголошений референдум, результатикоторого мають рекомендаційний характер.
Конституція передбачає солідарну відповідальність Уряду за свою політичну діяльність перед Конгресом депутатів. Обидві палати можуть зажадати через своїх голів будь-яку інформацію та сприяння, які їм будуть потрібні від Уряду і зажадати особиста присутність членів Уряду на своїх засіданнях.
Питання про довіру Уряду спочатку обговорюється на засіданні Ради міністрів і після його затвердження може бути поставлений перед Конгресом депутатів. За своєю ініціативою Конгрес депутатів може поставити питання про політичну відповідальність Уряду, прийнявши абсолютною більшістю голосів резолюцію осуду.
За своєю ініціативою Конгрес депутатів може винести Уряду так званий «конструктивний вотум недовіри», запозичений з конституційного права ФРН, що включає одночасне пропозицію про нову кандидатуру голови Уряду.
Якщо Уряд ставить питання про довіру і Конгрес депутатів відмовляє йому в довірі, Уряд подає Королю заяву про відставку, після чого призначається новий голова Уряду.
Конституція передбачає також достроковий розпуск парламенту за ініціативою Уряду.
За поданням голови Уряду Король своїм декретом може розпустити Конгрес, Сенат або парламент в цілому і призначити нові вибори.
Проект річного державного бюджету розробляється Урядом, а Генеральні кортеси його розглядають, вносять поправки і приймають в остаточному вигляді.
Уряд утворюється з голови, його заступників, міністрів, державних секретарів, їх заступників і генеральних секретарів, що мають ранг заступників державних секретарів. Закон встановлює перелік центральних міністерств (всього 15).
Голова Уряду керує діяльністю Уряду і координує діяльність усіх його членів. Скликає та головує на засіданнях Уряду; скріплює своїм підписом акти, які видаються Королем.
Склад Уряду формується на парламентській основі. Після виборів в Конгрес депутатів Король (після консультацій з лідерами політичних партій, представлених у парламенті) пропонує через голови Конгресу кандидата на пост голови Уряду. Кандидат вносить на обговорення Конгресу депутатів свою програму і запитує вотум довіри палати. Якщо вотум довіри підтриманий абсолютною більшістю голосів, Король призначає особу на посаду голови уряду. Якщо вказане більшість не буде отримано, призначається нове голосування через 48 годин після першого. Для отримання вотуму довіри в цьому випадку потрібна проста більшість голосів. Якщо і при повторному голосуванні не буде отримано довіри, то за конституційною процедурою пропонуються нові кандидатури. Якщо в двомісячний термін жоден кандидат не отримає вотум довіри, Король розпускає обидві палати і призначає за згодою голови Конгресу депутатів нові вибори в Генеральні кортеси.
У разі призначення голови Уряду інші члени Уряду призначаються за його поданням Королем.
Державна рада - урядовий орган з консультативними функціями. Порядок його формування і компетенція встановлені Органічним законом 1980 р Консультації з Державною радою є обов'язковими у випадках, встановлених законом, та факультативними - у всіх інших. Рада діє в складі пленуму і постійної комісії. У складі пленуму працюють постійні радники, які призначаються декретом Уряду. Це можуть бути окремі міністри, державні радники, професори університетів і інші.