Омська геморагічна лихоманка - природно-очаговьгй вирозов.
Резервуар вірусів - ондатри, водяні щури та інші гризуни.
Переносники - кліщі Dermacentor pictus, можливо, інші кліщі цього роду, гамазові кліщі і блохи.
Механізм зараження. Зараження людини відбувається при контакті з інфікованими ондатра, через укуси кліщів, повітряно-пиловим шляхом в лабораторних умовах.
Найбільша частота захворювань зазвичай спостерігається в літні місяці в період активності кліщів.
Патогенез і патологоанатомічна картина
Вивчені недостатньо. В результаті вірусемії і гематогенної дисемінації вірусів розвиваються характерний капіляротоксикоз, ураження центральної і вегетативної нервової системи, ендокринної системи (наднирники). В ході хвороби формується стійкий імунітет.
Клінічна картина (Симптоми)
Інкубаційний період складає 3-10 днів. Початковий період хвороби протікає гостро, з високою лихоманкою, приголомшливими ознобами, головним болем і міалгія. Відзначаються розлита гіперемія обличчя і шиї, яскрава ін'єкція судин склер і кон'юнктиви. З перших днів хвороби можна виявити петехіальні елементи на слизовій оболонці порожнини рота, в зіві і на кон'юнктивах.
На відміну від кримської геморагічної лихоманки геморагічна висип при омської лихоманці відзначається не постійно (у 20-25% хворих), рідше спостерігається масивна кровотеча з шлунково-кишкового тракту та інших органів.
У період розпалу хвороби можливий розвиток менінгоенцефаліту. У 30% хворих виявляють атипову пневмонію або бронхіт; часто виявляється гепатомегалія. У деяких хворих можна відзначити скороминущу протеинурию.
Гарячковий період становить 4-12 днів, в останніх випадках лихоманка часто буває двохвильовий.
В гемограмі - лейкопенія з нейтрофільний зсув вліво, тромбоцитопенія, відсутність еозинофілів.
У період другої температурної хвилі можливий нейтрофільний лейкоцитоз.