Орфографічна пильність-вміння виявити в слові орфограмму.
Орфографічна пильність формується в результаті застосування спеціальної методики. Її розвиток починається з розрізнення в словах написаний за вимовою і написаний за правилами.
Для їх розрізнення учням пропонуються завдання: назвати, підкреслити написання або тільки одного типу, або обох типів.
Після ознайомлення з поняттями орфограмма і розпізнавальні ознаки орфограмм учні виконують вправи наступних видів:
- вказати (назвати) в словах розпізнавальні ознаки «точок» застосування правил;
-знайти (назвати, підкреслити) в словах орфограми або тільки в приставках (коренях і т.д.), або у всіх частинах слів (у всіх словах даної пропозиції).
Ці вправи виконують своє призначення за умови їх систематичного застосування в усі час вивчення орфографії в школі.
Розвиває орфографічну пильність робота, спрямована на навчання учнів самоконтролю, орфографічний розбір, диктант «Перевіряю себе», запропонований А.І.Кобизевим.
Основні причини орфографічних помилок:
-бідний словниковий запас
-відсутність орфографічною пильність
-вплив просторіччі, діалектів
-відсутність занять з узагальнення правил
-невміння користуватися словниками.
Попередження орфографічних помилок в письмових роботах учнів
У методиці орфографії є два розуміння сутності попередження помилок: попереджає їх появу вся система роботи з орфографії (М.М. Алгазина, Л.К. Назарова) і безпосереднє попередження помилок в окремих словах перед виконанням тих чи інших письмових вправ (М.Т. Баранов).
Спеціальна робота з попередження орфографічних помилок має дві форми: самоконтроль учнів за виконанням роботи і організована вчителем словникової-орфографічна робота.
Самоконтроль учня. Самоконтроль - навмисне перечитування учнем написаного з метою знаходження можливих помилок і їх виправлення.
РНО: Пишеться виправлене слово і 2 приклади на ту ж тему.
19) Види диктантів з російської мови та методика їх проведення.
Серед вправ, за допомогою яких відбувається формування умінь і навичок, використовується списування (просте і ускладнений), навчальні диктанти, а також вправи творчого характеру: конструювання словосполучень і пропозицій, викладу і малих форм; різні види граматичного розбору. У методиці розроблені різні види навчальних диктантів. Розглянемо їх види і прийоми проведення.
Диктант з картками зручний на перших етапах закріплення: діти записують слова, піднімаючи картку з досліджуваної орфограммой, що дозволяє вчителю бачити, у кого є труднощі. Так, при вивченні правила про чергування голосних А-О в корені ГАР-міськ- будуть використані картки з буквами А і О. Можлива така робота і по пунктуації: тоді на картках будуть зображені знаки пунктуації. За допомогою цього виду роботи можна оперативно в кінці уроку провести усний диктант, щоб встановити, наскільки освоєно новий матеріал.
Диктант з обґрунтуванням використовується в тих випадках, коли до слова можна підібрати перевірочне. За допомогою такої роботи виробляється орфографічна пильність і навик самоконтролю. До диктуемому слову діти підбирають перевірочне, записують спочатку його, а потім продиктоване. Наприклад: довели; запис: доведе - довели; шостою; шість - шостою; просування; рухає - просування.
Зоровий диктант. 2-3 пропозиції записуються заздалегідь на дошці. Учні по черзі дивляться на пропозицію, запам'ятовують його і пишуть в зошитах. При цьому вчитель суворо дозує час пред'явлення прикладу. Цінність цього виду роботи в тому, що розвивається увагу і зорова пам'ять дітей. Текстом для диктанту можуть служити уривки з будь-яких шкільних підручників. Учні по команді вчителя читають приклад, запам'ятовують його, потім закривають книгу і записують пропозицію. Потім так само переходять до наступної фрази і т.д.
Вибірковий диктант сприяє розвитку мислення учнів. З диктуються прикладів або тексту виписуються слова або конструкції за завданням вчителя (наприклад, тільки слова з чергуються голосними в корені слова; або тільки пропозиції з дієприслівниковими зворотами). У методичних посібниках можна зустріти також терміни «розподільний» і «сортувальний» диктанти. Діти виписують слова, розподіляючи їх у два стовпчики (наприклад: слова з н-і НН) або в кілька стовпчиків, з урахуванням їх приналежності до тієї чи іншої частини мови.
Понятійний диктант (його ще називають «Заміни одним словом»). Учитель читає логічне визначення слова, а записати треба саме поняття. Наприклад, при вивченні невідмінюваних іменників такий диктант допомагає засвоїти і сенс іншомовних слів, збагачуючи словник дітей: 1. Порода малорослих коней (поні); 2. аркан з петлею для лову тварин (ласо); 3. точне відтворення будь-чиєї підпису (факсиміле). За допомогою такого диктанту можна перевірити і знання термінології російської мови.
Пояснювальний диктант вимагає вже майже сформованого досвіду і носить полуобучающій, полуконтрольний характер. Учні спочатку записують пропозицію, а потім пояснюють написання. Таку роботу на уроці вивчення нової теми рекомендується проводити в кінці заняття, коли правило в основному освоєно.
Самодіктант. Учні по черзі диктують класу або відповідальному у дошки слова на заданий правило, що розширює їх словниковий запас, вчить бачити і утримувати в пам'яті такі приклади.
Цифровий диктант дозволяє швидко перевірити знання дітей. Учитель називає слово, діти в чисельнику пишуть його порядковий номер, а в знаменнику потрібну орфограмму.
Графічний диктант можна застосовувати при роботі зі складом слова або для позначення структури пропозицій при вивченні синтаксису та пунктуації. Самі приклади не записуються, а малюються відповідні схеми.
Диктант «Перевіряю себе» є контрольно-навчальним. Це зазвичай репетиція перед контрольною роботою. Діти спочатку записують текст під диктовку вчителя, відзначаючи знаком питання на полях все труднощі в написанні слів або постановці розділових знаків. Потім учитель читає текст за пропозиціями і разом з учнями з'ясовує всі їхні запитання. При перевірці виставляється дві оцінки: одна - за роботу на уроці (якщо виправлені всі помилки, учень отримає п'ятірку), друга - за фактичну грамотність (будуть враховані всі виправлення і залишилися невиправленими помилки). Користь від такої роботи в тому, що в контрольному диктанті діти допускають потім набагато менше помилок, так як труднощі з'ясовуються при їх активній участі.
Творчий диктант - це запис тексту зі змінами, зумовленими завданням. Так, в початковому тексті можуть бути одні форми замінені іншими (наприклад, дієслова у формі 3-го л. Од. Числа дієсловами у 2-му особі од. Числа), або приклади доповнені, наприклад, причетними оборотами або відповідними підрядними реченнями і т . Д. Можна запропонувати продовжити прислів'я (наприклад: розум добре, а ...; на печі не хоробрий, а ...; терпіння і труд ...). Такий вид роботи цікавий учням, активізує їхню увагу, привчає до творчості.
Вільний диктант особливо корисно проводити в класах, де діти не вміють писати викладу, так як не в змозі детально запам'ятати текст. Для цього виду роботи потрібно використовувати зв'язний текст, який легко ділиться на 2-3 невеликих абзацу. Спочатку вчитель знайомить дітей з усім уривком, а потім диктує його по абзацах. Послухавши перший абзац, діти записують його, намагаючись якомога докладніше відтворити почуте, а також вжити досліджуване мовне явище. Так записуються всі частини диктанту. В кінці роботи 1-2 людини читають свої викладу, а клас оцінює, наскільки їм вдалося впоратися із завданням. При цьому учні засвоюють шляхом наслідування зразки літературної мови.
«Німий диктант» являє собою репортаж з місця події. Учитель намічає порядок дій, які він або хтось із підготовлених учнів продемонструє класу, а глядачі повинні будуть описати ці дії, вживши слова на досліджуване правило. Так, слова з приставками пре- і ПРИ- будуть природно використані при позначенні дій учителя: приклеївши марку до конверту, він прикріплює його кнопкою до дошки; потім, відкривши двері, присяде на стілець. Початок і кінець сценки вчитель позначає ударами долонь. Така робота розвиває спостережливість і викликає непідробний інтерес до досліджуваного матеріалу.